Анотація до роботи:

Роєнко О.А. Трансформація форм власності і господарювання та розвиток орендних відносин у сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

У дисертації висвітлено теоретико-методологічні, організаційно-економічні та соціальні проблеми трансформації форм власності і господарювання та розвиток орендних відносин у сільськогосподарських підприємствах в умовах переходу до ринкової економіки.

Проаналізовано процеси трансформації різних організаційно-правових форм господарювання, земельних і майнових відносин в аграрному секторі економіки Черкаської області, дана оцінка діяльності різних агроформувань, визначено місце і роль селянських (фермерських) господарств. Висвітлено проблеми розвитку оренди землі і майна в різних агроформуваннях.

Розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційно-правових структур та визначено комплекс соціально-економічних чинників, які є визначальними у виборі певної форми господарювання на селі. Розроблено і обгрунтовано методику визначення розміру орендної плати за землю в умовах посилення конкуренції за користування нею. Запропоновано нові методичні підходи до визначення розмірів орендної плати за майнові паї та за майно, яке має конкретного власника.

1. У сільському господарстві України трансформація відносин власності відбулась, головним чином, шляхом паювання землі та майна в колишніх недержавних сільськогосподарських підприємствах та приватизації майна – у державних. Процеси реформування майнових і земельних відносин мали неоднакову динаміку і результати. Більш послідовно і організовано, під контролем з боку державних органів здійснювалась земельна реформа. Що ж стосується майнових відносин, то через необов'язковість у застосуванні єдиних методичних підходів до паювання колективного майна вони тривалий час залишались належно неврегульованими. Трансформація відносин власності стала необхідною передумовою реформування колективних сільськогосподарських підприємств в агроформування ринкового типу.

2. Найбільш поширеними формами господарювання в Черкаській області, які виникли внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, стали товариства з обмеженою відповідальністю, а також виробничі кооперативи і приватні сільськогосподарські підприємства. Важливу роль у виборі селянами форми господарювання відіграли такі фактори: психологічна налаштованість селян у кожному окремому господарстві, селі, районі; економічний стан підприємства на час його реформування; професійно-ділові та моральні якості керівників господарств та виявлених на селі лідерів.

3. При реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств у нові господарські формування значна частина селян через недостатнє розуміння суті форми господарювання віднеслась формально до вибору організаційно-правової структури для свого господарства. Для кожної організаційно-правової форми визначено комплекс соціально-економічних чинників, які пропонується враховувати у подальшій трансформації господарств, в яких виникне така необхідність.

4. За основними виробничими показниками селянські (фермерські) господарства ще не складають реальної конкуренції іншим формам господарювання на селі. В той же час фермери досить успішно конкурують на ринку оренди землі з іншими агроформуваннями. В межах одного населеного пункту у фермерів-орендарів умови оренди землі, як правило, є кращими, ніж в інших сільськогосподарських підприємствах.

5. В умовах обмеженого ринку землі головну роль у формуванні великого конкурентоспроможного виробництва покликана відіграти оренда землі, яка дозволяє вирішити проблему невідповідності між землеволодінням і землекористуванням. Нерівномірний розподіл землі на паї по районах Черкаської області (як і по окремих господарствах) та їх різна грошова оцінка створили передумови для істотної диференціації доходів власників земельних часток (паїв) від передачі їх в оренду.

6. Власники земельних часток (паїв) ще не ризикують передавати їх у користування орендарям на тривалий час, що пояснюється природною обережністю селян, їх бажанням добре вивчити надійність орендаря щодо виконання ним договірних зобов’язань і, насамперед, тих, що стосуються розрахунків по орендній платі. Важливим фактором, який впливає на визначення строків дії орендних договорів, є приватні інвестиції.

7. На ринку оренди землі ще не створене достатнє конкурентне середовище. Це є основною причиною того, що переважна більшість орендарів, використовуючи своє монопольне становище, виплачують орендну плату на мінімальному, директивно встановленому рівні. При цьому основною формою розрахунків залишаються натуральні виплати.

