1. Географія телеінформаційного комплексу – це нова гілка географії сфери обслуговування, що вивчає просторову організацію телеінформаційного життя суспільства. Суспільно-географічний аспект вивчення ТІК є важливим засобом підвищення загальної ефективності телеінформаційного простору за рахунок раціональної територіальної організації, спрямованої на повне використання території країни з її виробничим, соціальним, культурним, природним та працересурсним потенціалом, які суттєво впливають на можливість розвитку телеінформаційної сфери. Крім того взаємодія регіональних чинників всередині країни дає змогу більш оптимально розмістити новостворювані об`єкти телепростору та його інфраструктури, центри управління та зони їх адміністративного впливу. 2. Системне теоретико-методологічне суспільно-географічне пізнання телеінформаційого простору передбачає насамперед обґрунтування та аналіз об`єкту і предмету вивчення, системи регіональних чинників, методів та методики їх поглибленого вивчення. Об`єктом суспільно-географічного дослідження телепростору є телеінформаційний комплекс (ТІК) – це єдина територіальна і комплексно-пропорційна структура виробництва, зосередження, розповсюдження і використання інформації в якості аудіовізуальної продукції засобами телебачення. Іншими словами ТІК є упорядкованою структурою об`єктів і суб`єктів телеінформаційної діяльності та зв`язків між ними, які взаємодіють і функціонують на основі єдиних принципів і правил забезпечення інформаційних потреб особи, суспільства і країни засобами телебачення. Виходячи із предметної сутності суспільної географії, географія телеінформаційної діяльності вивчає територіальну організацію і комплексно-пропорційний розвиток цієї галузі, які є важливими складовими її загальної ефективності. 3. ТІК має внутрішню структуру: функціонально-галузеву (компонентну), функціонально-територіальну та організаційно-управлінську. Функціонально-галузева (компонентна) структура ТІК – це склад, сукупність його функціональних компонентів (галузей), які розкривають роль телеінформаційного комплексу в процесах спеціалізації та комплексоутворення телеінформаційної діяльності. Телеінформаційний комплекс формують взаємопов`язані, але чітко виокремленні компоненти (сфери). Перша сфера - виробництво засобів виробництва. Друга - виробництво телеінформаційного продукту. До третьої сфери відносяться ефірне, кабельне, ефіро-кабельне та супутникове телебачення. Четвертою сферою є виробнича інфраструктура, що включає галузі, які забезпечують виробниче обслуговування галузей ТІК. Соціальна інфраструктура включає споруди і підприємства, які забезпечують матеріальні і соціально-побутові умови для задоволення особистих потреб й розвитку працівників, зайнятих в телеінформаційній сфері. Шоста сфера – це наука, управління та підготовка кадрів для ТІК . Функціонально-територіальна структура ТІК – це співвідношення і взаємне розміщення всіх його компонентів, єдиних за своїм функціональним призначенням та покликаних забезпечити необхідні умови для задоволення потреб споживачів телеінформаційного ресурсу. Організаційно-управлінська структура ТІК включає ієрархічно впорядковану систему органів управління телеінформаційною діяльністю, її функціональні правові обов`язки на відповідній території. 4. Територіальна організація телеінформаційного простору – це закономірний процес просторово-ієрархічної локалізації об`єктів телебачення у взаємозв`язку з розселенням, соціальними, економічними, технологічними та іншими факторами й структурами управління, що виконує низку важливих функцій в суспільстві. Рівень розвитку територіальної організації телеінформаційного комплексу означає не лише абсолютні або відносні показники функціонування телебачення, а й якість наданих послуг: цікаві передачі, якісний сигнал, доступність ціни та інше. Розвиток ТІК відбувається під впливом різноманітних чинників, які визначають оптимальні умови розміщення його компонентів. На його формування впливають природно-географічні і суспільно-географічні чинники, але визначальну роль відіграють останні. Провідними чинниками формування та розвитку телеінформаційного простору є науково-технічний, економічний, історичний, соціально-демографічний, політичний. 5. Методика суспільно-географічного дослідження ТІК передбачає такі етапи аналізу: перший – вирішення теоретичних аспектів: визначення сутності ТІК, виділення системи чинників, які визначають його стан, та виокремлення основних показників, що характеризують рівень розвитку ТІК; другий – оцінка територіальної організації ТІК в Україні, виявлення особливостей розміщення телеінформаційних об’єктів та диспропорцій у забезпеченості ними регіонів країни; третій – визначення основних підходів для подальшої розбудови регіональної системи ТІК, розробка напрямків вдосконалення територіальної організації телеінформаційного простору шляхом формування територіально орієнтованої системи управління ТІК. Загальнометодичними принципами дослідження є: територіальність, комплексність, пропорційність, системність, принцип антропоцентризму та соціальних пріоритетів. Дані принципи передбачають вивчення просторової диференціації телеінформаційних послуг в Україні, дослідження територіальної організації ТІК та запропонування шляхів її вдосконалення на основі забезпечення пропорційного і збалансованого розвитку регіону та потреб населення. 