Анотація до роботи:

Дудченко В.В. Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2007.

У дисертації на основі різноманітних підходів до правової реальності в дослідженнях правових шкіл Заходу та Сходу розглянута традиція правового плюралізму.

Виявлено закономірності виникнення, розвитку, функціонування і тенденції права в інтерпретаціях природно-правової, позитивно-правової, історико-правової, інтегративно-правової шкіл Заходу. Проаналізовано концепції «належного шляху», «Брахми» і «Дао», які обумовлюють розуміння права і його реалізацію у правоустроях Сходу. Висвітлено вітчизняну традицію плюралізму в праві, переваги і недоліки кожної з правових шкіл.

Обґрунтовано ідеал-реалістську концепцію права і «нормативних фактів», яка є спробою під новим кутом зору розглянути проблему розвитку українського права. У підсумку: ця концепція має відобразити більш складну систему класифікації і характеристики сучасного права, яка буде спиратися не лише на особливості економічного і політичного устрою, але також і на філософські, етичні, ціннісні, релігійні й інші критерії.

У висновках викладено основні положення дослідження, сформульовані теоретико-методологічні положення і практичні рекомендації, що заслуговують на пріоритетну увагу, виокремлено актуальні проблеми, на дослідженні яких доцільно зосередити зусилля науковців.

1. Вихідне положення і принцип дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу і теоретичного узагальнення західної, східної і вітчизняної традиції правового плюралізму запропонувати ідеал-реалістське вирішення проблеми права і в такий спосіб збагатити концептуально загальне вчення про природу права. Це сприятиме поступу права в Україні.

2. Знаменними здобутками природно-правових вчень варто вважати: осмислення права в його первісній природі, до запровадження державою, і обстоювання незалежності природного права від визнання чи невизнання з боку держави; виявлення онтологічного місця права; визначення права за його джерелом; синкретизм права і моралі; відображений теорією гештальту телеологічний підхід до права; зв’язок ідеї справедливості з принципом договору; визнання договору фундаментальним поняттям теорії легітимації.

3. Головним постулатом позитивізму є висовування права з влади держави. Право, як і державу, не можна зрозуміти інакше, ніж примусовий порядок поведінки людини. Тоді державу можна зрозуміти в юридичному сенсі як саме право. Однак держава є не лише системою норм, але і певною реалією; вона, як і все право, поставлена у взаємозв'язок з цінностями. Теорія ж ототожнення права і держави показує свою нездатність відобразити неминучу антиномію між нормативними і реальними елементами держави. Держава є не лише системою правил, але і деякою реальністю, яка може ці правила порушувати.

4. Якщо геттінгенські юристи, як попередники історичної школи права, заперечували позачасовість права, то, еволюціонуючи, школа визнала право феноменом універсальним і позачасовим, що наблизило її до природно-правового вчення.

5. Інтегративно-правове вчення синтезує дух і матерію, нормативний і дескриптивний підходи до права, легітимність і легальність. У контексті нормативного і дескриптивного підходів до права обґрунтовано метаюридичну природу цінностей. Концепція формальної справедливості у позитивізмі не містить ніяких критеріїв оцінки того, чи є чинні норми дійсно справедливими. Оцінки не є завданням науки права. Позитивне право безоціночне. Для досягнення реальної справедливості необхідно доповнити формальні вимоги справедливості морально-етичними цінностями. Дух права має переважувати його букву. Зрозуміти право неможливо, не усвідомивши його цілей. Виходячи з цього, юрист має знати, яка система цінностей сучасного суспільства, і в межах цієї системи цінностей використовувати право для досягнення справедливості. Концепція формальної справедливості у позитивізмі не містить ніяких критеріїв оцінки того, чи є чинні норми дійсно справедливими. Оцінки не є завданням науки права. Позитивне право безоціночне. Для досягнення реальної справедливості необхідно доповнити формальні вимоги справедливості морально-етичними цінностями. Дух права має переважувати його букву. Зрозуміти право неможливо, не усвідомивши його цілей. Виходячи з цього, юрист має знати, яка система цінностей сучасного суспільства, і в межах цієї системи цінностей використовувати право для досягнення справедливості.

6. Право в іудаїзмі, ісламі чи індуїзмі не автономне і не самодостатнє. Воно, як частка єдиної соціальної цілісності, мусить віддзеркалювати духовні, морально-релігійні цінності єврейського, мусульманського і індуїстського суспільства.

