1. Регіональний агропродовольчий ринок – це економіко-географічний простір, в межах якого відбуваються товарно-грошові відносини у процесі купівлі-продажу сільськогосподарської сировини і продовольства. Територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку – це взаєморозміщення суб’єктів ринку, що забезпечують надходження пропозиції (сільськогосподарських та переробних підприємств, об’єктів виробничої інфраструктури регіону), формування попиту (регіональних систем розселення) та сприяють здійсненню обмінних операцій (об’єктів ринкової інфраструктури). Просторові взаємозв’язки між ними забезпечують формування інтегрального агропродовольчого ринку та окремих продуктових товарних ринків у межах регіону. 2. Структуризація регіонального агропродовольчого ринку передбачає виділення компонентної, територіальної та організаційно-управлінської структур. Агропродовольчий ринок регіону включає такі складові: пропозицію, представлену товаровиробниками (сільським господарством, переробною промисловістю) та виробничою інфраструктурою; платоспроможний попит населення як кінцевого споживача продовольства; ринкову інфраструктуру (організаційно-технічну, фінансово-кредитну та організаційно-дослідницьку). В компонентній структурі регіонального агропродовольчого ринку виділяються продуктові товарні ринки, під якими розуміють сегменти агропродовольчого ринку, на яких предметом обміну виступає сільськогосподарська продукція та продовольство з однаковими або близькими маркетинговими властивостями. Територіальна структура агропродовольчого ринку регіону включає вузлові (вузли агробізнесової діяльності першого та другого порядку, центри агробізнесової діяльності) та площинні елементи. Взаємодіючи з навколишнім простором вузлові елементи формують площинні елементи територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку: центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків; вузли агробізнесової діяльності виступають ядрами регіональних агропродовольчих ринків. 3. Дослідження регіональних агропродовольчих ринків включає чотири етапи: на першому – розробляються теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіонального агропродовольчого ринку; на другому – здійснюється оцінка організаційно-правових, природно-екологічних та соціально-економічних умов і факторів формування та розвитку агропродовольчого ринку регіону; на третьому – вивчається територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку, що включає аналіз пропозиції, попиту, ринкової інфраструктури, окремих продуктових товарних ринків, територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку; на четвертому – визначаються проблеми в розвитку регіонального агропродовольчого ринку, рівень регіональної продовольчої безпеки та напрями удосконалення його територіальної організації. 4. Формування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку зумовлене сприятливими природно-екологічними передумовами і ресурсами. Важливими є організаційно-правові чинники, що включають впровадження ринкових реформ в агробізнес та реалізацію основних законодавчих актів, які регулюють ринкові відносини у ньому. Сучасні соціально-економічні процеси у Полтавській області двояко впливають на функціонування регіонального агропродовольчого ринку. З одного боку, попит населення на продовольство, низький рівень його зайнятості, достатня транспортно-комунікаційна освоєність території у поєднанні з природно-екологічними чинниками спонукають до подальшого розвитку агробізнесу. З іншого боку, недостатнє фінансування агробізнесу, деякою мірою „непрестижність” сільськогосподарської діяльності в поєднанні з недосконалістю проведення аграрних реформ є лімітуючими чинниками функціонування агропродовольчого ринку регіону. 5. Зниження платоспроможного попиту населення Полтавської області негативно проявилося у продовольчому споживанні: вдвічі збільшилась частка продовольчих витрат у сімейному бюджеті; відбулася значна натуралізація продовольчого споживання; погіршилася структура і рівень продовольчого споживання на душу населення. В цілому сучасний рівень продовольчої доступності на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку є низьким. Понад раціональні норми споживаються хліб і хлібобулочні вироби та картопля. Споживання м’яса і м’ясопродукції та яєць складає половину від раціональних норм, молока і молокопродуктів та олії – до 60% від раціональних норм. Найвищу вартісну ємність мають Полтавський та Кременчуцький локальні агропродовольчі ринки, найнижчу – Чорнухинський, Козельщинський, Котелевський, Семенівський, Великобагачанський, Диканський, Машівський, Чутівський та Шишацький. 6. Полтавський регіональний агропродовольчий ринок є одним із найпотужніших в Україні за рівнем територіальної концентрації виробництва. Основу агропродовольчого ринку Полтавської області складає сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. Головними виробниками сільськогосподарської продукції є сільськогосподарські підприємства (50,0%) та господарства населення (46,7%). Рівень рентабельності основних видів продукції сільського господарства на підприємствах є низьким. Найвищий він щодо виробництва насіння соняшника, зерна та яєць, найнижчий – виробництва м’яса, овочів відкритого ґрунту та плодів. Основними галузями харчової промисловості відповідно до спеціалізації сільського господарства Полтавської області є м’ясна, молочна, цукрова, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочеконсервна, олійна, спиртова та лікеро-горілчана. В обсязі промислової продукції, яка виробляється на підприємствах Полтавщини, на харчову промисловість припадає 19,8%. Провідними продуктовими товарними ринками Полтавської області є зернопродуктовий, цукру, м’ясної та молочної продукції. 7. У межах Полтавського регіонального агропродовольчого ринку сформувалися такі вузлові елементи територіальної структури: Полтавський вузол агробізнесової діяльності першого порядку; Кременчуцький вузол агробізнесової діяльності другого порядку; 24 центри агробізнесової діяльності. Полтавський вузол агробізнесової діяльності є ядром регіонального агропродовольчого ринку. Кременчуцький вузол агробізнесової діяльності другого порядку та центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків Полтавської області. 8. Рівень регіональної продовольчої безпеки Полтавської області, з точки зору забезпечення агропродовольчого ринку сільськогосподарською продукцією і продовольством, є оптимальним. Широкий товарний асортимент пропонованої продукції на регіональному агропродовольчому ринку забезпечує певну продовольчу незалежність регіону. Зростання місткості регіонального агропродовольчого ринку нині стримується не можливостями виробництва, а платоспроможністю населення. З точки зору можливості придбання продовольства жителями Полтавської області, рівень продовольчої безпеки є низьким і зумовлений низьким рівнем платоспроможного попиту. 9. Проблемами функціонування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку є повільне наповнення його інфраструктури потоками сільськогосподарської продукції; дисбаланс у ціноутворенні на сільськогосподарську сировину та продовольство; відсутність цілеспрямованої політики органів регіональної влади щодо залучення інвестицій у сільськогосподарське виробництво та харчову промисловість області; недостатня економічна доступність сучасних засобів виробництва для товаровиробників, консультаційних, науково-технічних та збутових послуг; низька урожайність сільськогосподарських культур; невідповідність технологій переробних підприємств окремих галузей світовим стандартам. Важливим напрямом удосконалення територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку є стимулювання створення продовольчих кластерів. На основі підприємств, організацій, установ Полтавського вузла агробізнесової діяльності пропонується створити продовольчий кластер, що має забезпечити формування сприятливого підприємницького середовища агробізнесової діяльності в регіоні, оптимізувати структуру агропромислового виробництва з урахуванням природного та трудоресурсного потенціалу області, залучити сучасні технології виробництва в сільському господарстві та харчовій промисловості, підвищити рівень зайнятості населення, стимулювати розвиток інноваційної діяльності. |
