1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми трудового навчання учнів у загальноосвітніх закладах Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття, що виявляється у відображенні ідеї впровадження трудового навчання учнів у зарубіжній та вітчизняній педагогічній теорії досліджуваного періоду, організаційно-методичного забезпечення, систематизації досвіду впровадження трудового навчання як навчального предмета в загальноосвітніх закладах Харківської губернії.
2. Теоретичний аналіз історико-педагогічної літератури показав, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття цілком визріла ідея впровадження у загальноосвітні школи трудового навчання як навчального предмета. Вона мала певне соціально-економічне підґрунтя: цього вимагало саме життя, розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, науки й техніки. Основу практичної реалізації цієї ідеї створили численні праці вітчизняних (О.Духнович, М.Корф, Т.Лубенець, К.Ушинський, В.Фармаковський, І.Франко, Я.Чепіга та інші) та зарубіжних педагогів (К.Каас, Г.Кершенштейнер, Р.Оуен, Й.Песталоцці, О.Саломон, У.Цигнеус та інші). Ідея трудового навчання отримала певне організаційно-методичне забезпечення. Різні положення, інструкції, проекти, циркуляри міністерства освіти визначали вимоги щодо організації трудового навчання у загальноосвітніх початкових і середніх навчальних закладах, його змісту, форм і методів. У цей період з’являються перші навчальні програми та посібники з трудового навчання. В основу їх покладені російська програма ручної праці К.Цируля, шведська система ручної праці О.Саломона. Але наше дослідження показало, що українські педагоги творчо ставилися до програм, змінювали їх відповідно до потреб вітчизняної школи.
3. Установлено, що реалізація ідеї впровадження трудового навчання в досліджуваний період пройшла шлях від зародження ідеї (60 – 70-і роки ХІХ століття), інтенсивного пошуку змісту, форм і методів її досягнення (80 – 90-і роки ХІХ століття) до перетворення трудового навчання на обов’язковий навчальний предмет (початок ХХ століття).
4. У ході дослідження було розкрито зміст, форми та методи трудового навчання в загальноосвітніх школах Харківської губернії у досліджуваний період. Так, у другій половині XIX ст. в Харківській губернії існували різні типи початкових училищ (однокласні та двокласні, сільські та міські земські, міністерські, церковнопарафіяльні, школи грамоти, парафіяльні, повітові) та середніх (гімназії, прогімназії, реальні училища). Аналіз змісту освіти в них показав, що його особливістю було запровадження предметів трудового навчання: ручної праці (столярної та токарної), рукоділля, садівництва, городництва, бджільництва, різних видів ремесел (столярного, токарного, палітурного, кошикового, чоботарського), для яких відкривались окремі ремісничі класи чи класи ручної праці.
5. У результаті систематизації архівних документів визначено стан загальноосвітніх шкіл Харківської губернії другої половини ХІХ – початку ХХ століття, визначено динаміку впровадження трудового навчання в цих закладах. Так, у Харківській губернії трудове навчання вводиться з 1864 року – в гімназіях, з 1866 року – в прогімназіях, з 1870 року – в початкових школах, з 1873 року – в реальних училищах, спочатку в окремих школах Харківського, Сумського та Вовчанського повітів. Потім географія нового навчального предмета поступово розширювалася. Спочатку предмети трудової підготовки викладалися як необов’язкові. Тільки на початку ХХ ст. посилився рух за переведення трудового навчання у ряд обов’язкових навчальних предметів. Це сприяло подальшому вдосконаленню методики проведення занять із ручної праці.
6. У зв’язку з поширенням нового навчального предмета в загальноосвітніх школах постало питання підготовки вчителів до викладання предметів трудової підготовки, оскільки до цього залучалися особи, далекі від цієї справи. Система підготовки вчителів у другій половині ХІХ століття взагалі не задовольняла зростаючих потреб у кваліфікованих кадрах. Учителів у Харківській губернії готували в педагогічних класах жіночих гімназій та єпархіального училища у місті Харкові, у Богодухівському міському училищі, Вовчанській учительській семінарії, учительській семінарії міста Старобельська (з 1913 р.) та в містах Охтирці й Білопілля (з 1915 року). У цих закладах вивчалися городництво та садівництво, ремесла – столярне, токарне, палітурне. Після закінчення навчального закладу вчителі, разом з основними предметами, могли викладати також предмети трудової підготовки.
7. При виявленні актуальних для нашого часу проблем організації трудового навчання в загальноосвітніх школах встановлено, що сучасний період має ряд спільних ознак з досліджуваним періодом (друга половина ХІХ – початок ХХ століття), які характеризуються складністю соціально-економічного розвитку, відсутністю належних витрат на розвиток освіти; пошуком шляхів реформування шкільництва.. Зокрема, ми спостерігаємо, що в сучасних школах недостатньо уваги приділяється трудовому навчанню, принижується його роль у формуванні особистості, майже відсутня підготовка до праці у сфері матеріального виробництва; трудова підготовка не відповідає реальним вимогам, що постали перед суспільством у зв’язку зі вступом до системи ринкових відносин. Тому поступово цей навчальний предмет переходить у розряд другорядних. На наше глибоке переконання, така позиція шкодить всебічному розвиткові особистості.
Для вирішення цих проблем доцільно використовувати позитивний досвід трудового навчання другої половини ХІХ – початку ХХ століття, який може здійснюватися такими шляхами:
усвідомлення загальноосвітньої сутності уроків трудового навчання;
розробка якісно нового змісту трудового навчання відповідно до нових соціально-економічних і культурних умов;
удосконалення методичного забезпечення трудового навчання;
урізноманітнення організаційних форм трудового навчання.
8. Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Перспективними напрямками її дослідження можуть бути трудова підготовка у зарубіжних країнах і порівняння національного та зарубіжного досвіду трудової підготовки учнів загальноосвітніх шкіл другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Більш глибокого дослідження також потребують проблеми трудової підготовки дівчат (хлопчиків) і трудової підготовки у сільських школах. |
