Анотація до роботи:

Долженков О.О. Трансформація політичних систем України та Білорусі: порівняльний аналіз. - Рукопис. - 378 стор.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - Київ, 2005.

У дисертації систематизовано здобутки й аналітичні можливості порівняльної політології і сформульовано основні параметри бінарного аналізу політичної ситуації в Україні й Білорусі. Розкрито характерні ознаки системної політичної трансформації в контексті сучасної демократизації та в умовах перехідного політичного розвитку двох посткомуністичних країн. Встановлено загальне і особливе, спільне та відмінне у трансформаційних процесах, що мають місце в Україні та Білорусі. Визначено типологічні характеристики політичних режимів в умовах посткомуністичного політичного розвитку. На основі порівняння процесів трансформації політичних систем України та Білорусі виділено позитивні та негативні аспекти політичного досвіду Білорусі з метою оптимізації державотворення в Україні.

Критичний погляд на існуючі наукові підходи до соціально-політичних змін на посткомуністичному просторі, узагальнення фактичного матеріалу, удосконалення методу бінарного компаративного аналізу дозволили розробити інноваційну концепцію розуміння посткомуністичної політичної реальності в Україні та Білорусі, зробити низку висновків стосовно її використання та осмислення одержаних результатів.

Найбільш комплексний з них полягає у тому, що системний, нерозривний зв'язок між історично обумовленими особливостями менталітету, нормами політичної поведінки, політичною культурою та характером функціонування державно-владних інститутів, їх взаємодії із структурами громадянського суспільства несе у собі небезпеку консервації влади посткомуністичної номенклатури та авторитарних тенденцій в Україні та Білорусі, а антидемократичні елементи політичного процесу є у певному розумінні органічними характеристиками посткомуністичної реальності. Таким чином, трансформаційні процеси в Україні та Білорусі, хоча й мають на нормативному рівні (конституційних актів, офіційної ідеології) модернізаційну спрямованість, внаслідок своєї суперечливості не обов'язково матимуть наслідком реальний перехід до модерного суспільства. Існує небезпека їх невдачі, тобто суто механічного запозичення лише зовнішніх ознак правової держави, громадянського суспільства та ринкової економіки.

Зокрема, основною спільною рисою системи поділу влади в Україні та Білорусі є її розбалансованість через гіпертрофований вплив президентських структур, фактичні повноваження яких виходять далеко за межі нормативних. Використовуються різноманітні засоби нелегітимного впливу президентських структур на парламент. В Україні Кабінет Міністрів змушений постійно враховувати позицію Президента з усіх основних *******************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************ви. У той же час, судова система України при всіх наявних у процесі її становлення та реформування проблемах в цілому рухається у бік демократизації. В Білорусі ж постала фактична підпорядкованість судових органів виконавчій владі. Отже, у Білорусі гіпертрофований характер президентури зберігається і набуває нових ознак авторитарності. В Україні ж передбачається жорстка політична боротьба навколо проголосованих змін до конституції, якими повноваження президента звужено.

Проте основною проблемою для суспільно-політичної демократизації посткомуністичних країн є не стільки юридичне оформлення системи стримувань та противаг, скільки характер взаємовідносин між державою та елементами громадянського суспільства. На цей сегмент суспільного розвитку негативно впливає пасивність основної маси населення, а також наявність консолідованої номенклатури, яка інколи свідомо протидіє громадянській самоорганізації. Специфічно білоруською проблемою постала політика чинної влади на одержавлення одних інститутів громадянського суспільства та маргіналізацію інших. Наприклад, у Білорусі комплекс специфічних проблем вкорінено у юридичному нерозведенні повноважень та функцій державних органів та органів місцевого самоврядування, одержавленні останнього; протидії держави становленню сильних та самодостатніх політичних партій; недорозвиненості лобізму та груп тиску; неприхованому існуванні політичної цензури; спробах відновити на новому етапі радянську практику одержавлення громадських організацій. Серйозними негативними аспектами розвитку громадянського суспільства в Україні є злиття груп тиску з апаратом публічної влади; вплив на засоби масової інформації (переважно з боку бізнесових структур), через що цензура продовжує існувати як латентна загроза. Протест громадянського суспільства проти існуючого стану речей набув в Україні наприкінці 2004 р. революційної форми. У Білорусі ж такий масовий за характером протест на сьогодні є малоймовірним, як і докорінні соціальні зміни, відтак поява повноцінного громадянського суспільства можлива лише у більш віддаленій перспективі.