Такий синкретизм права і релігії має далекосяжні наслідки. Одним із наслідків є той, що іудейське, ісламське, індуїстське право як право божественне, від Бога, є принципово незмінним, перманентним. У справі пристосування цього права до плинних історичних обставин важлива роль належить коментуванню чи інтерпретації священних, авторитетних текстів знавцями Галахи, Корану чи вченими брахманами або правниками-священиками. Таке коментування вважалося джерелом права. Згідно з класичними поглядами, інтерпретаторська діяльність спрямовується не на створення нового права, а на відкриття, засвоєння і формулювання вже існуючого божественного права.

7. Іудейське, мусульманське, індуїстське право є вираженням Божественної волі, а не земного законодавця, і внаслідок цього не спирається на авторитет ніякого земного творця права. Коли аналізувати право з точки зору іудаїзму, ісламу чи індуїзму, виявляється, що не можна розглядати систему правових норм ізольовано, відчужено і незалежно від інших нормативних цінностей, таких, як норми релігійні й моральні. І в тих і в інших одна фундаментальна норма й одна єдина вища цінність, божественні веління в тому вигляді, в якому вони сформульовані в Торі, Корані чи Шастрах.

8. Доктрина конфуціанства є основою китайської і японської традиції. Згідно з цією доктриною кастово-ієрархічна структура суспільства зумовлена родовим світоглядом і є відбиттям вселенської гармонії, або порядку (дао). Тож, конфуціанська ідея ієрархічної структури суспільства своїм підґрунтям має саму природу речей. Природа (через ієрархію каст) сама створила рівновагу стосунків між людьми. Людина мусить дотримуватися встановленого зверху природного порядку буття, якщо вона не бажає порушувати вселенську гармонію. Свої особисті інтереси вона підпорядковує суспільній гармонії або інтересам усіх.

9. Аналізуючи дорадянську вітчизняну юриспруденцію, можна стверджувати, що в ній були представлені природно-правова, психологічна, історична та позитивістська школи.

Аналіз методологічного дискурсу засвідчує, що важливими проблемами дорадянських природно-правових вчень були: визначення права за його джерелом, ідея права як найважливіша і найскладніша проблема всієї юриспруденції, ідея права як максима і регулятив, релятивізм і універсалізм права, осмислення права в його зв'язку зі справедливістю, свободою, договором, обмеження влади природним правом і критика теорії юридичного самозобов'язання держави. Вкрай важливою була проблема співвідношення суспільного й особистісного та пов'язана з нею проблема юридичної рівноваги держави і громадянина, більш того, «службового» характеру державних інститутів.

10. Поширення в другій половині ХІХ століття в Росії юридичного позитивізму вважалося кризою правової свідомості, і серед ознак цієї кризи: по-перше, втрата правом самобутності й перетворення його на засіб для здійснення поточної політики держави; по-друге, абсолютизація детермінізму і заперечення концепції свободної волі; по-третє, невизнання відмінності між каузальною і нормативною науками і, як наслідок, ототожнення нормативного і дескриптивного підходів до права; по-четверте, абсолютизація фундаментального релятивізму і партикуляризму як противаги універсальності права; по-п’яте, невизнання відмінності між легальністю і легітимністю права і, як наслідок, заперечення ціннісної проблематики в правовій сфері.

11. Характерним для марксистсько-ленінського вчення є розгляд у русі матеріалістичного розуміння історії, держави і права як частини «Ідеологічної надбудови». Остання створюється економічним базисом і служить його збереженню.

Щодо праворозуміння радянської доби слід відзначити його певну нестабільність, яка викликана суперечностями становлення радянської влади.

Проаналізувавши літературні джерела даного періоду, можна стверджувати, що із середини 20-х до середини 30-х років ХХ століття існував, хоча й умовний, плюралізм праворозуміння. Із середини ж 30-х років ХХ століття почалася безкомпромісна боротьба за чистоту марксистсько-ленінського праворозуміння.

