У результаті проведеного економіко-географічного дослідження структури і територіальної організації виноградарсько-виноробного комплексу Криму в ринкових умовах, були отримані наступні висновки: 1.Виноградарсько-виноробний комплекс розглядається вітчизняною економічною географією, як спеціалізований АПК республіканського рівня. В основі ВВК лежала абстрактна модель, що складалася з взаємозалежних функціональних ланок: виноградарства (столового і технічного), виноробства (первинного і вторинного), обслуговуючої ланки, збереження і реалізації готової продукції, а також ланки, що є науковою базою і займається підготовкою кадрів для даного комплексу. Між усіма ланками ВВК були налагоджені чіткі, регламентовані управлінські та постачальницькі зв'язки. ВВК належав державі, яка здійснювала його централізоване планування і управління. Така модель була оптимальною формою організації виноградарсько-виноробного виробництва в умовах планової економіки. Після розпаду СРСР, при переході до нових ринкових умов господарювання в АПК України загалом і ВВК зокрема відбулися значні трансформації, які спричинили розрив зв'язків між його функціональними ланками і практичне руйнування всього комплексу, як єдиної функціональної системи республіканського рівня. Класична модель АПК (ВВК) в умовах ринкової економіки не розкриває внутрішніх зв'язків, тому має потребу в оптимізації і перегляді. Оптимізація територіальної організації ВВК дозволить оптимізувати комплекс загалом, тим самим підвищить рівень його розвитку. 2.Для оптимізації структури і територіальної організації ВВК необхідно використовувати сучасні методи дослідження в сполученні з традиційними підходами, а також враховувати західний досвід функціонування виноградарсько-виноробного виробництва в ринковій економіці. У даній роботі автором пропонується модернізувати структуру ВВК на основі теорії кластерного моделювання, де кластер розглядається як реальний механізм функціонування і подальшої оптимізації ВВК на локальному рівні, що являє собою вузькоспеціалізовану, стійку на ринку територіальну систему. Виноградарсько-виноробні кластери носять територіальний характер, тому що виноградарство і виноробство невідривне від території, а їхня продукція унікальна для кожної місцевості. 3.Виноградарсько-виноробний кластер - це нова форма організації виноградарсько-виноробного виробництва на рівні районів, заснована на добровільному об'єднанні родинних і взаємодоповнюючих організацій та підприємств, з метою одержання максимально можливого прибутку, унаслідок взаємних постачань, послідовної переробки сировини, кооперування, взаємної підтримки і координації дій. У конкретний кластер можуть входити різні господарські формування, що займаються обробленням і первинною переробкою винограду, заводи вторинного виноробства, підприємства і фірми, що роблять засоби виробництва й устаткування для виноградарства і виноробства, маркетингові, рекламні і торговельні фірми, що просувають продукцію на ринок і реалізують її, університети і науково-дослідні інститути, а також фінансові організації, що здійснюють фінансову підтримку даного кластера. 4.У Криму маються всі передумови як природного, так і соціально-економічного характеру, для розвитку і функціонування виноградарства і виноробства. Однак наявний досить могутній природно-ресурсний і соціально-економічний потенціал сьогодні втрачається і деградує. Неефективне використання ресурсного потенціалу викликано наступними причинами: відсутністю державної підтримки і слабким фінансуванням виноградарства і виноробства; недосконалістю системи ведення господарства в ринкових умовах; низьким рівнем професіоналізму в управлінні виробництвом; ростом ринку фальсифікованої виноградарсько-виноробної продукції і тінізацію економіки України, що підсилюється імпортною експансією з боку світових виробників провина, а також значним зниженням купівельного попиту на виноградарсько-виноробну продукцію, через зменшення реальних доходів більшої частини населення України. 5.Високорентабельного й ефективний раніше ВВК Криму сьогодні практично зруйнований, багато виноградарських господарств і виноробні підприємства стали збитковими. За останні 15 років у Криму відбулося скорочення плодоносних площ винограду майже в 2 рази, зменшення валового збору винограду в 2,5 рази. Практично на усіх виноробних підприємствах Криму в 3 рази відбулося скорочення виробництва виноматеріалів, а також зниження загального обсягу реалізації кінцевої продукції, більш ніж у 2 рази. Основна проблема, з яким сьогодні зіштовхуються кримські виробники при експорті виноградарсько-виноробної продукції - відсутність достатнього обсягу коштів , для впровадження передових технологій і просування товару на зовнішні ринки. На даний момент основним ринком для виноградарсько-виноробної продукції Криму є внутрішній ринок України, а також ринки ближнього зарубіжжя (Росія, Білорусія), де кримські вина в зв'язку з історичними факторами сьогодні користуються попитом. 6.Виноградарсько - виноробний кластер Криму формується на основі взаємодії територіальних кластерів районного рівня, що є незалежними територіальними утвореннями. Вже сьогодні помітне формування таких територіальних утворень - кластерів у Сімферопольському, Бахчисарайському районах, Севастопольської, Ялтинської, Алуштинської і Судацької міськрадах. Локальне кластерне об'єднання більш конкурентноздатне, ніж окремі роз'єднані виноградарські господарства або виноробні заводи. У членів даних виноградарсько-виноробних кластерів з'являється шанс більш ефективно відстоювати свої інтереси на рівні місцевих органів влади або місцевого самоврядування, а також брати участь у великих інвестиційних програмах. Для вироблення загальної стратегії розвитку кримського виноградарства і виноробства та відстоювання своїх інтересів учасники локальних кластерних утворень повинні взаємодіяти і співробітничати на загальнореспубліканському рівні. 7.Для оптимізації територіальної структури ВВК Криму автором виділено шість типів районів із пріоритетним розвитком виноградарства і виноробства, де можливе формування локальних виноградарсько-виноробних кластерів. До таких виноградарсько-виноробних районів належать: Південноузбережний, Південно-західний, Південно-східний, Передгірний, Західний і Північний. З огляду на пріоритетність розвитку тут виноградарства і виноробства, у цих районах можна змінити структуру сільгоспугідь на користь виноградних насаджень. 8.Мета нової територіальної кластерної моделі - організація ВВК Криму на якісно новому рівні, за рахунок формування на місцях локальних виноградарсько-виноробних кластерів. На наш погляд, дана модель організації виноградарсько-виноробного виробництва буде сприяти розвиткові виноградарсько-виноробних підприємств і регіонів Криму, підвищенню конкурентноздатності кримської виноградарсько-виноробної продукції на вітчизняному і світовому ринку, що буде тільки сприяти росту економіки АР Крим і України загалом. |
