Проведене дослідження діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині дає підстави для наступних висновків: 1. Історіографічне вивчення проблеми становлення і діяльності церковнопарафіяльних шкіл у контексті розвитку початкової освіти на Волині свідчить, що ця проблема не була предметом спеціальних розвідок: існують окремі, не пов’язані між собою дослідження певних аспектів становлення і розвитку мережі, змісту та науково-методичного забезпечення навчального процесу у церковнопарафіяльних школах, підготовки вчителів для роботи в них. Праці з проблем розвитку освіти в Україні та у Волинській губернії, зокрема, починають з’являтися у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 2. Аналіз стану дослідження проблеми діяльності церковнопарафіяльних шкіл на Волині в кінці ХІХ – початку ХХ ст. дає підстави стверджувати, що ці школи відіграли важливу роль у запровадженні початкової освіти у регіоні, зокрема в сільській місцевості. Головними умовами розширення мережі церковнопарафіяльних шкіл стали демократизація суспільства, викликана реформою 1861 р., пожвавлення соціально-економічного й культурного життя. Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва детермінували необхідність розширення освітнього цензу населення, особливо в сільській місцевості. У досліджуваний період виявлено суттєве протиріччя між необхідністю розвитку освіти в регіоні і віддаленістю від політичних та культурних центрів, обмеженою чисельністю населення, досить помітною порівняно з іншими регіонами економічною відсталістю, прикордонністю, частою зміною політичної влади. На подолання цих протиріч і спрямовувалось шкільне законодавство, яке визначало напрями розвитку і принципи діяльності системи освіти краю. Оскільки Волинська губернія у досліджуваний період (1861-1920 рр.) входила до складу Російської імперії, то у центрі нашого дослідження була російська система освіти, і зокрема, церковнопарафіяльна школа. 3. Визначено й охарактеризовано мережу початкових шкіл Волинської губернії у досліджуваний період. На Волині функціонувало 13 типів початкових шкіл, серед яких найрозповсюдженішим типом були церковнопарафіяльні, які знаходились у підпорядкуванні Св. Синоду (вони діяли у 84% парафій дванадцяти повітів Волинської губернії). Нами доведено, що впродовж даного періоду церковнопарафіяльні школи на Волині будувались й утримувались за рахунок доброчинності поміщиків, священиків, громадських товариств, насамперед учительських. Загалом нами встановлено, що практично у всіх поміщицьких маєтках Волині на початку ХХ століття діяли церковнопарафіяльні школи, які утримувались на кошти поміщиків. Але лише 43,3% шкіл мали власні приміщення, 85,7% шкіл – тільки по одній класній кімнаті. Результатом матеріального забезпечення церковнопарафіяльних шкіл стала їх малокомплектність. Учителі застосовували прийоми одночасного навчання за системою різновікових відділень, що неоднозначно позначалося на ефективності навчального процесу і якості знань учнів. 4. На основі ретроспективного аналізу становлення і розвитку церковнопарафіяльних шкіл було виявлено, що ідеологія їх діяльності та розвиток змісту освіти формувалися Св. Синодом та представниками релігійної педагогіки. Сутність педагогічної системи церковнопарафіяльної школи визначили її ідеологи: К. Побєдоносцев розробив загальну модель діяльності церковнопарафіяльної школи, визначив її мету та зміст релігійної освіти; С. Рачинський обстоював церковність школи, практикою довів доцільність існування церковнопарафіяльної школи; С. Миропольський обґрунтував морально-релігійне та духовно-естетичне виховання дітей у церковнопарафіяльних школах, В. Зеньковський розробив філософські основи релігійної освіти, обстоював ідею збереження й поліпшення системи церковнопарафіяльних шкіл. 5. Дослідження довело, що навчально-виховний процес, зміст навчальних програм та методики викладання окремих предметів у церковнопарафіяльних школах Волині мали таке ж змістове наповнення, як й у інших початкових школах імперії. Спільним був перелік загальноосвітніх предметів, хоча у церковнопарафіяльних школах він вивчався у дещо меншому обсязі. І міністерські, і церковнопарафіяльні школи працювали за єдиними підручниками, використовували схожі форми, методи, прийоми навчання. Церковнопарафіяльні школи працювали за єдиними правилами й програмами, що дало змогу