12. Комплементарно-цілісна концепція пізнання права є новим напрямом у розвитку правової думки в теперішній Україні; ця концепція комплементує ідеї (метафізика), факти (позитивізм) і оцінки (аксіологія). Адекватною онтологією комплементарно-цілісного пізнання права є теорія ейдосів. Через феноменолого-ейдетичну редукцію, і враховуючи новітні висновки антропологічної філософії, у праві виявляється його допонятійна, або донаукова, чи доконцептуальна глибина. Вирішальна роль у цій редукції належить телеологічному методу. Цінність телеології у тому й полягає, що вона дозволяє ставити за мету і реалізовувати те, що існує реально, а лише мислимо. У телеології мета права випливає із заздалегідь заданого доктринального постулату. Таким постулатом є справедливість. У такий спосіб пізнане право є передзнанням для юриста. Ідея права залучається до всього, що юрист мислить, бажає чи робить і визначає це все.

13. Компаративно-правові дослідження мають сенс лише за умови, коли той чи інший правовий феномен, що досліджується, буде оцінюватися у зв’язку з усіма іншими, а не з точки зору власного правового устрою дослідника. Суть компаративно-правових розвідок полягає у тому, щоб поглянути на різні рішення під новим кутом зору, який дозволяв би виявити їхню схожість.

14. На підставі дослідження світоглядно-ідеологічних факторів як стильоутворюючого елемента правової системи України можна стверджувати, що першочергове місце в цій системі посідає природно-правова доктрина. Свідченням його є закріплення чинною Конституцією таких принципів: визнання людини, її життя та здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найвищою соціальною цінністю; верховенства права, народного суверенітету; правової держави; розподілу влади; громадянського суспільства; відповідальність держави перед особою. За умови визнання природно-правового характеру української правової системи, нормативно-теоретичне визнання права має ґрунтуватися на апріорних цінностях (безумовна самоцінність особистості, свобода волі як природжений стан людини).

Таким є зміст правової доктрини, коли її основу вбачати у природному праві.

15. Апріорні цінності зумовлюватимуть таку ж апріорність основних правових понять: суб'єкт права, об'єкт права, суб'єктивне право, об'єктивне право, правова норма, правові відносини та ін. Усі конкретно-емпіричні поняття, тобто поняття, які виникають не через апріорне їх установлення, а на підставі даних історичного досвіду, зокрема, такі, як звичай, закон, судова практика, міжнародні угоди, правова доктрина, необхідно підпорядковувати основним правовим поняттям. У вмінні зіставляти зміст, який міститься в апріорних і емпіричних поняттях, з конкретними фактами людської поведінки полягає вся суть практики застосування права. Якщо таке вміння та розуміння відсутні, можливе лише механічне прикладання норми до окремого певного випадку, здатне призвести до несправедливого, але не належного застосування права.

16. Джерела права постають визначальним стильоутворюючим елементом сучасного українського права. Реалізація принципів верховенства права, правової держави, розподілу влади передбачає наявність науково обґрунтованої концепції джерел права. По-перше, існує потреба розглянути поняття та види джерел права під новим кутом зору. Процеси розбудови правової демократичної держави та громадянського суспільства вимагають адекватних форм упорядкування людських відносин. Ідеться про визнання договору, звичаю, судового рішення, принципів права самостійними джерелами права. По-друге, при опрацюванні плюралістичної теорії джерел права слід ураховувати досягнення таких наук як антропологія, етнографія, історія. Насамперед, урахування має торкатися юридичної традиції України.

17. Конститутивними елементами концепту «нормативних фактів» є акт визнання, факти і цінність, нормативний зміст факту. Автор наводить ідеал-реалістське поняття права. Право - це система, порядок імперативно-атрибутивних норм, які набувають легітимності, дієвості й соціальної гарантії ефективності через нормативні факти. Як результат, сучасна теорія права має бути теорією цінностей і оцінок, що вочевидь актуалізує проблему зрілої правосвідомості юристів як сфери духовності.

18. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися як для формулювання принципів системного бачення проблеми права, так і для практичного реформування інститутів українського права з акцентом на герменевтичному пошуку права.

Публікації автора:

Монографії, навчальні посібники:

1. Дудченко В.В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень: Монографія. – О.: Юрид. літ., 2006. – 304 с.

2. Правничий довідник для професійних суддів / За заг. ред. С.В. Ківалова. – О.: Юрид. літ., 2003. – С. 32-63.

3. Введение в украинское право / Под ред. С.В. Кивалова, Ю.Н. Оборотова. – О.: Юрид. літ., 2005. – С. 137-158.

