Усанов Ігор Вікторович. Топологія душевного простору особистості : дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2005.
Анотація до роботи:
Усанов І.В. Топологія душевного простору особистості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2005.
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу душевного устрою особистості в контексті неоплатонічної традиції. Основним методологічним принципом застосовувалося математичне моделювання і проведена верифікація моделі в науково-аналітичному, філософсько-діалектичному та богословсько-містичному контекстах.
У роботі доводиться, що діалектичній структурі тетрактиди О.Лосєва відповідає геометрична модель дуплекссфери І.Шмельова – категоріальному виразу душевного влаштування співвідноситься відповідний геометричний вираз. Це дозволяє проаналізувати в особистісному просторі єдині закономірності духовного та фізичного серця, структурно-лінгвістичні особливості відповідних текстів Святого Письма, а також писання християнських подвижників і провести реконструкцію зворотної перспективи іконографічного простору.
Суспільне прагнення відтворити особистісне буття в цивілізаційних системних побудовах потребує глибинного розуміння кодових принципів душевного влаштування цієї особистості.
Фундаментальну неадекватність людської сутності система компенсує, розшифровуючи душевні коди, згідно з якими створюється секулярна модель технокультурного простору. Тож розгортка моделі душевного простору безпосередньо пов’язана з прогресивним розвитком системи антропокультурного середовища.
Структуру, доведену до абсолютної діалектики в лоні християнського неоплатонізму, пропонує вчення О.Лосєва. Його тетрактида виступає як певний алгоритм творіння і розпізнаний пристрій Божественної волі, закладений у серцевій глибині особистості. Душа тут подається як становлення ума і як становлення тіла, вона є невпинною плинністю між цими полюсами сталого, що зводить їх воєдино. Душа є не тільки закутою в грудній клітці, а й трансцендентно виходить за межі тварного світу, континуально охоплює космічний порядок і естетично проявляється в позиційно-конструктивних термінах “симетрія”, “пропорція”, “ритм”, “гармонія” тощо.
Діалектичний принцип розгортання основних категорій Єдиного, Ума, Душі викреслює геометричну модель, фундовану на принципі золотого перетину, і має мьобіусне влаштування, що розгортається в колі по спіралі Архімеда. В такий спосіб сферично представлений смисловий квант несе в собі загальні закономірності індивідуального коду, що втілюється і розгортається як “сперматичні логоси”. Цим же шляхом єдина всезагальність не тільки розгортається в еманації, але й повертається до себе в трансцеденції, і шлях цей єдиний і вгору, і вниз, єдиний для внутрішнього і зовнішнього – єдиний шлях душі.
З діалектичним інструментарієм О.Лосєва гіпотетично співвідноситься геометрична модель І.Шмельова, що є подвійною сферою, самоузгодженою по спіралі через центральну точку. Ця модель дуплекссфери є гармонійним квантом умного світла, що містить антропологічні характеристики і може інтерпретуватись як принцип улаштування душевного простору, а отже, і як родова матриця феноменального світу.
Геометрична інтерпретація руху діалектичних категорій у концепті робіт О.Лосева вибудовує просторову модель дуплекссфери. Діалектична ж інтерпретація геометричних побудов відбувається в контексті логосу, що в енергійному вияві є душею. Душа здійснює єдність умного і матеріального планів у логосі, який складає сутність історичної людини.
Основні принципи історичності закладені в самій структурі тексту книги Буття Старого Заповіту, перші розділи якої свідчать про принципову відповідність моделі подвійної сфери і кругових взаємопроекцій смислу першої книги Мойсея.
Дуплекссфера – це принцип організації умного світла і організація самого умного зору, наскільки вони збігаються у видимому факті. Серцеве око, як фокус споглядання, збирає внутрішні та зовнішні смислові потоки і виступає їх об’єднуючою ланкою та місцем непотаємної відвертості буття. Духовне і фізичне серце мають подібну структурну систему в душі й тілі людини. Модель дуплекссфери відповідає як фізичній моделі кровообігу, так і душевним структурам, розгорнутим у писаннях святих отців.
Дуплекссфера є моделлю зворотної перспективи іконного простору. Ікона “Трійця” А.Рубльова не тільки лінійно відтворює в золоточисленних структурах свого влаштування принципи дуплекссфери, не тільки відтворює динаміку моделі, її гармонію та дає подробиці влаштування, а й подає абстрактний геометричний принцип як закономірність особистісного простору і способу його довершення.
Список праць, опублікованих за темою дисертації.
Усанов И.В. О творчестве личности // Філософія і культура: Наук. зб. – Київ: Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, 1997. – С.94-102.
Усанов І.В. Вихідне та безвихідне місце душевного буття // Філософія і культура: Наук. зб. – Київ: Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, 1998. – С.36-44.
Усанов І.В. Топологія душевного простору // Філософські обрії. – Київ – Полтава, 1999. – С.228-238.
Усанов І.В. Динаміка людського в першій Мойсеєвій книзі буття // Філософські обрії. – Київ – Полтава, 2000. – С.170-181.
Усанов І.В. Символічність у філософії Г.Сковороди // Творча спадщина Г.С.Сковороди і сучасність: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Полтава, 10-11 грудня 2002 р. – Полтава, 2002. – С.24-27.
Усанов І.В. Геометрія духу в неоплатонічній традиції // Філософські обрії. – Київ – Полтава, 2003. – С.106-121.
Усанов І.В. Топологічна модель міфологічного простору особистості // Міфологічний простір і час у сучасній культурі: Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ, 12-13 грудня 2003. – Київ, 2003. – ч.2. – С.36-37.
