Проведене дисертаційне дослідження дозволило розв’язати наукове завдання щодо розробки суспільно-географічних засад вивчення та аналізу транспортної інфраструктури АПК регіону в умовах ринкової системи господарювання, що виявляється у визначенні основних тенденцій та територіальних особливостей її функціонування та обґрунтуванні напрямів удосконалення транспортного обслуговування АПК. Основні наукові та практичні результати: 1. Встановлено недостатню наукову розробленість проблеми дослідження транспортної інфраструктури АПК в умовах ринку із суспільно-географічних позицій. Сучасні наукові розробки з питань транспортного обслуговування висвітлені здебільшого в роботах вчених-економістів та присвячені економічним питанням функціонування транспорту в АПК, його трансформації в ринкових умовах. Дослідження транспортної інфраструктури АПК із суспільно-географічних позицій на регіональному рівні дають можливість виявити відмінності й територіальні особливості її розвитку, обґрунтувати напрями удосконалення транспортного обслуговування АПК з урахуванням загальнодержавних пріоритетів і місцевих чинників. 2. У сучасних умовах зростає роль транспорту, він стає однією з важливих інфраструктурних складових господарства регіону. На фоні скорочення частки транспортних витрат підвищуються вимоги до швидкості та якості транспортування, комплексного обслуговування споживачів. Транспортна система стає все більше інтегрованою і комплексною, трансформується у складну товаропровідну логістичну систему. Транспортна інфраструктура є інтегратором, системоутворюючим елементом АПК, що забезпечує виробничий процес, формується і функціонує в нерозривному зв’язку з ним та транспортною системою регіону, а також є важливим чинником розвитку та підвищення ефективності агропромислового сектору. Основними функціями транспорту у сфері АПК є: забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції; своєчасна доставка сировини на переробні підприємства; сприяння маркетинговій діяльності, доведення готової продукції до споживача. Високий рівень транспортного забезпечення та обслуговування створюють можливості для підвищення конкурентоспроможності АПК, поглиблення територіального поділу праці, формування агропродовольчих ринків, більш ефективного використання агроресурсного потенціалу територій. 3. Транспортна інфраструктура АПК – це територіальне та функціональне поєднання шляхів сполучення, транспортних засобів, різноманітного технічного обладнання, систем управління транспортними процесами, що взаємодіючи спільно, задовольняють потреби АПК у перевезеннях та інших послугах, необхідних для виробництва й реалізації агропромислової продукції. В умовах ринкових відносин поняття транспортної інфраструктури розширюється, доповнюється об’єктами ринкової інфраструктури, що забезпечують фінансову підтримку (кредитування, лізинг, страхування), здійснюють маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування. Важливого значення набувають транспортно-логістичні центри, складські й вантажні термінали. У сучасних умовах роль транспортної інфраструктури істотно зростає. Це зумовлено становленням агробізнесу, змінами у спеціалізації, виробничій діяльності, рівнях концентрації виробництва сільськогосподарської продукції, формуванням продовольчих ринків, реалізацією експортного потенціалу регіонів. Підвищуються вимоги до транспортування продукції, зокрема швидкості її доставки, надійності, асортименту, якості та екологічності. Важливе місце відводиться транспорту у системах дистрибуції та виконанні соціальної функції. Зменшення частки транспортної складової та поліпшення якості транспортного обслуговування є важливими напрямами підвищення конкурентоспроможності агропромислового сектору. 4. Запропонована методика суспільно-географічного дослідження транспортної інфраструктури АПК регіону включає такі основні напрями: виявлення регіональних особливостей АПК, його потреб у транспортному обслуговуванні; сучасного стану транспортної інфраструктури АПК, визначення її територіальних відмінностей, особливостей та основних тенденцій розвитку, розроблення напрямів удосконалення транспортного обслуговування АПК. У процесі дослідження особлива увага звернена на роль приватного сектору, розвиток агробізнесу, формування аграрного ринку, попит на продовольчу продукцію, розвиток ринку транспортних послуг. 5. АПК є одним з провідних міжгалузевих комплексів Київського Придніпров’я, що визначає його місце у територіальному поділі праці. Виявлено територіальні відмінності у рівні концентрації виробництва, спеціалізації та структурі АПК, його територіальній організації. У структурі та територіальній організації АПК відбулися значні зміни. Зросла частка продукції, виробленої приватним сектором, з’явилися нові форми господарювання, трансформувалася система зв’язків між виробниками сільськогосподарської продукції та переробними підприємствами, змінилася локалізація видів аграрної діяльності, динамічно розвиваються приватні підприємства, орієнтовані на потреби внутрішнього ринку. Це вплинуло на транспортне обслуговування та вимоги до нього. Незважаючи на спад виробництва, потреби у транспорті не зменшуються, тому що продукція завозиться з інших регіонів, у тому числі малотранспортабельна у свіжому вигляді, зростають вимоги до сервісного обслуговування у цій сфері. 