Серед успадкованих від попередньої історичної епохи феноменів, що продовжують великою мірою обумовлювати посткомуністичну політичну реальність, найважливішим є існування впливового соціального прошарку номенклатури. Хоча із розпадом СРСР республіканські номенклатури опинились у ідентичній ситуації повної безконтрольності та сповна використали її задля збагачення, у Білорусі вже в середині 90-х років було реставровано всеосяжний контроль за держапаратом із самої верхівки владної піраміди. В Україні ж номенклатурні клани станом на 2004 рік потіснили не лише політичні партії, але і державу як основний інститут політичної системи. Іншим важливим фактором, який безпосередньо впливає на політичні процеси у посткомуністичних країнах, є стан сформованості політичних націй, історична легітимність нинішньої української та білоруської державності. Неусталеність самоідентифікації білорусів на ґрунті державних традицій або національної окремішності тягне за собою більш примітивну форму об'єднання - навколо харизматичної особистості Президента. В Україні ж загрозою є не стільки небезпека повернення до авторитарних способів керування, скільки дедалі більше помітний брак громадської ініціативи навіть за умов існування великого числа громадянських організацій та об'єднань. Суттєві аспекти розвитку політичної ситуації визначають домінуючі етнополітичні та геополітичні орієнтації. У той час як інтеграція України до європейського політичного та правового простору стає імперативом, Білорусь тісно пов'язує себе з євразійською геополітичною орієнтацією.

Отже, політичний режим України характеризується певною рівновагою демократичних та авторитарних засад, причому демократичні характеризують здебільшого нормативний, а авторитарні - фактичний спосіб функціонування політичної системи. Усвідомлення суспільством цього протиріччя в категоріях персоніфікованого вибору і стало однією з причин революційних подій 2004 р. В Білорусі ж межа між нормативним********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************g1058ому, так і в останньому домінують авторитарні принципи при тому, що у своїй конституційній основі політична система несе значний пласт демократичних ознак.

Широке використання терміну "перехідне суспільство" у досліджуваних випадках вбачається неадекватним. Має місце не просте відставання України і Білорусі від країн розвинутої демократії, а якісна відмінність внутрішніх трансформацій. Специфічний цивілізаційний тип обох держав засвідчує, що їх політичні системи не є перехідними у класичному розумінні поняття. Оскільки вони органічно випливають з попереднього розвитку, то здатні існувати історично тривалий термін, поєднуючи риси авторитаризму та демократії. Відповідно і перспективи суспільно-політичної демократизації України та Білорусі слід розуміти як імовірні, а не детерміновані, тобто як "вікно можливостей", яке в Україні вдруге після 1991-1992 року суттєво розширилося лише наприкінці 2004 року. В Білорусі ж, політична система і політичний режим якої знаходяться на етапі безкризової консолідації авторитаризму, реалізація протилежних тенденцій за нинішніх умов малоймовірна.

Внесок пропонованого дослідження в удосконалення методології порівняльного аналізу полягає в обґрунтуванні доцільності і наукових перспектив порівняння сучасних політичних систем України та Білорусі шляхом визначення комплексу співпадаючих або близьких факторів (параметрів): етнічна та ментальна близькість українців та білорусів; одночасне перебування території України та Білорусі в межах одних і тих же державних утворень; близький рівень соціально-економічного розвитку; ідентичний дизайн політичних систем на момент початку трансформаційних процесів. Крім того, вибудувано авторський алгоритм порівняння політичних систем посткомуністичних країн, що включає вивчення: а) системи органів державної влади, яким належить функція вироблення політичного курсу, стратегії суспільного розвитку, реалізація прийнятих рішень та контроль за їх виконанням; б) системи інститутів громадянського суспільства, яким належить функція артикуляції (виявлення) індивідуальних та групових інтересів, їх агрегування (узагальнення), посередництва між системою органів державної влади та громадянами; в) соціальних феноменів, які мають латентний характер, але в посткомуністичних умовах справляють вирішальний системний вплив на характер діяльності органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, на спосіб їх взаємодії між собою і, відповідно, визначають важливі аспекти функціонування політичної системи та основні характеристики політичного режиму.

