У процесі дисертаційного дослідження вирішено важливе наукове завдання – обґрунтовано, розроблено та апробовано теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територіальної організації рекреаційної діяльності в регіоні в контексті забезпечення переходу регіону до збалансованого розвитку, оцінено відповідність рекреаційного потенціалу території існуючим і перспективним потребам суспільства, обґрунтовано шляхи удосконалення господарського механізму та управління рекреацією. На основі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки: 1. Важливість дослідження рекреаційної діяльності з суспільно-географічних позицій зумовлена її важливою роллю у забезпеченні практичного переходу України та її регіонів до моделі збалансованого розвитку. В ході опрацювання та розробки понятійно-термінологічного апарату суспільно-географічних досліджень рекреаційної проблематики уточнено та визначено низку понять, зокрема, «рекреанти» (місцеві та приїжджі люди, що в межах певної території здійснюють рекреаційну споживчу діяльність і задовольняють свої рекреаційні потреби – необхідність психофізіологічного та духовно-інтелектуального відтворення та розвитку сил індивіда); «рекреаційні ресурси», під якими розуміється наявність або запас будь-яких складових (об’єкт, місце, явище, процес, захід, властивість тощо), при безпосередньому або опосередкованому споживанні яких відбувається відтворення і розвиток фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил людини; «рекреаційна інфраструктура» (сукупність засобів, закладів, споруд, мереж та інших елементів матеріально-технічної бази, що допомагають здійснювати рекреаційну діяльність); «рекреатори» (фізичні та юридичні особи, що надають рекреаційні послуги); «рекреаційні послуги» (послуги, що забезпечують та відновлюють здоров’я, задовольняють культурні, інтелектуальні потреби, підтримують духовний і фізичний розвиток особи, нормальну життєдіяльність споживача); «рекреаційний потенціал території» (ступінь потужності певної території в рекреаційному відношенні, сукупність засобів, необхідних для здійснення рекреаційної діяльності), «рекреаційні потреби» (необхідність психофізіологічного та духовно-інтелектуального відтворення та розвитку сил індивіда), «територіальна організація рекреаційної діяльності», що сприймається як науково обґрунтоване просторове поєднання (вертикальні та горизонтальні зв’язки) рекреаційного потенціалу території, що включає ресурсну та інфраструктурну складові, а також послуги, що надаються рекреаційними підприємствами, із рекреаційними потребами населення при ефективних принципах управління рекреаційною галуззю. Складено структурно-графічну модель рекреаційного потенціалу території, який має реалізовану та перспективну частини, а також таку частину, що генерує рекреаційні потреби, і ту, що забезпечує їх реалізацію. Доопрацьовано загальну методичну схему проведення суспільно-географічного дослідження рекреаційної діяльності в регіоні. 2. Сучасне розуміння суспільних процесів та розвиток поняттєво-термінологічного апарату рекреаційної географії потребує уточнення структурно-графічної моделі територіальної рекреаційної системи. В ході роботи поглиблено теоретичні основи функціонування ТРС, зокрема, показано взаємозв’язок між такими підсистемами, як «рекреаційні ресурси», «рекреаційна інфраструктура» та «рекреаційні послуги», що складають рекреаційний потенціал території, та взаємодію підсистем «рекреанти», «рекреатори», «керівні органи» з іншими компонентами ТРС, в результаті якої здійснюється рекреаційна діяльність (відповідно, споживча, господарська, управлінська). Здійснено типізацію територіальних рекреаційних систем за площею поширення, рівнем атрактивності, видом середовища, сформованістю, періодичністю функціонування, тривалістю та метою діяльності. 3. Для регіонів є важливим виявлення пріоритетних, характерних, можливих та нехарактерних видів рекреаційних занять для кожної групи населення, виділеної за віком, статтю, сімейним станом, матеріальним достатком, освітою, місцем проживання, станом здоров’я. Реалізація науково-теоретичних розробок на прикладі Черкаської області дозволила напрацювати прогноз основних напрямів рекреаційної споживчої діяльності та запропонувати ряд заходів у регіоні на задоволення рекреаційних потреб. 4. Розроблена класифікація рекреаційних ресурсів, яка спирається на їхні специфічні особливості, що виникають при приналежності до одного із кінців чотирьох шкал: «матеріальність – нематеріальність», «визначеність у просторі – територіальна необмеженість», «статичність – динамічність», «надання рекреаційних послуг – неможливість самостійно надавати рекреаційні послуги», дала змогу виділити 6 груп ресурсів: об’єкти рекреації, рекреаційні угіддя, рекреаційні властивості простору, явища та процеси рекреаційної дії, рекреаційні заклади, рекреаційні заходи. Ресурсно-рекреаційний потенціал Черкаської області оцінено за даною класифікацією, у результаті чого виявлено, що серед об’єктів рекреації виділяється велика кількість пам’яток археології, архітектури, історії, природи, розвинуті осередки традиційних ремесел і промислів, досить густа мережа сакральних споруд; у групі рекреаційних угідь важливе місце посідають ліси та водойми; природоохоронні території, цінні у рекреаційному відношенні, займають 1,2% площі регіону; мінеральні води та лікувальні властивості клімату лісових масивів є основними проявами на Черкащині групи рекреаційних властивостей простору; серед рекреаційних закладів найбільш потужно представлені музеї, бібліотеки, палаци та будинки культури; вагомий внесок у ресурсну складову рекреаційного потенціалу Черкаської області має велика кількість історико-культурних заповідників – їх на території регіону 8, два з яких мають статус національних. 