Анотація до роботи:

Скрипник В.Г. Трихофітія великої рогатої худоби (етіологічна структура, діагностика, селекція штамів та розробка бівалентної вакцини). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія. ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини», Харків, 2007.

Дисертацію присвячено вивченню етіологічної структури, біологічних особливостей збудників та розробці засобу профілактики й терапії трихофітії великої рогатої худоби. Здійснено вивчення епізоотичної ситуації щодо трихофітії ВРХ в Україні за 1996–2006 роки, визначено етіологічну структуру захворювання. Удосконалено лабораторну діагностику дерматомікозів тварин, що дало змогу на 37 % підвищити ефективність виділення культур трихофітонів і скоротити час виділення T. verrucosum удвічі. Запропоновано спосіб довготривалого зберігання культур грибів дерматофітів, який дає змогу підвищити кількість життєздатних мікроконідій на 6–8 %, збільшити енергію росту та забезпечує життєздатність культур дерматофітів протягом 2 років в умовах зберігання за кімнатної температури.

Вивчено культурально-морфологічні та біологічні властивості виділених збудників трихофітії та шляхом цілеспрямованої селекції підібрані виробничі вакцинні й контрольні вірулентні штами трихофітонів, розроблено середовища для їх культивування та ліофілізації. Розроблене захисне середовище, що містить макро- і мікроелементи, пептон, сахарозу і желатину забезпечує збереженість мікроконідій до 90 % і дозволяє отримувати високоякісну вакцину. Розроблено спосіб виготовлення вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби бівалентної, живої, сухої, концентрованої та вивчено нешкідливість, імуногенну й терапевтичну активність даного препарату в експериментах на лабораторних і продуктивних тваринах, а також в умовах виробництва на продуктивних тваринах. Застосування препарату індукує формування напруженого імунітету у 80–100 % тварин за 100 % захворювання контрольних тварин і не спричиняє ускладнень та імуносупресивної дії. Вакцина має лікувальні властивості за трихофітії великої рогатої худоби, що дозволяє у 78–100 % випадків упродовж 3–6 тижнів (залежно від тяжкості перебігу) виліковувати тварин.

1. Теоретично та експериментально обґрунтовано розробку й застосування бівалентної, живої, сухої, концентрованої вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби на підставі вивчення особливостей перебігу захворювання, етіологічної структури, вивчення біологічних властивостей збудників, селекції виробничих штамів. На Державній Сумській біологічній фабриці впроваджено технологію виготовлення вакцини «Триходерм». Розроблено систему довготривалого зберігання культур трихофітонів та вдосконалено лабораторну діагностику трихофітії.

2. Уперше в Україні встановлено, що захворювання великої рогатої худоби на трихофітію спричиняють два види збудників – Trichophyton verrucosum i Trichophyton mentagrophytes. Клінічні прояви захворювання в тварин, спричинені T. verrucosum, установлено в 75,9 % обстежених господарств, Trichophyton mentagrophytes – у 13,8 %, асоціацією обох збудників – у тварин 10,3 % обстежених господарств.

3. Установлено сезонні, вікові та клінічні особливості перебігу трихофітії. Захворювання реєструвалося незалежно від пори року з тенденцією поширення в зимово-весняний період (з лютого по квітень); хворіли переважно телята у віці 2–6 місяців (84,0 % клінічно хворих тварин). Найменше тварин хворіло у віці молодше від двох місяців (4 %) і старше від 2-х років (2 %). Впливу статевої або породної належності на рівень захворюваності великої рогатої худоби на трихофітію не виявлено. Інкубаційний період захворювання сягав 12–25 діб. Виявлено десиміновану, плямисту та стерту (атипову) форми захворювання. Найбільше поширення мала плямиста форма хвороби – 69,6 % хворих тварин.

4. Ізольовано 147 епізоотичних культур трихофітонів. Після селекції відібрано для досліджень 10 штамів, які різнилися між собою за культурально-морфологічними ознаками й патогенністю для тварин. Класичним ознакам T. verrucosum відповідав один штам – "С-102", а з виділених культур T. mentagrophytes – штами "ТМЧ" і "ТМЧ-К". Отримані дані зумовили їх використання під час виробництва та контролювання вакцини.

5. Удосконалено методику лабораторної діагностики дерматомікозів тварин. Використання селективних поживних середовищ з циклогексемідом та антибактеріальними препаратами під час первинних висівів матеріалу, зумовлюють підвищення ефективності ізоляції культур на 37 % і скорочують час виділення T. verrucosum вдвічі.

