Анотація до роботи:

Кремень Т. В. Трансформація державного суверенітету в умовах глобалізації. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному, системному та міждисциплінарному аналізу трансформації явища і категорії державного суверенітету в умовах глобалізації. Новим для української політичної науки є запропонована і використана в дисертації теоретико-методологічна схема “парадигмальної пари”, що дозволяє дисертанту досліджувати явище державного суверенітету в емпіричному та смисловому зв’язках із спорідненими йому явищами та категоріями. У роботі запропонована теорія розподіленого суверенітету. З погляду розроблених у дисертації положень системно проаналізовано стан і проблеми державного суверенітету в Україні та можливі шляхи повноцінного залучення України до європейських політичних процесів.

1. Політичний устрій світу, світові порядки та системи міжнародної політики, які постали від 1648 р. і можуть умовно визначатись як Вестфальські, нині, в добу глобалізації, зазнають суттєвих змін, джерелом яких є глибинні соціальні процеси, що охоплюють як міжнародну, так і національні політики. Таким чином, кожен політичний устрій світу (разом зі світовими порядками і системами міжнародних відносин, які він історично охоплює) має певну соціальну базу і може розглядатись як її функція. Відповідно структурні зміни базисних соціальних відносин приводять до структурних змін відносин міжнародних.

2. У рамках Вестфальського політичного устрою суверенітет був визначальною характеристикою держави як ключового актора і ключової структурної ланки цього устрою. Держава, структурно детермінуючи цю історичну форму світової політики, мала дві основні характеристики – реальновладну і формальну. Перша описувалась категорією “національної могутності” (реальним обсягом владних ресурсів у розпорядженні держави); друга – категорією “суверенітету” (формальним політико-юридичним правом на здійснення верховної влади в національному суспільстві і незалежної – в міжнародному). Безперечно, між обома характеристиками існувала залежність, коли обсяг владних ресурсів обмежував (в реальному, а не формально-юридичному сенсах) можливість відстоювати і здійснювати суверенні права держав на міжнародній арені.

3. Під тиском новітніх вимог соціальної і, зокрема, міжнародної реальностей виникає вже суто пізнавальна потреба в перегляді та переосмисленні власне категорії і навіть теорії державного суверенітету. Однак, такий науковий і філософський перегляд та переосмислення матимуть очевидні політичні наслідки як для міжнародної, так і для національної політики.

Пропонується така пояснювальна схема/гіпотеза: “зміни в соціальному базисі – зміна політичного устрою світу – зміна його структурних ланок – зміна базових характеристик цих структурних ланок”. Відповідно перехід від індустріального типу суспільства до постіндустріального обумовлює перехід від Вестфальського політичного устрою світу до поствестфальського, що приводить до зміни міжнародно-політичного статусу держави, а отже, й до зміни такої її базової характеристики як суверенітет. Таким чином, категорії і явища “глобалізації” та “державного суверенітету” не суперечать одне одному, оскільки перша є проекцією історичних зрушень у соціальній базі світової політики на міжнародну арену (йдеться про перехід від індустріального типу суспільства до постіндустріального), а зміни в розумінні і характері функціонування другого – обумовлені тією ж фундаментально-історичною зміною.

4. Сучасні глобалізаційні міжнародні відносини структуруються не лише на підставі національно-державного принципу. Тут присутні й інші джерела структуризації. Кожне з цих джерел відповідає певній соціальній спільноті та об’єднанню, яке, переростаючи національні кордони, структурує глобалізаційні міжнародні відносини у свій окремий спосіб.

5. Поствестфальська трансформація такої визначальної характеристики державного актора як національна могутність відбувається в напрямі до появи нових ключових елементів - інформаційно-комунікаційних компонент, високих технологій, присутності на світових фінансових ринках і у багатосторонніх міжнародних структурах, сучасних системи озброєнь та технологій подвійного призначення. Разом із зміною однієї характеристики (реальновладної) відбувається й зміна іншої.

6. Сучасний суверенітет залишається невід’ємною характеристикою держави як у внутрішніх, так і в міжнародних справах. Державний суверенітет так само і надалі відіграватиме ключову регулююче-впорядковуючу роль у міжнародних відносинах. Разом з тим він стає плюралістичним, багаторівневим і багатокомпонентним. Сьогодні можна говорити про “розподілений суверенітет”, тобто суверенітет, який розподіляється між недержавними міжнародними акторами (міжнародні урядові організації, міжнародні неурядові організації, ТНК, валютно-фінансові групи та ін.) і акторами національних суспільств. Відповідно й держава перетворюється з монопольного власника, носія і постачальника владних ресурсів і суверенних прав на того, хто їх розподіляє і управляє ними. Причому такий розподіл здійснюється на користь тих політичних акторів, що мобільніші у задоволенні життєвих потреб суспільств. Загалом ідеться не про відмову держави від суверенітету, а про співпрацю у напрямі його реалізації, де держава відіграє роль менеджера.

7. Глобалізація є відображенням у міжнародних відносинах базисного переходу від індустріальної цивілізації до постіндустріальної, а згодом - інформаційної. Відповідно глобалізаційні процеси і зміна в розумінні та функціонуванні суверенітету не суперечать одне одному, а є проявами однієї базисної соціальної трансформації.

8. Здійснення суверенних прав української держави за умов глобалізації вимагає нового розуміння і нової практики. Нинішня Україна ще недостатньо залучена до глобалізаційних процесів. Таким чином, українська держава втрачає міжнародно-політичні можливості реалізації свого суверенітету, в одних випадках ізолюючись, в інших – об’єктивно усуваючись від світових справ. У сучасних міжнародних відносинах участь держави в глобалізаційних процесах корелює з участю громадян в національному політичному процесі. Адже без такого залучення громадянського суспільства неможливо впливати на прийняття ключових політичних рішень. Реалізація суверенітету української держави залежить не лише від дії загальних історичних, соціологічних та міжнародно-політичних факторів, а й від спроможності українського суспільства подолати економічні труднощі та завершити демократичну трансформацію. Адже лише функціональна ринкова демократія зможе дати адекватні відповіді на основні виклики постіндустріальної сучасності.

Публікації автора:

Основні теоретичні положення, методи дослідження та висновки дисертації викладено у таких працях автора, опублікованих у провідних фахових виданнях з політичної науки:

1. Кремень Т. В. Державний суверенітет у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 36-40.

2. Кремень Т.В. Актори міжнародних відносин у глобалізованому світі // Віче. – 2003. – № 11(140). – С. 61-65.

3. Кремень Т. В. Нова роль держави як головного носія суверенітету в умовах глобалізації // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2003. – Випуск 21. – С. 665-671.

4. Кремень Т. В. Еволюція поглядів на державний суверенітет // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1 (6). – С. 35-39.

5. Кремень Т. В. Вплив нових учасників світової політики на державний суверенітет // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. / КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2004. – № 15. – С. 355–365.

6. Кремень Т. В. Процеси глобалізації і нова роль держави // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. – 2002. – № 8-1. – С. 90-93.

7. Кремень Т. В. Країни перехідного періоду: особливості й перспективи розвитку // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2002. – № 20. – С. 90-97.