Анотація до роботи:

Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2003.

У дисертації відзначається, що в епоху постмодерну загострюються проблеми існування правових нормативів і державних інститутів. На тлі кризи європоцентристського підходу до права зростає інтерес до власної правової спадщини, правових традицій, збереження наступності у праві. Тим часом неможливо обійтися без правової акультурації як запозичення положень інших правових культур. З огляду на специфіку правового розвитку України можна вважати встановленою її належність до євразійської правової сім’ї. Правова політика в Україні має бути націлена не на створення законодавчого права, а врахування власної правової спадщини і правових традицій, активне

впровадження в юридичну практику та юридичну освіту розробки вітчизняної юриспруденції, розвиток нормативно-правової бази й державних інститутів, адекватних правовому менталітету і правовій культурі нашого народу.

Дисертація завершується підсумками про епоху постмодерну, що наступила, пов’язаною із затвердженням плюралістичної парадигми, відмовленням від європоцентризму й етноцентризму, проголошенням принципу множинності цивілізацій, правових культур, загостреною увагою до індивіда, його внутрішнього світу, у тому числі правових складових цього світу. Право має сприяти формуванню постмодерністської моделі державної системи, що відрізняється економічністю, мозковитістю, інноваційністю з максимальною передачею повноважень на нижні поверхи управління й самоврядування. Проникнення в суть процесів правового буття епохи постмодерну пов’язане з необхідністю визначення стратегії правового розвитку України. Тут з’ясовується фундаментальне значення нашої власної правової спадщини і правових традицій, актуальність пріоритетного використання правової реальності розробок вітчизняної юридичної науки, розвиток нормативно-правової бази й державних інститутів, що відповідають правовому менталітету й державній ідеології народу України. Юридичний образ постмодерну, тобто глибинні зміни у праві й державі нової епохи, потребує свого відбиття у правовій політиці й системі юридичної освіти.

Загальнотеоретичний розгляд традицій і новацій у правовому розвитку з урахуванням сучасного стану правової реальності й державних інститутів України дозволяє позначити специфіку юридичної географії України, визначитися з належністю її правової системи до євразійської правової сім’ї, виділити основні засади правової політики України в сучасних умовах.

Досягнення ефективної правової політики в Україні актуалізує для вітчизняної юридичної науки розробку концепції, яка б визначала можливість використання зарубіжних правових норм, інститутів, принципів і цінностей у правовій реальності України. Уявляється, що це може бути “Концепція збереження правової спадщини і правової конвергенції”, яка включає визначення меж вітчизняного правового розвитку за наступними напрямами: 1) збереження й удосконалювання власної правової спадщини; 2) уніфікація національного права під впливом міжнародного права; 3) уніфікація національного права під впливом інтегративного права ЄС; 4)використання правових досягнень інших правових систем євразійської правової сім’ї; 5) використання правових досягнень правових систем інших правових сімей.

На цьому шляху автор подав висновки і пропозиції, що стосуються:

подолання європоцентризму у правовому розвитку з визнанням різноманіття правових культур, правових менталітетів і правових цінностей;

формулювання специфічних рис західної і східної традиції права, визнання рівноправного існування віддиференційованих і невіддиференційованих правових систем;

особливостей правової системи і правової культури України, її існування в рамках євразійської правової сім’ї, взаємодії з міжнародним і інтегративним правом, а також участі в діалозі правових культур;

сучасного праворозуміння й визначення права як історично обумовленої, релігійно вивіреної й морально обґрунтованої, легалізованої нормативної системи, розрахованої на загальне визнання (легітимацію) й відповідну поведінку людей, організацій, соціальних спільностей, яка використовує процедуру, формалізовані рішення й державний примус для запобігання й вирішення конфліктів, збереження соціальної цілісності;

специфіки юридичного образу постмодерну, втрати догмою права таких характеристик, як непорушність, стійкість, внутрішня несуперечність, а також кризи суверенітету держави, зокрема втрати державною владою монополії на морально-правові ресурси;

обґрунтування існування євразійської правової сім’ї як сукупності правових систем, об’єднаних спільною історією становлення права, специфікою джерел права і їх використанням, особливістю правового менталітету, специфічною роллю держави й Церкви в розвитку права;

необхідності посилення зв’язку між правом і релігією в сучасних умовах, формування віри у право як знакової характеристики професійної правової культури і складової правової культури суспільства в цілому;

становлення юридичної еліти в Україні як цілісної соціальної групи юристів, за якою визнається право на визначення меж, обсягу, структури, методів і спрямованості правової сфери, шляхів формування і здійснення права, а також науково-дослідного й освітнього забезпечення правової реальності;

посилення ролі аксіологічних характеристик права й держави, з визнанням існування цінності права і правових цінностей, де останні складають основу правового буття й визначальний компонент у формуванні професійної правової культури;

визнання за правовою спадщиною України визначального значення у становленні й розвитку власної правової системи, необхідності збереження вітчизняних правових традицій в умовах глобалізації й руйнування національних правових культур.