6. Проведений системно-структурний аналіз ТІК в Україні дає підстави говорити про те, що телебачення та його галузі в різних частинах країни розміщуються з просторовими розривами, тобто не рівномірно, а дискретно. Окремі телерадіокомпанії, групи взаємопов`язаних підприємств телеінформаційної сфери та цілі галузі концентруються в окремих вузлах і центрах з різними можливостями для реалізації телеінформаційного продукту. Вони взаємодіють у процесі функціонування за допомогою транспортної системи, системи комунікацій, ліній електропередач. Проведений кореляційний аналіз, дає підстави говорити, що розміщення об`єктів ТІК дуже тісно пов`язане з розселенням населення (коефіцієнт кореляції складає 0,7). Тому важливе значення у формуванні територіальної структури телеінформаційного комплексу відіграють густота та чисельність населених місць, рівень урбанізованості території, густота міської мережі. 7. В територіальній структурі ТІК можна виділити лінійні та точкові елементи. До лінійних належать радіорелейні лінії, за допомогою яких телевізійний сигнал поступає від постачальника до споживача. Їх розповсюдження значною мірою залежить від рельєфу та розселення населення: на рівнинах спостерігається досить рівномірне розгалуження лінійних елементів ТІК зі значним збільшенням їх щільності біля великих населених місць. Через ускладнення у встановленні передавачів та ретрансляторів в гірських умовах концентрація радіорелейні лінії в 2-4 рази менша ніж на рівнинній території. Серед точкових елементів ТІК виділяються наступні: телеінформаційний пункт (низовий елемент ТІК (телерадіокомпанія чи телерадіоорганізація, що має статус юридичної особи), який надає чи може надавати хоча б один з видів телеінформаційних послуг); телеінформаційний центр (поєднання низових елементів ТІК в межах певного населеного пункту); телеінформаційний вузол (поєднання принаймні одного телеінформаційного центру загальнонаціонального, регіонального чи обласного значення та функціонального тяжіння). 8. Аналіз функціонування ТІК дає підстави говорити, що рівень розвитку телебачення в сільській місцевості є недостатнім. Тут жителі мають змогу приймати 2 – 3 телеканала, а іноді взагалі один з поганою якістю. Оптимальним вважається ситуація, при якій в містах-міліонерах населення має можливість дивитися 8 – 10 ефірних каналів, в обласних центрах – 6 – 8, в сільській місцевості – 4 – 6. Ще однією проблемою є розвиток телебачення в прикордонних зонах. Це території, що розташовані в 100 кілометрах від кордону. На них проживає 20 – 25% населення країни. І на цих територіях українське телебачення значно відстає від закордонного. 9. У відповідності з загальноприйнятою світовою практикою галузь телебачення потребує державного регулювання. Необхідність цього випливає з того, що телекомпанії використовують обмежений державний ресурс – частотний спектр, а отже їхній розподіл повинен підкорятися певним правилам. Уповноваженим органом управління державним телерадiомовленням України, що забезпечує реалiзацiю iнформацiйної полiтики держави, визначеної Верховною Радою України, Президентом України та контрольованої Нацiональною радою України з питань телебачення та радiомовлення є Державний комiтет телебачення i радiомовлення України. З метою реалiзацiї та додержання законодавства в галузi телебачення i радiомовлення та iнших нормативних актiв створена Нацiональна рада України з питань телебачення i радiомовлення. В кожній області України працюють представники Національної Ради з питань телерадіомовлення. Нацiональна рада є вiдповiдальним органом за розвиток, якiсний стан телебачення i радiомовлення України, за зростання професiйного, художнього та етичного рiвня програм та передач телерадiоорганiзацiй. Але розробка та реалізація державної політики в телеінформаційній сфері не відповідає потребам сьогодення. Вкрай недосконалою є система управління ТІК, де простежується дублювання функцій керівних органів та штучне ускладнення й гальмування розвитку ТІК в країні. 10. Основні напрямки, які необхідно розвивати у діяльності ТІК - це: Здійснення моніторингу національного інформаційного ресурсу; Корекція існуючого законодавства згідно європейських норм і стандартів, також з метою підтримки національного виробника інформаційної продукції, Приведення діяльності всіх суб`єктів інформаційного процесу до чинного законодавства України, утвердження принципів верховенства закону над звичною практикою та деякими існуючими підзаконними актами; Підтримка державної мови в національному інформаційному просторі. Говорячи про стратегію розвитку ТІК України, слід відмітити, що одним з базових принципів розвитку цієї галузі повинен бути територіальний підхід. | 