1. Продукція скотарства є важливим продуктом харчування населення та цінною сировиною для харчової, фармацевтичної та легкої промисловості. Такі характеристики роблять молоко і м’ясо великої рогатої худоби важливим чинником забезпечення продовольчої безпеки. Але останніми роками рівень споживання продукції скотарства є незадовільним, що спричинило зміну структури добового раціону пересічного громадянина України. Це зумовлює необхідність дослідження еволюції і наслідків трансформаційних процесів в галузі скотарства та пошуку напрямів їх корекції. 2. Ринок як економічна категорія відображає економічні відносини, які виникають в процесі купівлі-продажу. Функціонування скотарства в умовах ринку вимагає збалансування попиту та пропозиції на продукцію галузі, забезпечення її ефективної реалізації. Виконання цих вимог ускладнюється об’єктивними характеристиками продукції галузі та нестабільним ринковим положенням товаровиробників у порівнянні з постачальниками ресурсів. 3. З 1990 р. в галузі скотарства триває процес ринкової трансформації, але його ще не можна вважати завершеним. В цей період в галузі відбулись значні зміни, частина з яких носить негативний характер: зменшились обсяги виробництва та змінилась його структура, знизився рівень споживання та економічної ефективності виробництва, зросла кількість каналів реалізації продукції, що ускладнює прийняття ефективних рішень. Характерною рисою трансформаційного періоду слід вважати зосередження виробництва продукції скотарства в особистих селянських господарствах, внаслідок чого виробництво носить дрібнотоварний та натуральний характер. 4. Причинами втрати позиції сільськогосподарських виробників у виробництві продукції скотарства є скорочення поголів’я, погіршення кормової бази, збитковість виробництва та ін. Але основним чинником збитковості галузі та скорочення виробництва є зниження купівельної спроможності населення, для якого економічно обгрунтовані роздрібні ціни на молоко і м’ясо є занадто високими. 5. Трансформація економіки галузі скотарства до ринкових умов супроводжувалась значними змінами в структурі та обсягах реалізації виробленої продукції як в сільськогосподарських підприємствах, так і в особистих селянських господарствах. Проте в сільськогосподарських підприємствах ще значною залишається питома вага каналів, пов’язаних з бартерними операціями, а також має місце видача продукції в рахунок оплати праці, орендної плати за землю та майнові паї. В цьому контексті доцільним є посилення ролі товарно-грошових відносин на основі розвитку ринкової інфраструктури галузі. 6. Встановлено, що виробництво молока і яловичини в особистих селянських господарствах є рентабельним, корми використовуються ефективно, продуктивність худоби є вищою, ніж в сільськогосподарських підприємствах. Проте витрати праці є досить значними, а основна частина виробленої продукції споживається самими господарствами. Тому таку форму виробництва в незміненому вигляді не можна вважати перспективною. Але господарства, які утримуватимуть принаймні 5-7 корів та 7-10 голів великої рогатої худоби на відгодівлі, при спільному використанні сільськогосподарської техніки і обладнання домагатимуться кращих результатів виробництва і збуту своєї продукції. Укрупнення та інтеграція особистих селянських господарств з іншими організаційними структурами дозволить збільшити рівень товарності продукції та ефективно використовувати такий резерв зменшення собівартості, як випас худоби на природних кормових угіддях. 7. З метою обгрунтованого формування витрат виробникам продукції галузі слід систематично проводити облік витрат виробництва та розраховувати собівартість продукції. Нормативи собівартості молока і м’яса великої рогатої худоби, а також мінімально можливі ціни реалізації для умов Житомирської області можуть використовуватись виробниками сільськогосподарської продукції та органами виконавчої влади як орієнтовні. При визначенні мінімально можливих реалізаційних цін слід враховувати рівень рентабельності 5%, що дозволить забезпечити розширене відтворення хоча б в мінімальному розмірі. 8. Важливим чинником вдосконалення економічних відносин в процесі ринкової трансформації галузі скотарства є формування ринкової інфраструктури, до складу якої в регіоні дослідження входять товарна агропромислова біржа, агроторгові доми, оптово-продовольчі ринки, аукціони та інші утворення. Активізація діяльності агроторгових домів потребує вдосконалення чинного законодавства. Зокрема, необхідно чітко окреслити поняття, організаційно-правову форму, мету та принципи діяльності агроторгового дому, впорядкувати його взаємовідносини з біржами. 9. Одним із важливих напрямів діяльності агроторгових домів та товарної біржі в перехідний період може стати спільна організація торгів з купівлі-продажу молока. Це дає можливість сільськогосподарським виробникам ознайомитись з особливостями одержання дотацій від держави та збільшити виручку від реалізації. З метою активізації біржової торгівлі продукцією скотарства слід виділити два основних пріоритети: 1) розширення асортименту специфічних послуг (інформаційних, юридичних, консультаційних, освітніх тощо) брокерським конторам, що допоможуть їм краще орієнтуватись в ринковій ситуації і спростять процес пошуку клієнтів та укладення угод; 2) надання біржею гарантій брокерам щодо виконання укладених ними угод, що підвищить довіру їх клієнтів до біржової торгівлі. | 