Вивчення теорії і практики підготовки соціальних педагогів до соціально-правової діяльності, ознайомлення з досвідом ряду зарубіжних країн дали підстави для висновків, що в умовах демократизації суспільства, зміни соціально-економічних умов, розбудови громадянського суспільства актуалізуються проблеми захисту особистості, її прав, закріплення обов’язків та їх виконання. Важливим чинником розв’язання означених проблем має стати соціальний педагог, який володіє необхідними знаннями і вміннями, новітніми методиками і технологіями, здатний допомагати дітям, їхнім сім’ям та молоді знаходити вихід із непростих життєвих ситуацій. Результати нашого дослідження підтвердили загальну та часткові гіпотези, засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків: Останніми роками здійснюються активні розробки нового змісту і технологій підготовки майбутнього соціального педагога на підставі вивчення філософської, педагогічної, психологічної, юридичної наукової літератури, які зорієнтовані на формування його особистості. Здійснено аналіз стану наукової розробки проблеми підготовки соціального педагога до соціально-правової діяльності, виявлено актуальність соціально-правової підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі як складової теорії і методики професійної освіти. Доведено, що підготовка спеціалістів до роботи в освітній та соціальній сферах є пріоритетним напрямом системи професійної освіти в Україні. З огляду на нові соціально-економічні умови на часі розробка нової концепції підготовки майбутнього соціального педагога до соціально-правової діяльності. Сучасний поняттєво-термінологічний апарат соціально-правової діяльності є недостатньо розробленим і фактично не дає можливості для чіткої інтерпретації складників досліджуваної проблеми. У зв’язку з цим здійснено авторське тлумачення понять „соціально-правова діяльність” та „соціально-правовий захист населення”. На основі вивчення стану дослідженості проблеми обґрунтовано необхідність оновлення процесу підготовки соціальних педагогів на базі теоретичного аналізу традиційних підходів у системі освіти, що дав можливість виявити позитивну тенденцію підпорядкування соціально-правової підготовки фаховій. Відповідно до цього українські учені досліджують її переважно як складову фахової підготовки соціального педагога за педагогічним напрямом системи освіти.
Розкрито основні напрями практичної соціально-правової діяльності майбутнього соціального педагога: захисний, консультативний, профілактичний, педагогічний та просвітницький. Ефективність професійної підготовки соціальних педагогів забезпечується сукупністю умов, спрямованих на обґрунтування державної політики та її виконання (законодавство, державні заклади, стандарти вимог до соціальних педагогів тощо), які перебувають у постійному розвитку. 3. На основі вивчення зарубіжного досвіду підготовки фахівців до соціально-правової роботи, зокрема у Великій Британії, Німеччині, Франції, Швеції, Гонконгу, Індії, Китаї, Чилі, які об’єднують загальні вимоги до підготовки соціальних педагогів – стаж роботи від 3 місяців до 2-х років виявлено, що така підготовка, зважаючи на значну розгалуженість і різноманітність освітніх систем, спрямована не лише на оволодіння знаннями і вміннями, а насамперед на вироблення умінь самостійно навчатися, адаптуватися до соціальних, науково-технічних та інформаційних змін у суспільстві. Діяльність спрямовується переважно на допомогу найбільш незахищеним верствам населення: інвалідам, дітям-сиротам, групам ризику. 4. У розвитку професіоналізму соціального педагога, який готується до здійснення соціально-правової діяльності, виявлено специфіку його підготовки до майбутньої професійної соціально-правової діяльності. Вона орієнтована на практичну підготовку соціальних педагогів, в основу якої покладено підготовчий, особистісно-діяльнісний та контрольно-корекційний блоки на прикладі їх застосування в умовах навчання студентів у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. 5. Основними завданнями викладачів вищого навчального закладу в умовах нової освітньої парадигми є забезпечення оновлення змісту і технологій підготовки студентів. Для цього визначено критерії готовності майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності. до них віднесено мотиваційний, змістовий, процесуальний, комунікативний та соціально-правовий компоненти, відповідно до яких встановлено високий, середній або низький рівні готовності майбутніх соціальних педагогів. 6. Обґрунтована і розроблена модель підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності, що розглядається як компонент загальної фахової підготовки соціального педагога за всіма профілями навчання. В її основу покладено суб’єктний підхід до особистості студента педагогічного університету в системі теорії і методики професійної освіти, який визначає орієнтацію соціально-правової підготовки студента на формування його готовності до активного соціально-правового саморозвитку, до ініціювання і реалізації соціально-правових детермінованих професійних стратегій, до професійної мобільності в умовах сучасного ринку праці. Доведено, що соціально-правова активність майбутнього соціального педагога найбільш повно реалізується в умовах університетської педагогічної освіти, яка орієнтована на фундаментальну освітню підготовку студента. Аналіз соціально-правової підготовки майбутніх соціальних педагогів дає підстави для визначення її як процесу і результату педагогічно організованого ставлення студента до своєї майбутньої соціально-правової діяльності. Соціально-правова підготовка як модель об’єктивується взаємозв’язком нормативних соціально-педагогічних курсів та соціально-правових дисциплін професійного спрямування в змісті навчальних дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки студентів, а також позааудиторних форм соціально-правової роботи студентів. 