Статті в наукових фахових виданнях України:

1. Дудченко В.В. Герменевтика права як проблема (методологічний аспект) // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць ОНЮА. – О., 2003. – № 12. – С. 42-50.

2. Дудченко В.В. До питання щодо дослідження феномена права
   // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – О.: Юрид. літ., 2003. – Вип. 18. – С. 25-31.

3. Дудченко В.В. Трансцендентність західної традиції права // Юрид. вестник. – О.: Юрид. літ., 2003. – № 4. – С. 69-73.

4. Дудченко В.В. Концепція права Жана-Луї Бержеля // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О.: Юрид. літ., 2004. – Т. 3. – С. 56-60.

5. Дудченко В.В. Правова реальність: до постановки проблеми //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2004. – Вип. 22. – С. 10-15.

6. Дудченко В.В. Ідеї природного права епохи еллінізму //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2004. – № 23. – С. 56-60.

7. Дудченко В.В. Ідея права (за працями Г. Бермана і Д. Ллойда)
   // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 85-91.

8. Дудченко В.В. Проблема концептуалізації права //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2005. – Вип. 24. – С. 187-194.

9. Дудченко В.В. Концепт позитивізму в юриспруденції: генезис та обґрунтування // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2005. – Вип. 25. – С. 6-14.

10. Дудченко В.В. Легітимність і легальність: питання співвідношення. // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2005. – Вип. 26. – С. 58-64.

11. Дудченко В.В. Універсалізм і партикуляризм у праві // Правова держава: Зб. наук. праць. – О.: Астропринт, 2005. – Вип. 8. – С. 13-19.

12. Дудченко В.В. Антиномії права в ученні Густава Радбруха
    // Часопис Київ. ун-ту права. – К., 2005. – Вип. 3. – С. 38-44.

13. Дудченко В.В. Концепції причинності у праві // Право і безпека. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – № 3. – Т. 4. – С. 14-18.

14. Дудченко В.В. Аналітична юриспруденція про концепт права
    // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О.: Юрид. літ., 2005. – Т. 4. – С. 34-45.

15. Дудченко В.В. Роль компаративістики в уніфікації права // Митна справа. – 2005. – № 6. – С. 76-79.

16. Дудченко В.В. «Буква» і «дух» права: до методології питання
    // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 28. – С. 19-24.

17. Дудченко В.В. Порівняльне право: предмет, функції та цілі
    // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 29. – С. 17-22.

18. Дудченко В.В. До питання про нормативні факти // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 30. – С. 135-142.

19. Дудченко В.В. Основні поняття історичної школи права: критичний дослід // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – О.: ПП «Фенікс», 2006. – Вип. 29. – С. 245-251.

20. Дудченко В.В. Іудейське право: до проблеми виникнення, обґрунтування та взаємодії з сучасним ізраїльським правом // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32. – С. 519-527.

21. Дудченко В.В. Про традицію плюралістичного правопізнання у дорадянській юриспруденції // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 33. – С. 96-103.

22. Дудченко В.В. До історико-матеріалістичного вчення про право
    // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 594-599.

23. Дудченко В.В. «Судове право» іудеїв у системі сучасного права Ізраїлю // Митна справа. – 2006. – № 5. – С. 73-78.

24. Дудченко В.В. Концепція позитивної філософії Огюста Конта: критичний дослід // Юрид. вестник. – 2006. – № 1. – С. 88-93.

25. Дудченко В.В. Критерії стилю правових сімей сучасного світу
    // Юрид. вестник. – 2006. – № 4. – С. 63-67.

26. Дудченко В.В. Плюралістичне праворозуміння: досягнення української юриспруденції // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О.: Юрид. літ., 2006. – С. 42-54.

27. Дудченко В.В. Багатофункціональні властивості порівняльного правознавства // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2006. – Вип. 29. – С. 18-24.

28. Дудченко В.В. Правогенеза в історичній школі права
    // Університетські наук. зап.: Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. – 2006. – № 2 (18). – С. 6-12.

29. Дудченко В.В. До дослідження загальних принципів римського та мусульманського права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. літ., 2007. – Вип. 31. – С. 26-31.

Матеріали конференцій:

1. Дудченко В.В. Ціннісно-правові аспекти судової влади та правосуддя // Судовий захист прав власності: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – О.: Юрид. літ., 2004. – С. 108-114.