Таким чином, здійснений у дисертації аналіз дозволив внести істотні доповнення в існуючі підходи до розуміння політичних систем посткомуністичних країн та їх еволюції, наслідком чого стало вироблення інноваційної концепції автора. Її суть коротко можна висловити так: трансформації політичних систем республік колишнього СРСР, зокрема України та Білорусі, є конкретним проявом загальносистемних соціальних трансформацій у суспільствах такого типу і відтак мають низку спільних рис і ознак. Найбільш глибокі зміни сталися у системі державно-владних інститутів, результат трансформації яких у цілому нормативно відповідає схемам правових демократичних держав. Інститути громадянського суспільства демонструють здатність до трансформації, але якісний стрибок, який дозволив би констатувати наявність повноцінного громадянського суспільства, ще не відбувся. Нарешті, така складова політичної системи, як політична культура та свідомість, задемонструвала найбільшу опірність і консерватизм щодо трансформаційних змін, наслідком чого є низка авторитарних деформацій у реальному функціонуванні як державно-владних інститутів, так і структур громадянського суспільства. Це породжує ту чи іншу ступінь невідповідності між нормативним та реальним функціонуванням політичних систем, причому така тенденція, як показує приклад Білорусі, може реалізовуватися врешті-решт у згортанні демократизації та консолідації авторитаризму. Відповідно, подолання згаданої тенденції стає головним завданням нинішнього етапу суспільно-політичних трансформацій посткомуністичних країн.

Прогностична функція запропонованої концепції полягає у тому, що за умови її використання у політологічних дослідженнях на посткомуністичному просторі з'являється можливість з великою долею ймовірності передбачати рівень, характер, спрямованість трансформаційних процесів у політичних системах та їх найближчі і віддалені у часі наслідки.

Публікації автора:

Монографії:

1. Долженков О.О. Україна - Білорусь: Досвід політичної трансформації. Монографія. - Одеса: Астропринт, 2003. - 264 с.

Рецензії:

Бабкіна О. Україна - Білорусь: несхожа схожість // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5. - С. 174-175.

Смолянюк В. Важкі дороги до свободи та демократії // Людина і політика. - 2004. - № 4. - С. 152-153.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Долженков О.О. Білоруська модель як альтернативна парадигма посткомуністичного розвитку: фактори ефективності // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 2001. - Вип. 10-11. - С. 600-604.

2. Долженков О.О. Білоруська суспільно-політична модель // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 2000. - Вип. 8. - С. 396-400.

3. Долженков О.О. Геополітичний вибір України і моделі етнічної політики // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2002. - Вип. 24. - С. 102-107.

4. Долженков О.О. "Групи тиску" в політичних системах України та Білорусі: порівняльний аналіз // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - Питання політології. - 2002. - № 555. - С. 132-138.

5. Долженков О.О. Еволюція статусу номенклатури в посткомуністичній Білорусі // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць, № 10. - К.: Т-во "Знання", 2002. - С. 88-94.

6. Долженков О.О. Етнополітичний фактор у трансформаційних процесах України та Білорусі: порівняльний аналіз // Держава і право. - Київ, 2001. - Вип. 14. - С. 436-441.

7. Долженков О.О. Законодавчий процес в Білорусі // Держава і право. -Київ, 2001. - Вип. 9. - С. 140-145.

8. Долженков О.О. ЗМІ в Україні і Республіці Білорусь: порівняльно-політологічний аналіз // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць: № 15. -К.: Т-во "Знання", 2003. - С. 170-177.

9. Долженков О.О. Компаративний аналіз в політичних студіях // Правова держава. - Одеса, 2000. - № 2. - С. 17-22.

10. Долженков О.О. Місцеве самоврядування в Україні та Білорусі: порівняльний аналіз // Нова парадигма. - Київ, 2005. - Вип. 43. - С. 122-130.

11. Долженков О.О. Партії як суб'єкти політичного процесу в умовах суспільно-політичної трансформації (на прикладі України та Білорусі) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - Питання політології. - 2004. - № 643. - С. 217-223.

12. Долженков О.О. Поділ повноважень між палатами парламенту в Білорусі та проблема бікамералізму в Україні // Держава і право. - Київ, 2001. - Вип. 10. - С. 174-180.