6. Розроблено спосіб довготривалого зберігання дерматофітів на основі вирощування культур у напіврідкому агаровому середовищі, ліофілізації всієї грибниці та відновлення штамів рідким середовищем Сабуро, що дозволяє підвищити кількість життєздатних мікроконідій на
   6–8 % та забезпечує життєздатність культур дерматофітів упродовж 2 років за кімнатної температури (20±2 С).

7. Виділено та селекціоновано штами Trichophyton verrucosum
   «Кн-01» та Trichophyton mentagrophytes «ТМЧ», які характеризуються значним продукуванням мікроконідій, високою імуногенною активністю, низькою патогенністю для тварин. Ці якості були підставою для їх використання під час виготовлення бівалентної, живої, сухої, концентрованої вакцини «Триходерм».

8. Обґрунтовано використання селекціонованих вірулентних для лабораторних і сільськогосподарських тварин штамів T. verrucosum «С-102» та T. mentagrophytes «ТМЧ-К» з метою контролювання імуногенності вакцин проти трихофітії тварин.

9. Розроблено технологічні параметри виготовлення імуногенної вакцини проти трихофітії. Оптимальним для накопичення біомаси й ліофілізації є культивування вакцинних штамів трихофітонів упродовж 15–25 діб за 26±1 С і концентрація 400–600 х 10⁶ /см³ мікроконідій у суспензії для висушування. Ці параметри дають змогу одержати 85–90 % життєздатних мікроконідій у дозі вакцини, що забезпечує напружений імунітет щеплених тварин.

10. Розроблено захисне середовище для ліофілізації штамів збудників трихофітії, що створює оптимальні умови життєдіяльності за рахунок макро- (солі калію) і мікроелементів (солі заліза, міді, цинку, марганцю), пептону (1 %); містить сахарозу (20 %) і желатину (4 %); забезпечує життєздатність мікроконідій після висушування до 90 % і дозволяє отримувати високоякісну бівалентну, живу, суху вакцину проти трихофітії великої рогатої худоби.

11. Створене на основі солодового цукру зі збагаченням його амінокислотами та факторами росту (вітаміни групи Б) середовище для культивування трихофітонів прискорює появу росту колоній збудників трихофітії на 2–3 доби, появу росту мікроконідій на 3–4 доби, забезпечує збільшення кількості мікроконідій на 15–22 % порівняно із загальноприйнятим сусло-агаром і може ефективно використовуватися для селекції та накопичення біомаси збудників трихофітії.

12. Бівалентна, жива, суха, концентрована вакцина проти трихофітії великої рогатої худоби після дворазового внутрішньом’язового введення в дозі 10 х 10⁶ мікроконідій і більше забезпечує надійний захист як проти Trichophyton verrucosum, так і Trichophyton mentagrophytes у 80–100 % лабораторних тварин і 95–100 % великої рогатої худоби. Щеплення вакциною не спричиняє ускладнень та імуносупресивної дії.

13. Серологічними дослідженнями встановлено вірогідну різницю в титрах аглютинінів до 8,4±1,07–8,49±0,97 lоg₂ з виготовленими нами антигенами, збільшення концентрації імуноглобулінів на 2,1±0,06 мг/см³
    (16 %), зростання циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) на
    0,04±0,02 мг/см³ (17 %) та активності лізоциму на 26,5±2,8 мкг/см³ (34 %) у сироватці крові щеплених тварин порівняно з інтактним контролем.

14. Установлено виражену терапевтичну ефективність вакцини «Триходерм» при трихофітії великої рогатої худоби, зумовленій двома збудниками (T. verrucosum і T. mentagrophytes). Після дворазового щеплення в терапевтичній дозі (для телят віком до 4-х місяців – 2 см³, 4–8 місяців –
    4 см³, старші за 8 місяців – 6 см³) у 78–100 % випадків тварини одужують упродовж 3–6 тижнів.

15. Клініко-епізоотологічні спостереження та порівняльні дослідження комерційної вакцини «ЛТФ-130» та бівалентної вакцини «Триходерм» свідчать, що вакцина «Триходерм» забезпечує надійний захист (80–100 %) і лікування (78–100 %) від двох збудників трихофітії великої рогатої худоби – T.verrucosum і T. mentagrophytes, а вакцина «ЛТФ-130» лише від одного – T. verrucosum.