Публікації автора:

1. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 280 с.

2. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии. – Одеса: Юрид. літ. – 2001. – 160 с.

3. Оборотов Ю. Н. Основы современного государства: Учеб. курс. – Одесса: ИПиП ООУ, 1995. – 127 с.

4. Оборотов Ю. Н. Современное государство: основы теории: Учеб. курс. – Одесса: Астропринт, 1998. – 132 с.

5. Оборотов Ю. Н. Социалистическое право как ценностно-нормативная система регулирования поведения личности //Социалистическое право и личность /Кол. авт. – К.; Одесса: Вища шк., 1984. – С. 36-45.

6. Оборотов Ю. Н. Кто авторы письма группе “Освобождение труда”? //Вопросы истории КПСС. – 1988. - № 4. – С. 125-131.

7. Оборотов Ю. Н. Государственно-правовые взгляды Г. В. Плеханова (1883 – 1903гг.) //Сов. государство и право. – 1988. – № 5. – С. 149-150.

8. Оборотов Ю. Н. Роль Г. В. Плеханова в становлении политико-правовой теории марксизма //Сов. государство и право. – 1990. – № 8. – С. 91-100.

9. Оборотов Ю. Н. Об основных направлениях гуманизации политики //Политология и социально-политические процессы в советском обществе. – Одесса, 1991. – С. 59-60.

10. Оборотов Ю. Н. На пути к становлению советской политологии //Резонанс. Социологический вестник. – 1991. – № 2. – С. 8-17.

11. Оборотов Ю. М. Держава і цивілізація //Україна: становлення незалежності. – Одеса, 1993. – Ч. 2. – С. 14-16.

12. Оборотов Ю. Н. Государство в религиозной философии Владимира Соловьева //Юридический вестник. – 1994. – № 1. – С. 80-83.

13. Оборотов Ю. М. Проблема подолання несучасних рис держави Україна //Українське національне відродження: проблеми, прогнози, державна політика. – Одеса, 1995. – С. 18-19.

14. Оборотов Ю. Н. Некоторые черты Украины как современного государства //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 1995. - Вип. 2. – С. 43-49.

15. Оборотов Ю. М. Про формування державної правосвідомості в Україні /Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні. – Одеса: Астропринт, 1996. – Ч. II. – С. 43-49.

16. Оборотов Ю. Н. Прогресс в праве //Юридический вестник. – 1997. – № 1. – С. 80-83.

17. Оборотов Ю. Н. Целостность права и этапы его развития //Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 1999. – Вип. 6, ч. I. – С. 3-11.

18. Оборотов Ю. Н. Динамика правовой культуры //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1999. – Вып. 6-7. – С. 83-88.

19. Оборотов Ю. Н. Профессиональная ориентация студентов-юристов //Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 48-52.

20. Оборотов Ю. М. Правова система України та євразійська правова сім’я //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – Вип. 9. – С. 36-42.

21. Оборотов Ю. Н. Юридическая антропология – новое измерение права //Юридический вестник. – 2000. – № 1. – С. 48-52.

22. Оборотов Ю. М. Герменевтичний метод у правознавстві //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 19-21.

23. Оборотов Ю. М. Євразійська правова сім’я: перетворення нашого права //Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – С. 195-198.

24. Оборотов Ю. М. Права людини та розвиток права //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – Вип. 12. – С. 23-28.

25. Оборотов Ю. Н. Общеправовое развитие и евразийская правовая семья //Философия права. – 2001. - № 1. – С. 71-74.

26. Оборотов Ю. М. Загально-правовий розвиток і збереження національної правової культури //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 1. – С. 16-19.

27. Оборотов Ю. М. Юридичний образ постмодерну //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – Т. 1. – С. 97-103.

28. Оборотов Ю. М. Держава і право в епоху постмодерну //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 13-17.

29. Оборотов Ю. Н. Историческое познание права: новые перспективы //Правоведение. – 2002. – № 4. – С. 235-237.

30. Оборотов Ю. М. Парадигми права і держави в епоху постмодерну //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – Вип. 16. – С. 29-35.

31. Оборотов Ю. М. Підвищення судової влади в системі розподілу влад //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – Вип. 13-14. – С.374-381.

32. Оборотов Ю. Н. Методология юридической науки в эпоху постмодерна //Юридический вестник. – 2002. – № 4. – С. 81-85.

33. Оборотов Ю. Н. Юридическое образование в эпоху постмодерна //Проблеми вищої юридичної освіти. – Х., 2002. – С. 30-33.

34. Оборотов Ю. Н. Постмодерн: другое понимание и определение права //Юридический вестник. – 2003. – № 1. – С. 60-65.