8. В умовах формування конкурентного середовища на ринку оренди землі при визначенні розміру орендної плати доцільно поєднувати використання методу встановлення орендної плати за землю від її грошової оцінки з нормативним методом. Перший метод слід застосовувати як мінімальну гарантію, яка захищає права орендодавців. Нормативний метод дозволить землекористувачам, при укладанні договору на оренду землі, наперед прорахувати свої можливості щодо розміру орендної плати, який повинен забезпечуватися результатами господарювання.

9. В умовах конкуренції на ринку оренди землі, з метою оптимізації розмірів орендної плати за землю, нами запропоновано методику визначення розміру орендної плати за землю в оптимальних параметрах (15–30% від розрахункового прибутку орендаря). Вона дозволяє встановлювати взаємоприйнятні як для орендаря, так і для орендодавця розміри орендної плати залежно від вирощуваних культур, їх урожайності, нормативних витрат та очікуваної ціни реалізації відповідної продукції.

10. За наявності конкуренції на ринку оренди майна розмір орендної плати за орендовані основні засоби, як і у випадку із землею, можна визначити залежно від прибутку, який очікує одержати орендар при використанні цього майна. З метою врегулювання розміру орендної плати за майно пропонується методика розробки шкали для визначення розміру орендної плати за майно, яке виділене в натурі в оптимальних параметрах (10–30% розрахункового прибутку) залежно від складу орендованого майна та його продуктивності.

Основою для переговорів, при визначенні розміру орендної плати за майно, яке не виділене в натурі і використовується як цілісний майновий комплекс, має бути орендний відсоток, визначений на рівні банківського за депозитні вклади. Останній повинен бути диференційований за видами майна та термінами його корисного використання (експлуатації).

Публікації автора:

1. Роєнко О.А. Розвиток приватно–орендних підприємств у Черкаській області // Економіка АПК. – 1999. – № 5. – С. 25–31.

2. Роєнко О.А. Товариства з обмеженою відповідальністю в аграрному підприємництві // Економіка АПК. – 1999. – № 10. – С. 42–46.

3. Роєнко О.А. Розвиток земельно–орендних відносин у Черкаській області // Економіка АПК. – 2000. – № 12. – С. 22–26.

4. Роєнко О.А. Попередні наслідки організаційних перетворень в аграрному секторі Черкаської області // Економіка АПК. – 2001. – № 2. – С. 34–39.

5. Власюк В.М., Роєнко О.А. Розвиток земельно–орендних відносин у фермерських господарствах Черкаської області // Економіка АПК. – 2001. – №8. – С.27–30, в т.ч. автора С. 28 – 30 (орендні відносини).

6. Роєнко О.А. Соціально-психологічні аспекти реформування аграрних підприємств Черкаської області // Економіка АПК. – 2002. – №2. – С. 40-43.

7. Роєнко О.А. Розвиток товариств з обмеженою відповідальністю у Черкаській області // Зб. наук. праць Харківського ДТУСГ. – Харків. – 2000. – С. 280–283

8. Роєнко О.А. Оренда землі як метод господарювання в ринкових умовах // Зб. наук. праць Рівненського ЕГІ. – Рівне: Тетіс, 2000. – С. 171–174.

9. Роєнко О.А. Фермерство як форма господарювання в західному регіоні Черкаської області // Зб. наук. праць Уманської СГА. – Умань. – 2000. – С. 264–270.

10. Роєнко О.А. Развиток орендних відносин у Черкаській області // Вісник Уманської державної аграрної академії. – 2001. – № 1 – 2. – С. 68– 70.

11. Бурик А.Ф., Роєнко О.А. Рекомендації з нарахування орендної плати за орендовані земельні та майнові паї в реформованих аграрних формуваннях.– Черкаси. – 2001. – 33 с., в т.ч. автора С. 6 – 33 (обгрунтувано методичні підходи до визначення орендної плати за землю та майно).