В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо напрямків удосконалення міжнародного руху капіталу, з урахуванням впливу глобалізації фінансової системи на національні господарства. В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки. 1. Як показали дослідження теоретичних основ глобальних інтеграційних процесів, єдиної теорії, яка б охоплювала різні сторони економічної інтеграції, і єдиного визначення цього поняття не існує. Автором запропоновано розглядати міжнародну економічну інтеграцію як процес зближення, переплетення, зростання національних економік і формування цілісного регіонального (міжнародного) господарського комплексу, що приймає форму міждержавних угод і який узгоджено регулюється міждержавними органами. 2. Дослідження сутності і особливостей розвитку інтеграційних процесів дозволило встановити, що поряд із загальновідомими передумовами і факторами інтеграції до рушійних сил міжнародної економічної інтеграції належать: технології, політичний суверенітет, відкритість економіки, міжнародні інституції. 3. Виходячи з того, що глобалізація виступає особливим рівнем прояву міжнародної економічної інтеграції, запропоновано розглядати глобалізацію як стан і як процес: як процес глобалізація характеризується зростанням економічної відкритості країн, розвитком процесів транснаціоналізації, лібералізацією національних економічних режимів, розвитком і трансформацією світової фінансової системи, формуванням всесвітньої інформаційної мережі; як стан економічна глобалізація визначає розвиток національної економічної системи, незалежної від дій того чи іншого уряду. 4. Встановлено, що глибина фінансової інтеграції найбільшою мірою залежить від рівня конкурентоспроможності економіки країн у залученні іноземного капіталу. Під впливом фінансової глобалізації спостерігаються зміни в структурі економічної глобалізації: відбувається транснаціоналізація фінансових потоків і інтеграція національних фінансових ринків до світової фінансової системи. 5. В результаті проведеного дослідження уточнено визначення понять „фінансове середовище” і „фінансова система”: Так, світове фінансове середовище необхідно розглядати, перш за все, з точки зору територіального аспекту, на рівні фінансової взаємодії країн з різним рівнем економічного розвитку; світову фінансову систему – як сукупність світових фінансових ринків, світових фінансових інститутів (ТНК, ТНБ, міжнародні фінансові організації), взаємопов’язаних між собою у певному порядку через світові фінансові потоки. 6. Аналіз структурних змін світових фінансових потоків в умовах фінансової глобалізації дозволив визначити домінуюче положення високорозвинутих країн в структурі сучасної світової фінансової системи – 58,6% загального обсягу міграції капіталу в формі ПІІ. Основними суб’єктами міжнародних економічних відносин, що забезпечують постійний перерозподіл фінансових ресурсів, є транснаціональні корпорації, діяльність яких зосереджена, перш за все, у високорозвинутих країнах, що зумовлює провідну роль зазначених країн як експортерів прямих інвестицій. Країни з перехідною економікою знаходяться на початковому етапі інтеграції до сучасної світової фінансової системи 5,4% загального обсягу ПІІ. 7. Аналіз інтеграції України до світової фінансової системи дозволив становити, що наявні прямі іноземні інвестиції не здатні суттєво вплинути на структурну перебудову її економіки, реальних зрушень в структурі ПІІ на користь базових галузей економіки не спостерігається. За цих умов зростає важливість використання власних інвестиційних ресурсів. 8. Запропоновано механізм оптимізації регулювання міжнародного руху капіталу, що передбачає розвиток відповідного регуляторного механізму світової фінансової системи на трьох рівнях: національному, на якому основну роль має відігравати законодавча база; міжнародному, на якому мають укладатись двосторонні і багатосторонні угоди; на наднаціональному, спрямованому на створення сприятливих умов для реалізації економічних інтересів країн з різним рівнем економічного розвитку. 9. За допомогою розробленої економіко-математичної моделі встановлено значний вплив рівня внутрішніх заощаджень на обсяги експорту інвестицій держави: по групі розвинутих країн збільшення норми заощаджень на 1% призводить до зростання відтоку ПІІ на 5,38%; по групі країн, що розвиваються – на 1,01%; по групі країн з перехідною економікою. – на 3,82%. Зроблено висновок, що глибина участі країн в процесах міжнародної міграції капіталу залежить, в першу чергу, від рівня власного макроекономічного розвитку. | 