Проведено теоретичне дослідження цивільно-правових аспектів майнового страхування в Україні, його виникнення, становлення та розвитку в сучасних економічних умовах. Основні результати дослідження полягають у наступному: 1. На підставі ретроспективного аналізу правового інституту майнового страхування в Україні виділені чотири періоди його розвитку: “доісторичний (попередній)” період; період зародження і становлення страхування як організаційного, економічного і правового інституту (друга половина ХVІІІ ст. – початок ХХ ст.); становлення інституту майнового страхування в “радянський” період (1917р. – 1991р.), сучасний період - після набуття незалежності Україною, а також визначені межі цих періодів. Обґрунтовується висновок про те, що інститут майнового страхування пройшов випробування часом, його становлення і розвиток залежали від суспільно-політичних процесів в Україні на різних історичних етапах і сьогодні він є одним із засобів забезпечення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб. 2. Страховий інтерес у правовідношенні з майнового страхування - це суб’єктивне відношення особи (фізичної або юридичної), яке обумовлене певною об’єктивною потребою щодо забезпечення збереження об’єкта страхової охорони, що засноване на юридичному титулі, відповідно до якого ця особа може зазнати шкоди при настанні певної події (страхової події). 3. Відсутність у страхувальника страхового інтересу викликає відмову страховика в укладанні договору майнового страхування або визнання нікчемним існуючого договору майнового страхування. 4. Теоретичне обґрунтування та структуризація страхових правовідносин дозволили удосконалити класифікацію страхових правовідносин, яка надає можливості розмежовувати і в той же час розкривати взаємні зв’язки страхових правовідносин в їх сутності на підставі певних критеріїв. У роботі представлені три схеми класифікації: „майнового страхування”, „особистого страхування” і „страхування за особливостями діяльності страховика”. 5. Проведений у роботі аналіз структурних елементів страхових майнових правовідносин дозволив виявити, що страхова організація, будучи фінансовою установою, новоствореною юридичною особою у визначених законодавством організаційно-правових формах, наділена загальною правоздатністю господарського товариства зі спеціальним обсягом дієздатності. 6. Страхувальниками є юридичні та дієздатні фізичні особи, які володіють страховим інтересом щодо об’єкту страхової охорони і уклали із страховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до законодавства України. 7. Встановлено, що право регресу в страхуванні – це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов’язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Відповідно до механізму суброгації, до страховика переходить право зворотної вимоги з моменту заподіяння шкоди страхувальникові. 8. Зобов’язання з обов’язкового майнового страхування виникає з моменту юридичного освоєння речі особою. Саме вступ у речові правовідносини, зокрема у право власності, буде вважатися моментом виникнення зобов’язання з обов’язкового майнового страхування. 9. Встановлено, що з настанням страхового випадку, який визначає етапи розвитку правовідношення з майнового страхування, сторони змінюються в своєму статусі. До настання страхового випадку уповноваженою стороною правовідношення з майнового страхування є страховик, зобов’язаною стороною є страхувальник, після – відповідно страхувальник і страховик. 10. Доведено важливе значення договору майнового страхування як добровільної форми забезпечення об’єктів страхової охорони від негативних наслідків страхової події. Належне виконання договору приводить до забезпечення майнових зв’язків страхувальника з його майном, подальшого виступу такої особи в майновому обороті без відчуття тимчасових незручностей, спричинених настанням страхового випадку. | 