13. Долженков О.О. Політична система суспільства: основні підходи // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 2000. - Вип. 9. - С. 112-118.

14. Долженков О. Політична ситуація в Україні й Республіці Білорусь: обґрунтування бінарного аналізу // Борисфен. - 2004. - № 3 (1530). - С. 15-17.

15. Долженков О.О. Поняття соціально-політичної трансформації: теоретичні аспекти // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2000. - Вип. 15. - С. 134-140.

16. Долженков О.О. Порівняльно-політологічний метод: Специфіка і здобутки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. -2003. - № 3. -С. 124-132.

17. Долженков О.О. Посткомуністичні соціально-політичні трансформації з точки зору цивілізаційного підходу // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. - 2000. - Вип. 2. - С. 215-222.

18. Долженков О.О. Посткомуністичні трансформації в країнах Центрально-Східної Європи та СНД: порівняльний аналіз // Нова політика. - 2000. - № 5. - С. 12-16.

19. Долженков О.О. Пострадянський простір: модернізація через трансформацію // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2001. - Вип. 21. - С. 79-87.

20. Долженков О.О. Ратифікація документів Ради Європи з етнокультурних питань і внутрішньополітична боротьба // Вісник Львівського університету. - Серія Філософські науки. - Вип. 4. - 2002. - С. 336-341.

21. Долженков О.О. Специфіка президентської влади у нових незалежних державах Євразії // Вісник Львівського університету. - Серія Міжнародні відносини. - Вип. 3. - 2001. - С. 66-70.

22. Долженков О.О. Специфіка розвитку багатопартійності в Україні та Білорусі // Нова парадигма. - Київ, 2005. - Вип. 41. - С. 126-137.

23. Долженков О.О. Специфіка суспільно-політичних трансформацій в Україні та Білорусі // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 1999. - Вип. 6-7. - С. 267-273.

24. Долженков О.О. Становлення громадянського суспільства в Україні і Білорусі: спільне та особливе // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2005. - № 2. -С. 120-124.

25. Долженков О.О. Структура соціальної системи та посткомуністичні політико-економічні перетворення // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2000. -Вип.. 16. - С. 140-146.

26. Долженков О.О. Сутність політичних трансформацій в Україні: теорія переходу до демократії та концепція посткомуністичного неототалітаризму // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 1999. - Вип. 5. - С. 119-123.

27. Долженков О.О. Сутність політичного режиму України // Нова політика. - 2000. - № 2. - С. 9-11.

28. Долженков О.О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні: феномен адміністративно-економічних кланів // Людина і політика. - 2000. - № 2. - С. 2-6.

29. Долженков О.О. Українська номенклатура в суспільно-політичних трансформаціях // Людина і політика. - 2002. - № 1. - С. 3-8.

30. Долженков О.О. Феномен Олександра Лукашенка: антиноменклатурна електоральна революція в Білорусі // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2001. - Вип. 22. - С. 85-91.

31. Долженков О.О. Феномен президентської влади в пострадянському суспільстві // Людина і політика. - 2001. - № 1. - С. 20-25.

32. Долженков О.О. Чи є пострадянські країни перехідними суспільствами? // Людина і політика. - 2001. - № 2. - С. 43-50.

Інші публікації, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації:

1. Долженков О. Авторитаризм в бывшем СССР: случайность или закономерность? // "Новое время" (Израиль), № 24, 24.03.2005.

2. Долженков О.О., Мучник О.Г. Відповідальність муніципальних службовців як найважливіший інститут в муніципальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 4. - С. 45-48.

3. Долженков О.О. Нормативні обмеження прав і свобод людини при проведенні виборів в Україні та Білорусі: порівняльний аналіз // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 1. - С. 62-64.

4. Долженков О.О. Природне право як джерело національного права України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 1. - С. 28-30.

5. Долженков О.О. Порівняльні політологічні дослідження: досвід проведення та основні теоретичні проблеми // Перспективи. - Одеса, 2000. - № 1. - С. 81-87.

6. Долженков О.О. Проблема корупції в Україні: адміністративно-економічні клани // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. - К., 1999. - Т. 18. - С. 67-71.

7. Долженков О. Проблемы реформирования судебной власти в Украине // "Закон и жизнь". Международный научно-практический правовой журнал. - Кишинёв. - № 4 (161), 2005. - С. 13-15.