5. Рекреаційні послуги згідно із розробленою класифікацією у відповідності з видами діяльності рекреантів і часовим обмеженням на їх здійснення поділяються на туристські, екскурсійні, культурно-дозвіллєві послуги, послуги курортно-профілактичного лікування та оздоровлення; за функціональним призначенням – на курортно-лікувальні та профілактично-оздоровчі, культурно-пізнавальні та культурно-розважальні, культурно-освітні та розвиваючі, спортивно-оздоровчі, організації професійно-ділової, промисельної рекреації, організації сільського (зеленого) туризму розважальні; за фінансовими витратами споживача – платні або безкоштовні, з повною або частковою оплатою; залежно від задіяння у рекреаційній та інших сферах господарства – цільові, нецільові. Рекреаційна інфраструктура залежно від участі в інших сферах життєдіяльності суспільства буває універсальною, соціальною, спеціалізованою, а також інституційною; за згрупованістю – у вигляді окремих елементів, груп елементів або агрегатів; за функціональним призначенням – специфічною або звичайною. На основі виділених видів оцінено трудоресурсну та інфраструктурну складову рекреаційного потенціалу Черкаської області. Виявлено, що ліцензіати туристської діяльності регіону працюють неефективно, використання послуг санаторно-курортних закладів знаходиться на низькому рівні, постійно знижуються обсяги послуг музеїв, театрів, концертної організації, клубів і палаців культури, проявляються негативні тенденції в наданні послуг розміщення, харчування, транспортування при здійсненні рекреаційної діяльності. Рекреаційна інфраструктура Черкаської області розвинута слабо та розміщуються нерівномірно. 6. Типізація регіонів України за ступенем розвитку рекреації, проведена на основі врахування значень двох інтегральних показників, дозволила розділити їх на три групи. Черкаську область та 17 іншими регіонів України віднесено до групи із середнім ступенем розвитку рекреації. До групи із високим ступенем розвитку рекреації входять АР Крим, Київська, Львівська, Одеська області, із низьким – Кіровоградська, Луганська, Сумська області. 7. Для територіальної структури рекреаційної діяльності будь-якого регіону доцільно виділяти точкові (пункт, центр, вузол), ареальні (ареал, район, зона) та регіональні складові. Ці теоретичні напрацювання апробовано на прикладі Черкаської області – проаналізовано її територіальну рекреаційну структуру. У досліджуваному регіоні на базі об’єднання отриманих даних щодо локалізації рекреаційних ресурсів за лікувально-оздоровчим, агро-оздоровчим, розважальним, пізнавальним, розвиваючим, культурно-розважальним, професійно-діловим, духовно-релігійним видами рекреаційної діяльності, доповнених інформацією про розвиток рекреаційної інфраструктури, виділено 10 рекреаційних вузлів, 14 інтегрованих рекреаційних центрів, 333 інтегровані рекреаційні пункти. На основі концентрації рекреаційних угідь (лісів, водойм, природоохоронних територій) окреслено ареали здійснення профілактично-оздоровчої, спортивно-оздоровчої, промисельної рекреації, описано Черкаський, Канівський, Корсунь-Шевченківський, Чигиринсько-Кам’янський, Уманський рекреаційні райони. Зроблено порівняльний аналіз ступеня розвитку рекреації в адміністративних районах Черкаської області. 8. Серед пріоритетних шляхів удосконалення господарського механізму та управління рекреаційною галуззю на регіональному рівні з урахуванням потреб забезпечення регіону до збалансованого розвитку потрібно назвати: розвиток матеріально-технічної бази рекреаційної сфери в регіонах, перехід до застосування міжнародних стандартів у туристському процесі, удосконалення нормативно-правової бази функціонування рекреаційної галузі, посилення контролю за встановленням та застосуванням економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, аналіз функціонування ліцензіатів туристської діяльності та підвищення ефективності їхньої роботи, розробка заходів щодо формування висококваліфікованого кадрового корпусу в рекреаційній сфері, підвищення рівня інформованості громадян із питань організації безпеки рекреаційної діяльності. У роботі також запропоновано заходи щодо активізації рекреаційної діяльності в Черкаській області. Серед таких заходів перевагу слід надати ширшому залученню тих рекреаційних ресурсів, які недостатньою мірою використовуються у рекреаційній діяльності, створенню нових об’єктів рекреації, рекреаційних угідь, рекреаційних закладів, організації сучасних рекреаційних заходів, удосконаленню рекреаційної інфраструктури, збільшенню кількості рекреаційних послуг, розширенню їхнього асортименту та зростанню якості. |