6. Основними чинниками розвитку транспортної інфраструктури АПК є: значна концентрація аграрного виробництва, зосередження переробної промисловості, наявність міської агломерації (розвиненого споживчого ринку), столичність, інвестиційна привабливість, фінансові ресурси, розвиненість об’єктів ринкової інфраструктури, вигідне транспортно-географічне положення, розвинені магістральні види транспорту. Існує значна кореляційна залежність між рівнем розвитку АПК та його транспортним обслуговуванням. Київське Придніпров’я належить до середньозабезпечених за основними показниками розвитку транспортної інфраструктури АПК, однак за багатьма параметрами вона не відповідає рівню розвитку цього сектору. Значні територіальні диспропорції у розвитку транспортної інфраструктури зумовлені спеціалізацією АПК, територіальним рівнем зосередженості виробництва, урбанізованістю території, локалізацією споживчого попиту. 7. Встановлено, що структурні, територіальні перетворення в аграрній сфері значною мірою позначилися на транспортно-економічних зв’язках та транспортному обслуговуванні основних товаровиробників, зумовили зміни у структурі використання різних видів транспорту, темпах розвитку перевезень, обсягах і частках окремих різновидів вантажів, географії перевезень. Спостерігаються негативні тенденції у транспортній інфраструктурі АПК: погіршення матеріально-технічної бази підприємств, старіння та скорочення кількості транспортних засобів, зменшення інвестицій та будівництва автошляхів. Це впливає на ефективність АПК, збільшуються транспортні витрати, втрачається сільськогосподарська продукція, знижується її якість. Зростають територіальні диспропорції у розвитку транспортної інфраструктури АПК між приміськими і поліськими районами. У приміській зоні підвищується асортимент транспортних послуг, відбувається їх уніфікація, збільшується кількість перевізників, посилюються вимоги до якості транспортного обслуговування і мінімальних термінів доставки, збереженості вантажів, умов перевезення. Значні трансформації у транспортному обслуговуванні АПК відбулися на рівні сировинних зон. Скорочення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції (цукрових буряків, молока, м’яса), зниження концентрації аграрної сфери зумовили розширення зон доставки сировини на переробні підприємства. Нині сировинні зони нефіксовані, динамічні, часто змінюють конфігурацію, мають значний радіус. Постають проблеми щодо зменшення кількісних і якісних втрат сировини при транспортуванні, скорочення витрат на доставку, раціональної організації сировинних зон. Відбулися значні зміни у транспортному обслуговуванні приміського АПК, який втратив свою роль за рахунок постачання продукції з районів зональної спеціалізації. 8. На основі визначення індексів розвитку АПК, транспортного забезпечення та транспортного обслуговування здійснена типізація адміністративних районів Київського Придніпров’я за рівнем розвитку транспортної інфраструктури АПК. Кількісним критерієм виділення типів є інтегральний індекс розвитку транспортної інфраструктури АПК, якісним – ступінь співвідношення між її основними показниками. У просторовому зосередженні транспортної інфраструктури АПК простежуються певні закономірності: високі показники розвитку АПК і транспортної інфраструктури спостерігаються у приміських районах. Для лісостепової зони регіону характерні показники розвитку АПК вище середнього рівня та значні відмінності у транспортному забезпеченні. Середніми показниками розвитку АПК і його транспортного обслуговування відзначаються райони, що розміщені у зоні переходу лісостепу і Полісся. Низький рівень розвитку транспортної інфраструктури АПК та її складових характерний для поліських районів. 9. Розроблено стратегію розвитку транспортної інфраструктури АПК регіону, що містить систему заходів, спрямованих на розбудову та реорганізацію транспортної інфраструктури, зокрема технологічне вдосконалення та оновлення транспортних засобів, шляхів сполучення, застосування новітніх технологій у перевезенні та зберіганні сировини, удосконалення форм транспортного обслуговування АПК, застосування логістики, підвищення транспортного сервісу з урахуванням екологічних вимог, розвиток ринку транспортних послуг. На основі проведеної типізації регіону за розвитком транспортної інфраструктури АПК визначено напрями удосконалення для кожного типу районів. Ці заходи сприятимуть підвищенню ефективності виробництва та конкурентоспроможності АПК у ринкових умовах, формуванню продовольчих ринків, реалізації експортного потенціалу регіону. |