У Висновках за результатами дисертаційного дослідження автор сформулював певні пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання відносин, які виникають у сфері перевезень пасажирів таксі, а саме: 1. Людина поряд зі свободою обирати місце проживання повинна мати змогу вільно переміщуватися по території країни чи певного населеного пункту і обирати засоби і маршрут цього переміщення. На парадигмі
свободи переміщення свого часу зародилися відносини щодо перевезення пасажирів таксі. Перевезення пасажирів таксі об'єктивно виникли та функціонують як засіб надання транспортної послуги, яка найбільш повно задовольняє потреби громадян в швидкому та комфортному пересуванні.
2. Існують два напрямки регулювання перевезень пасажирів таксі: їх формалізація виданням нормативних актів державними органами з метою встановлення загальних правил; та договірного мононормативного -домовленості та її форми сторін, які самі для себе встановлюють взаємні права та обов'язки з метою досягнення певних позитивних наслідків. 3. Правове регулювання перевезень пасажирів таксі повинне здійснюватися, виходячи з принципів свободи волі сторін, свободи укладання договору і формування його умов з допустимим ступенем публічно-правових обмежень, які забезпечують охорону прав пасажира як сторони, позбавленої можливості формування умов договору. В позитивному праві мають гармонійно поєднуватися публічні та приватні інтереси, оскільки приватний та публічний інтерес взаємно впливають один на одного; приватно-правові норми можуть встановлюватися для задоволення і суспільних інтересів. 4. Договір перевезення пасажирів таксі в системі договорів мас специфічні ознаки, що характеризуються власними правовими особливостями та віднесеністю до певних типів договорів: договір перевезення як загальна категорія (ст. 908 ЦК); договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК) та договір перевезення пасажира та багажу (ст. 910 ЦК); міські перевезення (транспортом загального користування, тобто звичайними рейсовими автобусами та таксі - ст. 915 ЦК); договір перевезень пасажирів маршрутними та індивідуальними таксі. 5. Договір перевезення пасажирів (і договір перевезення пасажирів таксі як підвид) підлягає регулюванню саме ЦК України. Проте він за функціональністю відноситься до підприємницьких договорів, що забезпечують додаткові гарантії для споживачів і унеможливлюють їх дискримінацію. 6. Договір перевезення пасажира таксі є підтипом договору перевезення пасажира, який характеризується наявністю властивих лише йому ознак, обумовлених технологічною специфікою його виконання та особливостями правового статусу сторін і їх відповідальності. 7. Договір перевезення пасажира таксі, відповідно до статті 915 ЦК с публічним договором, а правовідносини по такому перевезенню є перевезеннями транспортом загального користування, оскільки з нормативно-правових актів (наприклад, з ліцензійних умов) випливає, що «юридична особа», що надає послуги з перевезення мас здійснювати перевезення пасажирів за зверненням будь-якої особи. 8. Доцільно розробити та закріпити на державному рівні стандарти обслуговування пасажирів по перевезенню таксі за критеріями комфорту
та класу автомобіля, порядок присвоєння класів перевезення пасажирів таксі як маршрутними таксі, так і за індивідуальними замовленнями.
9. Предметом договору перевезення пасажира таксі є дії перевізника по наданню послуг перевезення маршрутними таксі загального користування, індивідуальних перевезень таксі пасажирам. 10. При індивідуальних перевезеннях пасажирів таксі (без замовлення через інформаційно-диспетчерську службу) найбільш повно виражається принцип свободи договору, оскільки пасажир не лише наділений правами, але й має можливість обирати перевізника, комфортність транспортного засобу, маршрут чи пункт призначення та вартість проїзду. 11. За своєю природою правовідносини між інформаційно-диспетчерською службою та перевізником мають характер комісії. 12. Включення «чайових» у вартість рахунку є незаконним, не відповідає вимогам статті 638 ЦК України. 13. Умова про страхування пасажирів є істотною щодо забезпечення інтересів пасажирів і повинна бути закріплена у ЦК України. 14. Диспозитивне договірне регулювання відповідальності за договором перевезень пасажирів таксі є лише ідеальною моделлю правової конструкції, оскільки практично всі договори перевезення пасажирів таксі є публічними договорами про приєднання, що тягне за собою відповідні наслідки. 15. Необхідно стандартизувати послуги таксі: «еліт-клас», «бізнес-клас», «стандарт-клас», «економ-клас», «нуль-клас» та встановити гарантії їх дотримання. | 