У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми трансформації особистісного міфу як засобу розвитку особистості в процесі психотерапевтичної взаємодії. Розроблено та експериментально апробовано методику внутрішнього зростання ТОМ, спрямовану на продуктивну трансформацію особистісного міфу. Узагальнення результатів дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків: 1. Трансформація особистісного міфу є важливим чинником особистісного зростання. Особистісна міфологія являє собою смислове поле (елементи якого залишаються невідрефлексованими), що складається з динамічних конструктів взаємопов’язаних особистісних міфів. Взаємозв’язки можуть виконувати взаємодоповнювальні, виключальні, структурувальні та багато інших функцій. Особистісний міф є досеміотичним невербальним внутрішньоособистісним утворенням, системою як неусвідомлюваних, так і почасти усвідомлених сталих образів та інтенцій, які визначають ціннісну ієрархію особистості та її базові патерни світо- і самосприйняття. Формування особистісного міфу відбувається протягом усього життя людини. Психологічні змісти особистісної міфології мають високий ступінь індивідуальної диференціації та внаслідок цього визначають унікальний варіант процесу індивідуації конкретної людини. Особистісний міф суб’єкта, завдяки якому відбувається інтеграція різних невпорядкованих життєвих подій індивіда в певну послідовність, грає провідну роль у побудові автонаративу. У структурно-смисловій організації автонаративу відображено внутрішньоособистісний досвід. 2. Розроблена психолінгвістична процедура аналізу автонаративів, яка включає в себе дослідження структурно-смислової організації та семантико-лінгвістичних параметрів автобіографічних текстів, дала змогу виявити конкретні особистісні характеристики їхніх авторів, на її основі було виділено та описано суттєві психолінгвістичні відмінності в автонаративах суб’єктів із високим та низьким рівнями самоактуалізації особистості. Так, характерною особливістю структурно-смислової організації автонаративів досліджуваних із високим рівнем самоактуалізації особистості є тенденція до “стрибкоподібної” організації автобіографічного тексту, а також переваження в текстах цих суб’єктів таких тем рефлексивної інформації, як “упевненість у собі”, “любов”, “радість”, “інтерес до нового”, які передусім відносяться до таких контекстів фактологічної інформації, як “міжособистісні стосунки”, “навчання в школі”, “сфера “Я”. У свою чергу, характерними темами рефлексій у автонаративах досліджуваних із низьким рівнем самоактуалізації особистості є: “заздрість”, “ностальгія”, “тривога”. До типових особливостей семантико-лінгвістичної структури автонаративів досліджуваних із високими сумарними балами за опитувальником САМОАО можна віднести такі: перевага активних дієслів першої особи, предикатів станів та предикатів можливого стану речей, незначна кількість предикатів абстрактних дій та предикатів належного стану речей. В автобіографіях учасників експерименту з низьким рівнем самоактуалізації особистості простежується цілком зворотня картина. 3. Розроблена психотерапевтична методика “Трансформація особистісного міфу” (ТОМ), що базується на переосмисленні автобіографічного матеріалу з метою усвідомлення особистісного потенціалу розвитку та вербалізації його в метафоричній формі, спирається на можливості процесу метафоризації як способу символічного вираження внутрішнього досвіду особистості. 4. Ефективність методики ТОМ було підтверджено двома діагностичними зрізами за допомогою опитувальника САМОАО. Зокрема, для шкал орієнтації в часі, цінностей, креативності, аутосимпатії нульова гіпотеза заперечувалася на високому рівні значущості. Динаміку особистісного зростання при застосуванні методики ТОМ було простежено також шляхом аналізу психолінгвістичних відмінностей у текстах автонаративів досліджуваних, написаних ними перед початком роботи за методикою ТОМ та через місяць після її завершення. Так, автобіографічні тексти, при їхньому повторному впорядкуванні, мали більш виражену тенденцію до “стрибкоподібної” організації, а також містили принципово більшу кількість таких елементів рефлексивної інформації, як “упевненість у собі”, “кохання”, “радість”, “інтерес до нового”. В цих автонаративах простежувалися також явні зміни (порівняно з первісним варіантом тексту) в семантико-лінгвістичній структурі: збільшилась кількість дієслів першої особи, предикатів станів та предикатів можливого стану речей, а також зменшилась кількість предикатів абстрактних дій та належного стану речей. 5. Одержані дані свідчать про наявність суттєвих відмінностей у психолінгвістичній організації структури метафоричних текстів досліджуваних із високим та низьким рівнем самоактуалізації особистості. Так, для текстів автонаративів суб’єктів із високими сумарними балами за опитувальником САМОАО (через місяць після завершення роботи за методикою ТОМ) характерними є такі позиції: головними ідеями наративів є пошук внутрішніх ресурсів (розвиток та вдосконалення), прагнення гармонії, позитивне ставлення до світу; переважний тип розповіді від І особи; достатньо високий рівень емоційної насиченості; позитивне ставлення автора до фіналу метафоричного тексту; вища відносна кількість дієслів, прикметників та прислівників. У свою чергу, до характерних ознак метафоричних автонаративів досліджуваних із низьким рівнем самоактуалізації особистості можна віднести такі: головними ідеями наративів є насторожене або агресивне ставлення до світу, пошук “рятівника”, пошук “винного”; переважний тип розповіді від третьої особи; низький рівень емоційної насиченості; нейтральне або негативне ставлення автора до фіналу тексту; нижча відносна кількість дієслів, прислівників, прикметників. 6. Результатом застосування психотерапевтичної методики ТОМ є позитивна динаміка особистісного зростання досліджуваних, підвищення рівня самоактуалізації, зокрема розвиток таких особистісних характеристик, як креативність, аутосимпатія, здатність проживати кожний момент часу “тут і тепер”, а також формування цінностей гармонійної особистості та здорових взаємин із навколишнім світом, тобто продуктивна трансформація особистісного міфу. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її подальшого вивчення пов’язуються з поглибленим концептуальним аналізом особливостей формування особистісного міфу людини на різних етапах онтогенезу. Необхідною також є подальша розробка адекватних методів дослідження й трансформації цього психологічного утворення в контексті психотерапевтичної допомоги конкретній людині. | 