Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Соціальна філософія та філософія історії


134. Сокол Сергій Михайлович. Трансформація українського суспільства в контексті глобалізації: соціально- філософський аналіз: дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2004.



Анотація до роботи:

Сокол С. М. Трансформація українського суспільства в контексті глобалізації: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 03 – соціальна філософія та філософія історії. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу трансформаційних змін в Україні в контексті світових глобалізаційних процесів. У дослідженні обґрунтовано, що глобалізація виступає як об’єктивна тенденція, закономірний поступ людства до нових форм співжиття, так і складне, багатовимірне, суперечливе явище, що несе із собою шанси та виклики всім країнам, а особливо тим що розвиваються. Показано, що сучасна Україна – це потенційна держава європейського значення, що прагне знайти національну форму та зміст, як в соціально-економічному, так і в політичному відношеннях.

У дисертації проаналізовано наявні в сучасній західній та вітчизняній філософській думці теоретико-методологічні підходи щодо понять цивілізація, модернізація, постмодернізація, трансформація і на цій підставі висунуто власне тлумачення вищезазначених понять, показано їх місце і роль в системі соціально-філософських категорій.

У роботі досліджено сутність сучасних трансформацій соціально-економічних та політичних структур „пострадянської” України, а також обґрунтовано думку про те, що соціокультурний чинник є визначальним в цьому процесі, через свою здатність зорієнтувати їх та створити ціннісну базу для подальшої суспільної модернізації.

У результаті соціально-філософського аналізу окреслено перспективні напрямки трансформації основних сфер життєдіяльності українського суспільства в контексті глобалізації, а саме:

- цивілізаційний підхід, притаманні йому шляхи і методи розв’язання проблем людства, забезпечення соціального та економічного прогресу відкривають новий світогляд, нове бачення розвитку людського суспільства і в цьому контексті більші можливості має нелінійна парадигма осягнення історії людства; поняття „цивілізація” в теоретичному плані є певною мірою абстрактною, але повністю виправданою хоч і умовною одиницею трактування історії, воно багатозначне і служить відправним поняттям у філософії для аналізу окремих моментів суспільного розвитку, що пов’язані з різними сферами суспільного життя, передусім з культурою, завдяки якій цивілізація може зберігати унікальність на відповідному відрізку історії;

- глобалізація – об’єктивний, закономірний, незавершений процес, підготовлений усім попереднім розвитком людства; в інтересах кожної країни увійти, по можливості, в процес глобалізації якнайшвидше, зайняти в ньому певне, важливе для себе місце та використати можливості, які відкриває глобалізація; держави повинні бути зацікавлені в тому, щоб надати глобалізації таке міжнародно-політичне оформлення, яке б дозволило максималізувати позитивну віддачу глобалізації на їхню користь;

- однією із складових, невід’ємних частин глобальної багатосторонньої трансформації суспільства та світу сьогодні є модернізація, яку ми не схильні розглядати тільки в стадійно-формаційному чи в цивілізаційному аспектах, оскільки обидва підходи здатні більш або менш вдало типологізувати історію, яка вже відбулася;

- особливим поглядом на світ, особливим світосприйняттям, характерним для людини епохи постмодерну, її концептуалізації на філософській основі постструктуралізму є постмодернізм, який утверджує рівність різних культур і дискурсів, відходить від моністичної, універсальної системи ідентифікації, що ґрунтується на раціонально-свідомій організації людської життєдіяльності; термін „постмодернізація” необхідний для означення нового типу переходу до майбутнього – модернізації на основі власної традиційної ідентичності; головна функція і сильна сторона постмодернізму полягає в критиці західної культури, свідомості, в руйнуванні її найбільш стійких міфологем і тим самим в розчищенні теоретичного простору для інших ідей і концепцій;

- категорія „трансформація суспільства” дає змогу більш виважено охарактеризувати сутність процесів, що відбуваються в суспільстві. За такого підходу можна уникнути, з одного боку, надмірно катастрофічних оцінок сучасності, а з іншого – схильності до безоглядно оптимістичних прогнозів; основне концептуальне положення трансформаційного підходу полягає в тому, що ми маємо говорити не про „перехід”, а про „трансформацію”, оскільки перехід має обмежені часові та просторові рамки і рано чи пізно має закінчитися, незалежно від його результату;

- трансформаційні процеси в різних регіонах, соціальних групах і сферах суспільства відбуваються нерівномірно. Сучасні засоби масової інформації, освітні інновації, різноманітні форми допомоги з боку розвинених держав у галузі інформації, – все це створює умови для випереджальних змін у соціокультурній галузі щодо економіки й політики. Найбільш адекватним до цих проблем є соціокультурний підхід, тобто розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, яка утворюється за допомогою діяльності людини;

- основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Україна повинна інтегруватися в глобальну економіку не в ролі сировинного придатку (це місце вона вже займає), а як рівноправний учасник світового цивілізаційного процесу, в якому об’єднуються науково-технічна та інформаційна революції, розвиток високоосвіченого людського потенціалу, формування на цій основі інтелектуального капіталу, всеохоплюючі інновації виробництва і реалізації продукції, подальше перетворення всієї системи міжнародного поділу праці; головним завданням у соціальній сфері має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян в усіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної і економічної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

- консолідуючою, нормативною моделлю суспільного устрою, яка дозволяє поєднати цінності різних ідеологій в структуру, що не суперечить нашій ментальності, повинна стати інтегративна ідеологія, яка б об’єднала всю країну. В основу такої ідеології ми кладемо цільові цінності, взяті з ідеології „демократів”, а інструментальні – з ідеології „консерваторів”. Такий синтез цінностей у жодному разі не встановлює бар’єр між двома задекларованими векторами: збереження минулого і необхідність формування конструктивного майбутнього;

- оскільки Україна стала суверенною, самостійною, незалежною державою, українська національна ідея в головних своїх рисах реалізована, то постає завдання змістовного оновлення цієї ідеї. У пошуках нового змісту національної ідеї, адекватного до нових суспільно-політичних реалій, в яких перебуває Україна, слід, враховуючи традиції та менталітет народу, збагачуватися прогресивними надбаннями, виробленими в межах інших цивілізацій.

Публікації автора:

1. Ідея модернізації: концепції, методологічні можливості, типологія // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2002. – №9. – С. 126-132.

2. Історична необхідність підвищення освітнього рівня суспільства // Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі: Збірник наук. праць. – Тернопіль-Севастополь-Суми, 2002. – С. 351-354.

3. Парадигми ідеологічних систем та політичний вибір України в умовах глобалізації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2003.– № 10. – С. 95-103.

4. Глобалізм та проблема соціокультурної ідентичності українського суспільства // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2003. – № 11. – С. 127-134.