Дисертація завершується викладенням теоретичних висновків, які мають практичну спрямованість, і рекомендацій щодо практики
тлумачення цивільного законодавства та його удосконалення. У стислому вигляді викладається вирішення наукового завдання, яке полягає у створенні теоретичного підґрунтя для національної моделі методології тлумачення актів цивільного законодавства, яке (підґрунтя) може бути використане при внесенні доповнень до Цивільного кодексу, що стосуються тлумачення актів цивільного законодавства, та в практичній діяльності судів щодо тлумачення таких актів.
Діяльність щодо тлумачення актів цивільного законодавства, перш за все, така діяльність судів не може бути визнана задовільною з огляду на відсутність наукових досліджень проблеми тлумачення актів цивільного законодавства, які (дослідження) сприймались би практикою та були придатні як теоретичне підґрунтя для внесення відповідних доповнень до законодавства. Текст актів цивільного законодавства не можна правильно витлумачити, якщо не розуміти, що правові приписи в актах цивільного законодавства встановлюються прямо, що вони можуть випливати із них прямо і непрямо, що в залежності від способів закріплення правових приписів вони можуть розрізнятись за критерієм юридичної сили. Пряме встановлення правових приписів в актах цивільного законодавства означає таке їх формулювання, яке дає змогу відповідне нормативне положення перенести до змісту правової норми без будь-якого логічного перетворення. Пряме випливання правових приписів має місце при випливанні обов'язків із формулювання права, при використанні в тексті пасивного звороту, при використанні як підмета у реченнях нормативного тексту об'єкта, а не суб'єкта правовідносин, при зазначенні на те, що особа діє у певний спосіб, при прямому закріпленні правових конструкцій. Прямо випливають із актів цивільного законодавства і правові приписи, що виявляються висновком від протилежного при тлумаченні положень, в яких використовуються слова «лише», «тільки», «виключно», «крім». Правові приписи, які прямо випливають із актів цивільного законодавства, за загальним правилом, мають таку ж юридичну силу, як і право встановлені приписи. Правові приписи, які встановлюються непрямо, виявляються при тлумаченні висновками від протилежного, від попереднього правового явища до наступного і навпаки, висновком ступеню. За юридичною силою всі такі правові приписи поступаються правовим приписам, які встановлені прямо або прямо випливають із актів цивільного законодавства. Правові приписи, які встановлюються непрямо і виявляються при тлумаченні висновком від протилежного, не можуть
застосовуватись всупереч будь-яким іншим приписам, але і вони регулюють цивільні відносини, а тому виключать застосування закону за аналогією..
Систематичне тлумачення слід розуміти не тільки як врахування системних зв'язків правових приписів з метою виявлення тих із них, які підлягають переважному застосуванню, подолання їх невизначеності та усунення їх дефектів, а і як конструювання норм цивільного права з повною диспозицією і повною гіпотезою, виявлення суспільних відносин, які цими нормами регулюються, та встановлення галузевої належності правових норм. У зв'язку із загальною тенденцією наближення тлумачення актів цивільного законодавства до букви цих актів, актуалізується проблема припустимості відступлень від змісту актів цивільного законодавства. Слід визнати, що це є припустимим у випадках необхідності врахування при тлумаченні історичного чинника, а також тоді, коли буквальне тлумачення положень актів цивільного законодавства диктує прийняття безглуздого або явно несправедливого рішення. В таких випадках всупереч конкретним законодавчим положенням підлягають застосуванню закріплені в Конституції України принцип верховенства права, інші принципи, основні засади цивільного законодавства, які виражають ідеї верховенства права. |
