Виконане дослідження, що ґрунтується на наукових здобутках попередників, первинній інформації, узагальненій за допомогою відповідних методів, має результатом наступні висновки: 1. Об’єктивні процеси, пов’язані із перетвореннями у ставленні держави до вищої школи, підвищенням вимог суспільства до якості освіти з урахуванням наслідків глобалізації світової економіки, радикальними змінами освітніх технологій, загостренням конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг обумовлюють необхідність реформ в системі управління ВНЗ, в тому числі за рахунок залучення позитивних практик матеріального виробництва. 2. Корпоративні відносини виникають на підґрунті розмежування прав власності на активи організації й делегованих обов’язків щодо поточного управління нею. Подальше їх поширення обумовлене, по-перше, встановленням трудових відносин між керівником ВНЗ та найманими працівниками, залученими до участі у освітніх процесах та програмах, а, по-друге, інтеграцією із зовнішніми партнерами, які підсилюють позиції закладу освіти у конкурентному протистоянні на ринку освітніх послуг. Корпоративні відносини набувають певних організаційно-правових форм, не змінюючи своєї сутності. 3. В більшості ВНЗ відсутня система управління, адекватна наслідкам трансформацій українського суспільстві, і така, що допомагала б створенню сприятливого підґрунтя для вирішення завдань з інноваційного розвитку країни, її людського капіталу. Вона не здатна розвинутися із фактично директивно-адміністративного галузевого управління освітою, але має шанси бути розбудованою на принципово нових засадах в контексті прогресивних світових тенденцій та міжнародних вимог, заснованих на впровадженні економічних впливів, притаманних корпоративному управлінню. 4. Корпоративний менеджмент – невід’ємна частина корпоративних відносин, за допомогою якої упорядковуються взаємини між власниками організації щодо розподілу між ними корпоративних прав, а також здійснюється вплив на усі верстви найманого персоналу для забезпечення належної якості освіти, привабливості ВНЗ з боку роботодавців та безпосередніх замовників освітніх послуг. 5. Вищий навчальний заклад являє собою відкриту детерміновану систему, яка має активні, тісні та двосторонні стосунки із зовнішнім середовищем (органами державного управління, замовниками освітніх послуг, осередками освіти із альтернативною пропозицією на аналогічному ринковому сегменті). В цьому контексті важливе значення для ВНЗ набуває самоорганізація на підґрунті поєднання академічних традицій та економічних властивостей корпорації. Окреслений дуалізм означає, що менеджмент має рахуватись із особливостями внутрішньосистемних елементів аби визначити специфіку їхніх матеріальних інтересів та здійснювати мотиваційні впливи, відповідні поточній ситуації. 6. Аналіз практики діяльності ВНЗ в Україні доводить, що вищою школою накопичено суттєвий матеріально-технічний потенціал; в сфері її діяльності обертаються значні грошові кошти. Це перетворює галузь у об’єкт зацікавленості приватних інвесторів; поширення передумов для розповсюдження корпоративних відносин; поглиблення конкурентного протистояння в боротьбі за прихильність споживачів. Водночас, набувають реальних ознак настрої щодо оптимізації мережі навчальних закладів шляхом їхньої інтеграції на регіональному рівні. Очевидно, що ознак центрів тяжіння набудуть ті з них, які продемонструють здатність пристосуватися до нової ситуації, ефективно протистояти викликам й загрозам, що є для неї характерними. 7. Призначення інституцій полягає у встановлені кордонів поведінки учасників корпоративних відносин, здійсненні їхньої мотивації в залежності від прагнень та завдань, які визначають власники ВНЗ. Наявність правил, відповідних санкцій за невиконання та заохочування їх точного дотримання - передумова належного рівня організації навчального процесу, передбачуваності та стабільності освітніх корпорацій. Без інституційного підкріплення організаційні системи набувають рис об’єктів з хаотичним рухом, суттєво й небезпечно відхилятися від визначеної власником траєкторії. 8. Освітня послуга - товар особливого роду. Далекоглядний менеджмент ВНЗ має протидіяти його моральному зношуванню. Рух до визначеної мети пролягає двома стратегіями: пропозицією освітніх послуг за демпінговими цінами; застосуванням інноваційних методів та технологій із завданням підготовки кадрів, які при незмінній якості інших складових продуктивних сил здатні забезпечити роботодавцю прийнятне для нього підвищення ефективності бізнесу. Найбільш складна проблема – запобігання морального зносу другого роду, оскільки для цього потрібна зміна психології співробітників на засадах академічного капіталізму, який передбачає нововведення в організацію навчального процесу та індивідуалізацію навчання. 9. Розповсюдження ВНЗ корпоративних відносин потребує радикальної зміни їхнього організаційного дизайну. Це складне завдання, оскільки інновації у царині, яка розглядається, мають відповідати одночасно діаметрально протилежним вимогам. Зокрема - децентралізації та доцентровості. Розроблені альтернативні фрагменти запропонованої тримірної структури ВНЗ складаються з: освітніх процесів; дослідних та навчальних проектів, а також вертикального адміністрування, яке поряд із здійсненням контрольних функцій зосереджено на створенні сприятливих умов діяльності професорсько-викладацького складу та наукових співробітників. 10. Об’єктом управління ВНЗ корпоративного типу виступають організаційні відносини, які мають економічну природу. Тому, делегування повноважень та відповідальності, пов’язаних із децентралізацією управління, передбачає надання центрам доходів права розпоряджатися частиною коштів, які вони отримали за наданні освітні послуги та трансферт технологій. За таких умов справджуються очікування на прояви інтерпренерства з боку найманих працівників. Тим більше, коли їхні особисті доходи поставлені у пряму відповідність до внеску у загальну справу. 11. Важливе місце серед мотиваційних впливів на співробітників ВНЗ посідає корпоративна культура, яка, в залежності від свого змісту та особливих рис головних носіїв, відіграє або позитивну, або негативну роль у долі організації та її окремих особистостей. З цього випливає, що пануючі цінності, норми, погляди, принципи академічного життя мають знаходитися під пильною увагою власників та топ-менеджменту. З цією метою йому необхідно якісно оцінювати стан корпоративної культури, застосовуючи для цього методи, розроблені впродовж дисертаційного дослідження. |