значно вдосконалити процес навчання дітей, надати йому системності, а отже, підвищити якість освіти. Позитивною рисою діяльності церковнопарафіяльних шкіл була їх спрямованість на трудову і професійну підготовку учнів, особливо це стосувалося шкіл у сільській місцевості. Порівняльний аналіз навчальних планів церковнопарафіяльних та міністерських початкових шкіл дав підставу стверджувати, що предмети релігійного змісту (Закон Божий, церковнослов’янська грамота, церковний спів) існували у навчальних планах усіх початкових шкіл, незалежно від їхньої підпорядкованості. Отже, теза, висунута радянськими істориками педагогіки про те, що виключно церковнопарафіяльні школи були носіями й ретрансляторами релігійних ідей та церковної педагогіки, є недостовірною і навіть хибною. Так, результати засвідчили, що якщо в церковнопарафіяльних школах на вивчення предметів релігійного змісту відводилось 48% навчального часу, то в міністерських – 34% відповідно. Однак, попри всі зусилля уряду, духовенства і суспільства щодо підвищення рівня та якості навчання у церковнопарафіяльних школах, загальний рівень освіченості був досить низьким, навчання дітей велося російською мовою, яку діти не вживали в повсякденному житті, а вивчення церковнослов’янської ще більше ускладнювало процес навчання. Водночас, навіть за таких негативних явищ, церковнопарафіяльні школи Волинської губернії були важливим і навіть головним елементом народної початкової освіти. 6. За допомогою історичного аналізу законодавчого і навчально-методичного наповнення підготовки педагогічних кадрів для церковнопарафіяльних шкіл показано, що у Волинській губернії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. сформувалась система підготовки вчителів, яка здійснювалась, відповідно, за один рік на педагогічних та вчительських курсах, за два і три роки в двокласних школах. Після закінчення цих закладів випускники отримували спеціальні свідоцтва, що підтверджували їхнє право на вчительську діяльність. Однак, забезпеченість церковнопарафіяльних шкіл учительським кадрами складала в основному від 61,4% до 76,5%. Крім цього, вчителів з вищою освітою нараховувалось менше половини, переважна ж більшість з них (майже 61,5%) мали низький рівень освіти після закінчення церковно-вчительських шкіл, учительських курсів. Аналіз навчальної літератури для народної школи другої половини ХІХ – початку ХХ століття, яка фактично визначила зміст усього навчально-виховного процесу засвідчує, що більшість підручників і посібників того часу використовувались у всіх типах початкових шкіл Росії. Досліджуваний період характеризувався значним розмаїттям педагогічної літератури; насамперед, видавались підручники, посібники й методичні керівництва, хоча їх кількість лише на 62,5% відповідала реальним потребам церковнопарафіяльних шкіл. Підручники характеризувались інструктивністю, спиралися на адаптивно-репродуктивний метод викладу та засвоєння матеріалу. Це з, одного боку, полегшувало діяльність учителя, а з іншого – обмежувало творчий розвиток як учителя, так і учнів. З аналізу архівних матеріалів, періодичних видань визначеного періоду встановлено, що серед учителів-практиків особливого визнання і популярності набули україномовні підручники Б. Грінченка, О. Кониського, С. Русової, С. Черкасенка, які вирізнялися поєднанням християнських цінностей з національною ідеєю, дозволяли навчати дітей рідною мовою, Ці підручники були популярними, незважаючи на те, що застосовувались у школах Волинської губернії лише півтора року. Таким чином, церковнопарафіяльні школи посідали значне місце серед початкових навчальних закладів Волинської губернії. Вони надали освіту переважній більшості дітей бідних верств населення, долучили їх до християнських цінностей, дали можливість отримати грамоту, зрозуміти й вивчити церковні служби, церковні книги, сприяли формуванню духовності, культури народу. Загалом церковнопарафіяльні школи були ближчі до народу, відповідали потребам його життя, служили справі задоволення його вищих релігійних, моральних потреб. Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. Подальшого вивчення потребують питання про роль духовенства у розвитку освіти на Волині, про стан і особливості розвитку педагогічної освіти в регіоні, про роль журналу “Церковноприходская школа” в удосконаленні навчально-виховного процесу початкової школи. |