2. Дудченко В.В. Роль Гуго Гроція у становленні науки міжнародного права // Международное право после 11 сентября 2001 года: Матеріали наук.-практ. конф. – О.: Фенікс, 2004. – С. 97-104.

3. Дудченко В.В. Право як явище цивілізації та культури // Українська культура: стан та перспективи розвитку: організаційно-правовий аспект: Тези Всеукр. наук.-практ. конф. – К., 2004. – С. 85-87.

4. Дудченко В.В. Социальная ценность Конституции: методологические аспекты // Конституционное развитие Республики Молдова на современном этапе: Материалы междунар. науч.-теорет. конф. – Кишинев, 2004. – С. 674-678.

5. Дудченко В.В. Аксіологічні основи права та держави // Формування правової системи в Україні на сучасному етапі (в рамках 2-х читань пам'яті В.М. Корецького): Держава і право: Матеріали міжнар. наук. конф. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 83-87.

6. Дудченко В.В. Порівняльне правознавство: до дослідження загальнотеоретичних основ // Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. – К., 2005. – С. 27-29.

7. Дудченко В.В. Загальне виборче право: до історії виникнення
   // Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його регулювання: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – О.: Юрид. літ., 2005. – С. 3-10.

8. Дудченко В.В. Свобода як буттєва передумова прав людини
   // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної наук.-практ. конф. – Л.: Юрид. фак. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. – С. 25-26.

9. Дудченко В.В. Принцип правової безпеки: до історії виникнення та обґрунтування // Насильство в сім’ї: причини, наслідки та шляхи запобігання: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – О.: Фенікс, 2005. – С. 43-45.

10. Дудченко В.В. Ідея права за працями П. Юркевича // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція в світову наукову думку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. – К., 2005. – С. 47-49.

11. Дудченко В.В. Правова традиція як категорія порівняльного правознавства // Науковий потенціал України: Матеріали І Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. – К., 2005. – С. 82-84.

12. Дудченко В.В. Класифікації у сфері права // Запорізькі правові читання: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Запоріжжя: Запорізький нац. ун-т, 2005. – С. 7-11.

13. Дудченко В.В. Тора і Галаха в правовій системі іудеїв // Правове життя сучасної України: Тези доп. 9-ї звіт. наук. конф. проф.-викл. і аспірант. складу ОНЮА. – О.: Фенікс, 2006. – С. 13-16.

14. Дудченко В.В. Утвердження договору в системі правових цінностей // Право, держава, духовність і шляхи розвитку та взаємодії: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. – О.: Фенікс, 2006. – С. 137-139.

15. Дудченко В.В. Концепція соціального права Григорія Гурвіча
    // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): Тези доп. Всеукр. наук. конф. – К., 2006. – С. 25.

16. Дудченко В.В. Порівняльне правознавство: до характеристики предмета, методології та особливостей викладення // Наук. зап. Міжнар. гуманітар. ун-ту. – О.: МГУ, 2006. – С. 12-13.

17. Дудченко В.В. Філософія права Герберта Харта // Юрид. вестник. – 2006. – № 1. – С. 152.

18. Дудченко В.В. Утилітаризм І. Бентама та протидія злочинності
    // Боротьба зі злочинністю та права людини: Зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. – О.: Фенікс, 2006. – С. 135-139.

19. Дудченко В.В. До питання щодо перспектив розвитку українського права // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. «Другі Прибузькі юридичні читання». – Миколаїв, 2006. – С. 66-67.

20. Дудченко В.В. Теорія договору: до історії виникнення та обґрунтування // Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу: Матеріали І Міжнар. наук.-метод. конф. –
    Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 103-104.

21. Дудченко В.В. Справедливість як принцип правової держави // Від громадянського суспільства – до правової держави: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: ХНУ ім. В.М. Каразіна, 2006. – С. 43-44.

22. Дудченко В.В. Римське право у концепціях права Г. Гуго та Ф.К. Савіньї // Римське право і сучасність: Матеріали ІV Міжнар. наук.-метод. конф. – О.: Фенікс, 2006. – С. 22-23.

23. Дудченко В.В. Ідея «Вселенського права»: до історії виникнення та обґрунтування // Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний етап та перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару. – Сімферополь, 2006. – С. 211-214.