У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі цивільно-правових договорів, які укладаються у сфері митної справи України, та встановленні їх специфіки, а також сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення механізму реалізації прав та законних інтересів суб'єктів митної справи на договірних засадах. 1. Доводиться, що норми цивільного права як фундаментальної галузі права, основи всієї системи приватного права України, посідають значне місце в організації та функціонуванні митної справи України. їх основна роль полягає в регулюванні договірних зобов'язань, що виникають між її суб'єктами. 2. Зроблено висновок, що договірним відносинам у митній справі України є властивими особливості, викликані «подвійним» правовим регулюванням - нормами цивільного та митного права, - яке виявляється в такому: підпадаючи під загальні правила, закріплені в ЦК України, вони частково врегульовані спеціальними нормативними актами, які встановлюють додаткові вимоги чи обмеження щодо окремих елементів договорів. Зокрема їх специфіка проявляється через: 1) постійний підвищений контроль з боку митних органів України за укладенням та виконанням договорів; 2) чітку митно-правову регламентацією окремих елементів таких відносин (вимоги до суб'єктів, законодавче закріплення їх прав та обов'язків тощо); 3) фактичну нерівність їх учасників (у випадку, коли стороною в договорі є митний орган, наділений владними повноваженнями). 3. Зроблено висновок, що відносини, які виникають у зв'язку з наданням послуг з охорони та супроводження митними органами товарів, які знаходяться під митним контролем та переміщуються територією України, мають цивільно-правовий характер. З метою удосконалення правового регулювання таких відносин запропоновано внести зміни до ст. 978 ЦК України та викласти її у такій редакції: «За договором охорони одна сторона - охоронець зобов'язується
забезпечити схоронність особи чи майна, які охороняються, а інша сторона - володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і сплачувати охоронцю встановлену плату в порядку, передбаченому договором».
4. Доводиться, що договір комісії у митній справі наділений специфічними ознаками: 1) він укладається тільки з метою подальшого продажу товарів; 2) має специфічний суб'єктний склад та чіткі законодавчі вимоги до сторін, а саме до комісіонера (майбутнього продавця); 3) предметом комісії можуть бути лише визначені законодавством категорії товарів (наприклад, вилучені); 4) граничні терміни продажу товарів встановлені актами митного законодавства; 5) процедура продажу товарів (зокрема стосовно митних аукціонів) є чітко регламентованою. Обґрунтовується доцільність розробки та затвердження порядку реалізації товарів окремо на товарних біржах та через підприємства торгівлі (за прикладом митних аукціонів), а також законодавчого встановлення випадків застосування кожного зі способів реалізації майна, від чого буде залежати, із ким саме митними органами укладатиметься договір комісії. 5. Запропоновано включити до глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення» окрему статтю, яка визначала би поняття послуги, під якою слід розуміти дію (діяльність) фізичних або юридичних осіб на замовлення інших осіб, що не виражається у певному матеріальному результаті, а застосовується в процесі її здійснення. 6. Пропонується авторське визначення поняття «митний посередник», під яким розуміється суб'єкт підприємницької діяльності (фізична або юридична особа), який на підставі цивільного — правового договору певного виду та дозвільних документів надає з ініціативи суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України, посередницькі послуги, спрямовані на реалізацію їхніх прав і свобод у галузі митної справи та представлення їх інтересів у митних органах України. На підставі відповідних договорів постачальники посередницьких митних послуг реалізують своє право на здійснення підприємницької діяльності, споживачі цих послуг отримують додаткові можливості та зручності для успішного проходження належних митних процедур. При цьому значно спрощується, прискорюється та оптимізується реалізація окремих складових митної справи України, що є важливим кроком до встановлення балансу приватних і публічних інтересів у цій сфері. 7. З метою уточнення законодавчих визначень митного брокера та митного перевізника пропонується внести зміни до ст.ст. 176 та 182 МК України, відповідно до яких ці поняття визначати через термін «суб'єкт
підприємницької діяльності (юридична або фізична особа)», а не через термін «підприємство».
8. Обґрунтовується доцільність зміни договірних підстав діяльності митного перевізника, у зв'язку з чим ст. 182 МК України запропоновано доповнити зазначенням, що відносини митного перевізника з власником товарів визначаються договором транспортного експедирування. 9. З метою усунення колізії чинних норм МК України 1991 р. і МК України 2002 р. та для забезпечення впровадження у життя формально існуючого механізму ліцензування діяльності митного брокера обґрунтовується доцільність розробки та затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера. 10. Наказ ДМСУ «Про затвердження Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору» пропонується привести у відповідність до норм ЦК України про представництво та договір доручення, зазначивши у п. 2.1, що підприємство, яке здійснює декларування на підставі договору, має право самостійно здійснювати наступні операції в галузі митної справи від імені, за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу. Доводиться, що до впровадження механізму ліцензування посередницької діяльності митного брокера необхідно привести у відповідність до чинного законодавства процедуру видачі свідоцтв. Зокрема пропонується скасувати норми про щорічну перереєстрацію свідоцтв, як такі, що суперечать Конституції України та МК України. 11. Зроблено висновок, що чинність норм МК України 1991 р. у частині регулювання відносин зі зберігання товарів під митним контролем є необґрунтованою та недоцільною. Пропонується скасувати чинні на сьогоднішній день ст.ст. 85, 86 та 87 МК України 1991 року, оскільки аналогічні норми містить МК України 2002 р. 12. Обґрунтовується необхідність приведення законодавства, що регулює відносини з ліцензування певних видів господарської діяльності, у відповідність до МК України. У зв'язку з цим ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності,, пропонується доповнити таким видом діяльності, як відкриття та експлуатація митного ліцензійного складу, а також розробити та затвердити відповідні ліцензійні умови її провадження. 13. Запропоновано доповнити главу 69 ЦК України «Комісія» статтями, що розкривають сутність та основні характерні риси договору консигнації, такого змісту: Договір консигнації За договором консигнації одна сторона (консигнатор) зобов'язується за
дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного терміну (строку консигнації) за плату продати з консигнаційного складу належні консигнанту товари від свого імені, але за рахунок консигнанта. Умови договору консигнації Договір консигнації укладається на визначений термін із зазначенням строку консигнаційного продажу товару. Консигнатор повинен продати товар тільки з консигнаційного складу на визначеній у договорі території. Можливість вивезення товару до третьої країни передбачається у договорі консигнації. У договорі чітко визначаються умови про товар, що підлягає продажу, та його ціну. У договорі консигнації сторони мають право передбачити й інші умови, що не суперечать чинному законодавству. 14. Доводиться доцільність відмови від використання митних ліцензійних складів для належного виконання договору консигнації, натомість обґрунтовується необхідність створення належної нормативної бази для запровадження у зовнішньоекономічній інфраструктурі власне консигнаційних складів та їх належного обладнання для здійснення консигнаційної торгівлі «в чистому вигляді». | 