Публікації автора:

1. Ветеринарні імунобіологічні препарати: Довідник / Під загальною ред. П.І. Вербицького та А.М. Головка. – К.: Реферат, 2004. – С. 92–93, 101–102.

2. Лабораторна діагностика дерматомікозів тварин / В.Г. Скрипник, А.М. Головко, В.О. Ушкалов, Н.В. Кокоріна, О.М. Литвинов // Методичні рекомендації. – К., 2006.– 25 с.

3. Створення комплексного середовища для культивування збудників мікозів/ А.М. Головко, В.Г. Скрипник, В.В. Чумаченко, В.С. Тиндик, О.І. Гордієнко, Л. Г. Стецюра // Ветеринарна медицина України. – К., 2004. –
   № 3. – C. 15–16 (дисертант накопичив фактичний матеріал, зробив аналіз. Брав участь у написанні статті).

4. Скрипник В.Г. Деякі аспекти стандартизації вакцин проти дерматомікозів тварин // Ветеринарна медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Х., 2004. – Вип.84. – С. 630–632.

5. Головко А.М., Лемещенко Г.П., Скрипник В.Г., Волков М.В. Використання мікроміцетів для одержання біологічних препаратів з фунгіцидними властивостями // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 3. –
   С. 43–45 (дисертант розробив методику постановки досліду, брав участь у постановці досліду та написанні статті).

6. Скрипник В.Г. Селекція дерматофітів за показником спороутворення // Ветеринарна біотехнологія. – К. “Аграрна наука”, – 2004. – №5.– С.
   136–139.

7. Скрипник В.Г. Випадок захворювання кролів на трихофітію // Ветеринарна медицина України. – 2005. – № 2. – С. 7 – 8

8. Скрипник В.Г. Вплив захисного середовища на зберігання грибів дерматофітів // Ветеринарна біотехнологія. – К.: “Аграрна наука”, 2005.–
   № 6. – С.183 – 188.

9. Скрипник В.Г. Визначення оптимальних строків вирощування вакцинних штамів трихофітонів // Ветеринарна медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Х., 2005. – Вип.85. –Т.2. – С. 994 – 996.

10. Скрипник В. Роль гіпсовидного трихофітона (Trichophyton mentagrophytes) в епізоотології трихофітії тварин // Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин і державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок. – Вип. 6.
    – № 3,4. – С. 356 – 360. – Львів, 2005.

11. Скрипник В.Г. Деякі аспекти епізоотології та епідеміології трихофітії в Україні // Ветеринарна медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Х., 2006. – Вип.86. – С. 297–302.

12. В.Г. Скрипник. Патогенність дерматофітів Trichophyton verrucosum, виділених в Україні, для лабораторних тварин // Ветеринарна біотехнологія. – К.: “Аграрна наука”, 2006.-– № 8. – С. 246–251.

13. Валерій Скрипник. Випробування експериментальної вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби на лабораторних тваринах // Ветеринарна медицина України. – 2006. – № 11. – С. 32–34.

14. Прудніков В.С., Лабусова Н.І., Алешкевич В.М., Красочко П.А., Скрипник В.Г. Вплив «Апістимуліну-А» на морфологічні показники органів імунітету телят, вакцинованих проти трихофітії // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Суми, 2006. – Випуск 1–2 (15–16), –
    С. 161–164 (дисертант приймав участь у розробці методики постановки досліджень, проведенні клінічного досліду, відборі патологічного матеріалу та написанні статті).

15. В.Г. Скрипник. Динаміка біохімічних показників крові у телят, вакцинованих протигрибковими вакцинами // Збірник наук. праць "Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини". – Харків, 2007. – Вип. 14 (39). –
    Ч. 2. – Т. 2. – С. 73–77.

16. Скрипник В.Г. Вивчення дії експериментальної вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби на телятах // Ветеринарна біотехнологія. –К.: “Аграрна наука”, 2007. – № 10. – С. 208–213.

17. Валерій Скрипник. Визначення якості протигрибкових вакцин за біохімічними показниками крові // Ветеринарна медицина України. – 2007. – № 5. – С. 34–36.

18. Скрипник В.Г. Оцінка якості протигрибкових вакцин за показниками неспецифічної резистентності сироватки крові кролів // Ветеринарна медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Х., 2007. – Вип.88. – С. 203–207.

