Анотація до роботи:

Бобрик В.І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.

Дисертація присвячена актуальним проблемам цивільно-правового регулювання відносин, що складаються з приводу особистого життя. На основі аналізу чинного законодавства та результатів попередніх досліджень сформульовані визначення понять особистого й сімейного життя в юридичному розумінні, поняття цивільно-правової охорони особистого життя, встановлено її зміст, засоби, функції, суб’єкти. Розглянуто принцип неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини, зміст і особливості права на особисте життя та інших особистих немайнових прав, що стосуються особистого життя. Розроблено спосіб розмежування правомірних і неправомірних втручань в особисте життя, а також досліджені форми й способи цивільно-правового захисту особистого життя.

У дисертації дається теоретичне узагальнення проблеми цивільно-правової охорони особистого життя, яка з набуттям чинності ЦК України отримала своє розгорнуте законодавче закріплення. Найважливішими науково-практичними висновками дисертаційного дослідження, зокрема, є, такі результати.

1. Особисте життя (в юридичному аспекті) – це особлива частина приватної сфери людської життєдіяльності, яка полягає в різноманітних відносинах, стосунках, явищах, подіях і т.ін., що не мають публічного значення, визначається й регулюється самою особою на основі соціальних умов, гарантується та охороняється правом від неправомірних втручань.

2. Під цивільно-правовою охороною особистого життя слід розуміти систему заходів, передбачених цивільних законодавством, що спрямовані на забезпечення неприпустимості неправомірних втручань у визначену індивідом сферу особистого життя, окрім передбачених законом випадків.

3. Закріплена в цивільному законодавстві таємниця особистого життя не відповідає положенням інформаційного законодавства, тому засобом охорони інформаційної сторони особистого життя пропонується вважати ще й конфіденційність інформації про нього, тобто необхідність будь-якої інформації про особу чи її особисте життя бути захищеною від вільного ознайомлення з нею і публічного розголошення, окрім випадків, передбачених законом, або коли на це є згода цієї фізичної особи. З огляду на це, в якості таємниці особистого життя дисертант розглядає відомості про особу та її особисте життя, повідомлені стороннім особам при виконанні останніми службових обов’язків, послуг чи певної роботи, режим обігу яких є обмеженим і визначається законом.

4. Визначено цивільно-правовий інститут охорони особистого життя, який складають: норма-принцип неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини; норми, які закріплюють право на особисте життя та деякі інші особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя; норми, які встановлюють обмеження і заходи захисту вказаних прав.

5. Комплексне розуміння права на особисте життя як сукупності окремих особистих немайнових прав не відповідає положенням чинного законодавства та теорії суб'єктивних прав. Зміст даного права утворюють такі правомочності: мати особисте життя, визначати своє особисте життя й режим доступу до інформації про нього, вимагати від інших осіб невтручання в цю сферу життєдіяльності.

6. Необхідно удосконалити норми, що встановлюють особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя, а саме: право на особисті папери повинно повністю відповідати своїй особистій немайновій суті і не мати в своєму змісті елементів речового права; слід поширити недоторканність житла не лише на житлову будівлю, а й на прилеглу до неї територію (садибу); доцільно обмежити здійснення права на індивідуальність у випадках, коли це суперечить етичним засадам професії чи роду занять фізичної особи; у цивільному законодавстві слід встановити не лише заходи охорони і захисту фізичної особи при зйомці і використанні її зображення, а й закріпити право фізичної особи на власне зображення.

7. Обмеження і захист прав, що стосуються особистого життя, пов’язані відповідно з правомірними і неправомірними втручаннями в особисте життя, які слід розрізняти на основі співставлення з виробленими дисертантом критеріями: метою, способом, суб’єктом, підставою втручання і особою потерпілого.

8. Пропонується законодавчо передбачити можливість:

здійснення особистих немайнових прав особи, визнаної безвісно
відсутньою, її дітьми, іншим з подружжя, а якщо їх немає – батьками, братами і сестрами, але в межах, що випливають з суті конкретних прав;

використання особистих немайнових благ померлої особи лише за
дозволом її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів, сестер;

захисту особистих немайнових прав померлої особи її заінтересованими родичами або особами, щодо яких у заповіті є розпорядження про надання їм права здійснювати захист особистих немайнових прав заповідача після його смерті.

9. Сімейне життя, під яким слід розуміти сферу особистого життя осіб, що утворюють сім’ю, в якій задовольняються їхні спільні приватні інтереси, є особистим немайновим благом, яке має бути не лише проголошене, а й забезпечене правовими засобами охорони в межах сімейного законодавства.

Публікації автора:

1. Бобрик В.І. Конституційні засади цивільно-правової охорони особистого життя фізичних осіб // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 12. – С. 29-31.

2. Бобрик В.І. Охорона особистого життя і реформування цивільного права // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 313-316.

3. Бобрик В.І. Свобода діяльності засобів масової інформації і право людини на приватність: пошук правового компромісу // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 56-58.

4. Бобрик В.І. Правова охорона сімейного життя за Сімейним кодексом України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 3. – С. 41-45.

5. Бобрик В.І. Принцип неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини // Матеріали міжнар. наук. конф. "Проблеми права на зламі тисячоліть". – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. – С. 321-324.

6. Бобрик В.І. Цивільно-правовий захист права на особисте життя // Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. "Захист прав, свобод і законних інтересів громадян в процесі правоохоронної діяльності". – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 227-241.

7. Бобрик В.І. Цивільно-правові засади правомірного втручання в сферу особистого життя людини за проектом ЦК України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 1. – С. 74-75.

8. Бобрик В.І. Право власності на персональні дані // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 114-117.