7. Обґрунтовано структуру та зміст навчальних дисциплін фахової підготовки студентів педагогічного університету (соціальних педагогів), а також проектування для них майбутньої соціально-правової діяльності. Змістом мотиваційного компонента виступають ціннісні орієнтири людства, які спрямовані на соціальний правозахист та правопорядок; фундаментальність змістового компонента обґрунтовує цілісна система соціально-правових знань, що розкриває суспільно значущі соціальні та правові процеси і визначає характер проектування майбутнім фахівцем своєї діяльності; процесуальний компонент забезпечує здатність застосовувати набуті знання і вміння та їх репродуктивність; комунікативний компонент підтримує діалогічність майбутньої діяльності; соціально-правовий виступає базисом майбутньої професійної діяльності і забезпечує як готовність до соціально-правової діяльності, так і до наукового застосування соціально-правових знань. У контексті аналізу соціально-правової підготовки студентів педагогічних університетів як педагогічного феномена доведено її вплив на формування основних компонентів педагогічної освіти соціального педагога. 8. Визначено технології підготовки соціальних педагогів до соціально-правової роботи, яка поєднує в собі блоки актуалізації, технологічний, психологічний, дидактичний та діагностичний. Розкрито дидактичні принципи навчання майбутніх соціальних педагогів – фахівців із соціально-правової діяльності, якими є: науковість, свідомість, активність, міцність засвоєння знань, систематичність, послідовність, доступність та індивідуалізація. 9. Розвиток нових навчальних технологій актуалізує розробку засобів інноваційної підготовки майбутніх фахівців, яка нерозривно пов’язана з процесом научіння. Проведений педагогічний експеримент підтвердив основні положення гіпотези дослідження: ефективна підготовка майбутніх соціальних педагогів буде ефективною, якщо її зміст і технології спрямовуються на оволодіння соціально-правовими знаннями і професійно-педагогічними вміннями їх застосування в освітній та соціальній роботі. Експериментальною перевіркою теоретичної моделі підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності доведено активізацію процесів самореалізації та саморозвитку, формування готовності до здійснення соціально-правової підтримки дітей, їхніх сімей та молоді у справі соціально-правового захисту. Згідно з розробленою моделлю мета підготовки студентів до соціально-правової діяльності реалізується шляхом розв’язання таких завдань: оволодіння студентами системою соціально-правової інформації та формування у них професійних знань, уміння вільно оперувати соціальними та правовими поняттями, оволодіння основними принципами і формами реалізації цих знань на практиці, набуття досвіду соціально-правової діяльності, засвоєння технологічних процесів соціально-правової діяльності як продуктивних засобів (медіаосвіта, використання потенціалу Інтернету, робота з кодексами законів та підзаконними актами) шляхом застосування організаційних форм навчально-виховного процесу (проблемна лекція, робота у малих групах, відвідування судових засідань), сучасних освітніх технологій (модульна, інформаційна, рейтингова). З’ясовано, що реалізація взаємозв’язків всередині системи забезпечує професійно-педагогічне спрямування підготовки студентів до соціально-правової діяльності та критичного аналізу соціальних явищ, готовності до прийняття рішень, інтегрування набутих знань з новою інформацією. Результати формувального експерименту підтвердили ефективність розробленої системи показників (мотиваційного, змістового, процесуального, комунікативного та соціально-правового) і рівнів соціально-правової підготовки студентів педагогічного університету як прояву їх ефективного володіння соціально-правовими знаннями та навичками професійної діяльності. На основі аналізу динаміки індивідуальних показників сформованості кожного з компонентів соціально-правової підготовки майбутніх соціальних педагогів встановлено стійку тенденцію переходу з нижчого рівня на вищий, експериментальні групи: відповідно – мотиваційний компонент – від 2% на високому рівні на 1 курсі до 56,20 % на високому рівні, за змістовним компонентом – від 16,52 % до 75,1 %, за процесуальним компонентом – від 11,57% до 64,2 %, за комунікативним компонентом – від 23,3 % до 55,38 %, за соціально-правовим компонентом – від 4,13% до 42,4 % на високому рівні готовності студентів до професійної діяльності. Такі показники засвідчують сформованість готовності студентів – майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності. Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена модель соціально-правової підготовки майбутніх соціальних педагогів стала основою розробленого, теоретично обґрунтованого і впровадженого у навчальний процес навчально-методичного комплексу, до якого увійшли навчальні програми, навчально-методичні посібники, методичні рекомендації, контрольні та тестові завдання, творчі завдання, короткий поняттєвий словник, які можуть продуктивно використовувати викладачі та соціальні педагоги різних навчальних закладів системи освіти і науки України та практичні працівники. 10. Здійснене дослідження дає змогу сформулювати практичні рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо впровадження його результатів на теоретичному та методичному рівнях. На теоретичному рівні доцільне використання стандартів підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах. Для науково-методичного забезпечення соціально-правової діяльності серед дітей, молоді та їх сімей необхідно використовувати форми і методи соціально-правової роботи. Модель соціально-правової підготовки студентів може бути використана для вдосконалення процесу навчання у вищих навчальних закладах III-1У рівнів акредитації, частково – у загальноосвітніх середніх і професійно-технічних навчальних закладах I та II рівнів акредитації, а також в інститутах підвищення кваліфікації педагогічних працівників і системи дистанційної освіти. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми теорії та практики підготовки студентів до соціально-правової діяльності. Перспективою подальшої науково-пошукової діяльності можуть стати: професійна підготовка працівників кримінально-виконавчої системи до роботи у пенітенціарній системі; підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників до соціально-правової діяльності у закладах освіти пенітенціарної системи; вивчення засад соціально-правової освіти в загальноосвітніх навчальних закладах; обгрунтування вихідних позицій та закономірностей підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників як захисників під час проведення судових засідань; виявлення впливу середовищних чинників на соціально-правовий захист особистості; виокремлення загальних підходів та вплив різнорівневої освіти на формування соціально-правових знань дітей, їхніх сімей та молоді. |