8. Долженков О.О. Про порядок тимчасового виконання обов'язків сільського, селищного, міського голови // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 4. - С. 177-180.

9. Долженков О.О. Розбудова відкритого демократичного суспільства та менталітет українців // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського ун-ту, 2000. - Вип. 5. - Ч.1. - С. 147-150.

10. Долженков О.О. Становлення політичної системи сучасної України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 2. - С. 166-169.

11. Долженков О.О. Тенденції розвитку політичного процесу в Україні // Перспективи. - Одеса, 1999. - № 3-4. - С. 51-56.

12. Долженков О.О. Тоталітаризм в Україні: Проблеми формування та трансформації. Наукове видання. - Одеса: ОІВС, 2000. - 195 с. (розділи VII-IX, с. 121-183).

13. Долженков О.О. Трансформаційні процеси та менталітет східних слов'ян // Вестник СевГТУ. - Вып. 24: Політологія: Сб. науч. тр. - Севастополь, 2000. - С. 155-160.

14. Долженков О. Феномен Александра Лукашенко // "Новое время" (Израиль), № 22, 10.03.2005.

15. O.Dolzhenkov. A Legal Weapon for Ukrainian Civil Society // SEAL: Social Economy And Law Journal. - Brussels, Belgium. - Autumn 2001. - Vol. 4. - No. 2. - P. 35-36.

16. Doljenkov O. Nomenclatura n perioada transformrii posttotalitare (cazul Belarusiei i Ucrainei // Moldoscopie (Probleme de analiz politic). - Revist tiintific trimestrial. - Chiinu: USM, Nr.1 (XXVIII), 2005. - P. 34-45.

Матеріали конференцій, тези:

1. Долженков О.О. Вплив ідеї європейської інтеграції на політичні перетворення України // Проблеми державного будівництва в Україні: випуск № 8: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Шляхи євроінтеграції України" 17-18 квітня 2004 року. - Київ, 2004. - С. 57-60.

2. Долженков О.А. Исторические детерминанты политического развития Украины и Беларуси: общее и особенное // Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: материалы ІV международной научной конференции (26-27 мая 2005 г., г. Гомель). - Гомель, 2005. - С. 281-283.

3. Долженков О.А. Перспективы компаративного анализа политической ситуации в Украине и Республике Беларусь // Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: Материалы ІІІ международной научной конференции (22-23 мая 2003 г., г. Гомель) / Под ред. к.с.н., доцента В.В.Кириенко.-Гомель: Учреждение образования "Гомельский государственный технический университет имени П.О.Сухого", 2003. - С. 299-300.

4. Долженков О.А. Политический процесс в Украине и Республике Бєларусь после обретения независимости: общее и особенное // Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: материалы ІІ международной научной конференции (23-24 мая 2001 г., г. Гомель). - Гомель, 2001. - С. 299-300.

5. Долженков О.О. Проблеми соціалізації молоді в контексті політичної трансформації в Україні // Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения: Сб. научных статей в 3-х томах. - Одесса: ИСЦ, 2000. - Том 1. - С. 189-195.

6. Долженков О.О. Про методи виховання патріотизму у студентів перших курсів в умовах російськомовного регіону // Теорія та практика виховної роботи в студентському колективі: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. - Одеса: ОКФА, 1997. - Ч.2. - С. 122 - 124.

7. Долженков О.А. Специфика общественно-политических трансформаций в Украине и Республике Беларусь // Менталитет восточных славян: история, современность, перспективы: Материалы международной научной конференции. - Гомель, 1999. - С. 10-13.

8. Долженков О.О. Становлення судової гілки влади в Україні та Білорусі в контексті формування правової держави // Матеріали 2-ї звітної конференції професорсько-викладацького складу Одеського юридичного інституту НУВС. - Одеса, 2005. - С. 15-21.

9. Долженков О.О. Структурація політичної еліти України та проблеми соціально-політичної трансформації // Українська еліта та її роль в державотворенні: Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України (за матеріалами виступів учасників конференції "Українська еліта та її роль в державотворенні"). - К., 2000. - С. 13-20.

10. Долженков О.О. Судові органи як інструмент захисту прав і свобод людини (на прикладі України та Білорусі) // Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.1. - Одеса: Вид-во ОЮІ НУВС, 2005. - С. 30-34.