19. Валерій Скрипник. Епізоотологія та етіологія трихофітії великої рогатої худоби (огляд літератури) // Ветеринарна медицина України. – 2007. – № 6. – С. 17 – 19.

20. Скрипник В.Г. Динаміка показників білкових фракцій сироватки крові кролів, щеплених протигрибковими вакцинами // Вісник Білоцерківського ДАУ. – Біла Церква, 2007. – Вип. 44. –С. 152–155.

21. Скрипник В. Вивчення вірулентних властивостей культур трихофітонів // Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин і державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок. – Львів, 2007. – Вип. 8. – № 3,4. – С. 303–309.

22. Лемещенко Г.П., Головко А.М., Скрипник В.Г. // Мінеральне живильне середовище для культивування Trichophyton verrucosum / Деклараційний патент на винахід. № 20020866543; заявлено 06.08.2002; опубл. 15.05.03, Бюл. №5. – 2 с. (дисертант брав участь у постановці дослідів, оформленні заявки на патент).

23. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О. Процес довготермінового зберігання штамів дерматофітів // Деклараційний патент на корисну модель № u 2005 00688; заявлено 26.01.2005; опубл. 17.10.2005. – Бюл. № 10. – 2 с. (дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

24. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Яненко В.М. Захисне середовище для довготермінового зберігання штамів дерматофітів // Деклараційний патент на корисну модель № u 2005 01106; заявлено 07.02.2005; опубл. 17.10.2005. – Бюл. № 10. – 2 с. (дисертант здійснив експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

25. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Скрипник А.В. Застосування штаму гриба Trichophyton verrucosum для виготовлення вакцин проти дерматомікозів тварин // Патент на корисну модель № 23490; заявлено 18.01.2007; опубл. 25.05.2007. – Бюл. № 7. – 6 с. (дисертант здійснив експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

26. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Скрипник А.В. Застосування штаму гриба Trichophyton verrucosum для контролювання імуногенності вакцин проти дерматомікозів тварин // Патент на корисну модель № 23493; заявлено 18.01.2007; опубл. 25.05.2007. – Бюл. № 7. – 4 с. – (дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

27. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Скрипник А.В. Застосування штаму гриба Trichophyton mentagrophytes для виготовлення вакцин проти дерматомікозів тварин // Патент на корисну модель № 23491; заявлено 18.01.2007; опубл. 25.05.2007. – Бюл. № 7. – 4 с. (дисертант здійснив експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

28. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Скрипник А.В. Застосування штаму гриба Trichophyton mentagrophytes для контролювання імуногенності вакцин проти дерматомікозів тварин // Патент на корисну модель № 23492; заявлено 18.01.2007; опубл. 25.05.2007. – Бюл. № 7. – 6 с. – (дисертант здійснив експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

29. Скрипник В.Г., Головко А.М., Ушкалов В.О., Скрипник А.В. Спосіб виготовлення вакцини проти трихофітії великої рогатої худоби бівалентної, живої, сухої, концентрованої // Патент України № 25296; заявлено 27.12.2006; опубл. 10.08.2007. – Бюл. № 12. – 6 с. (дисертант здійснив експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

30. Актуальні питання діагностики дерматомікозів / В.Г. Скрипник,
    А.М. Головко, М.В. Волков, В.М. Яненко // Матеріали ІІ Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини (3 – 4 серпня 2004 р., м. Київ, Україна). – К., 2004. – C. 36–37.

31. Скрыпник В.Г. Способ длительного хранения коллекций штаммов дерматофитов // Матер. Международной науч.-практ. конфер. «Актуальные проблемы ветеринарной медицины в условиях современного животноводства». – Минск, 2005.– Науч. труды. – Вып. 38. – С. 478–482.

32. Скрипник В.Г. Стабільність вакцини проти дерматомікозів при зберіганні // Міжнародна наукова конференція «Мікробні біотехнології». Тези доповідей. – Одеса: «Астропринт», 2006. – С. 154.

33. Скрипник В.Г. Вдосконалення засобів захисту тварин – вимога часу // IV Міжнародний конгрес спеціалістів ветеринарної медицини 3–6 жовтня 2006 р. – Київ, Україна. – С. 92–93.

34. Скрыпник В.Г., Ушкалов В.А., Романько М.Е. Некоторые аспекты стандартизации противогрибковых вакцин // Материалы Пятого всероссийского конгресса по мед. микологии "Успехи медицинской микологии". – Москва, 2007.– Т. IX. – С. 326–328.