Анотація до роботи:

Братель О.Г. Цивільно-правові наслідки надзвичайних ситуацій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2003.

Дисертація присвячена актуальним питанням цивільно-правового регулювання наслідків надзвичайних ситуацій. У роботі досліджуються чинні нормативно-правові акти та нове цивільне законодавство України, що регулюють питання, які виникають в результаті впливу надзвичайних ситуацій на сферу цивільних правовідносин. Сформульовані визначення та ознаки понять „випадок”, „непереборна сила” та „форс-мажор” з огляду на їх приналежність до цивільно-правової категорії “надзвичайна ситуація”; запропоновано аспектну модель цивільно-правових наслідків надзвичайних ситуацій; проаналізовано основні способи цивільно-правового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, порушених в результаті виникнення надзвичайних ситуацій, а також особливості відшкодування шкоди, заподіяної радіаційним впливом.

Результатом виконаного дослідження є сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації, що можуть бути використаними при розробці нормативно-правових актів та удосконаленні чинного законодавства України у сфері цивільно-правового регулювання наслідків надзвичайних ситуацій.

1. Визнаючи поняття „випадок” складовим елементом поняття „надзвичайна ситуація”, а також, враховуючи його закріплення у ч. 1 ст. 617 ЦК України, пропонується таке його визначення. Випадок — це явище або сукупність явищ, які призводять до настання негативних наслідків, обумовлених присутністю суб’єктивного чинника: психічного ставлення особи до вчинюваних нею дій, зумовлених відсутністю передбачення, знання та усвідомлення можливості настання негативного результату або присутністю зовнішніх обставин у вигляді об’єктивно випадкових чинників, які кореспондуються з дією (бездіяльністю) суб’єкта та призводять до результатів, подолання яких унеможливлюється за допомогою реально існуючих засобів.

2. Пропонується таке визначення поняття „непереборна сила”. Непереборна сила — це зовнішній вираз обставини (події) або їх сукупності, стихійного, природного, техногенного або суспільного характеру, що характеризується ознаками надзвичайності, невідворотності, відносності та непередбачуваності, виступаючи об’єктивно-випадковою для суб’єкта правовідносин, який в результаті прояву таких обставин (подій) позбавлений можливості реалізовувати цивільні права та обов’язки, а також звільняється від цивільно-правової відповідальності. Пропоноване визначення доцільно закріпити у ст. 617 ЦК України.

3. Пропонується наступне визначення поняття „форс-мажор”. Форс-мажор — це передбачений у нормативно-правових актах або завчасно обумовлений сторонами договору (контракту) перелік невідворотних та непередбачуваних обставин (природного, стихійного, техногенного, суспільно-політичного або економічного характеру), які є зовнішніми щодо діяльності зобов’язаної особи й створюють тимчасову неможливість виконання або звільняють кредитора чи боржника від подальшого виконання договору (контракту) та цивільної відповідальності, за умови своєчасного повідомлення про їх настання та підтвердження уповноваженими органами або взаємним визнанням сторонами існування таких обставин.

Пропонується доповнити перелік підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, передбачених ч. 1 ст. 617 ЦК України, таким видом як „форс-мажор”, а також включити до глави 52 ЦК України норму: „Застереження про форс-мажор”.

4. Поняття „надзвичайна ситуація” як цивільно-правова категорія сформульоване таким чином. Надзвичайна ситуація — це настання цивільно-правових наслідків обставин (подій) або їх сукупності, природного, стихійного, техногенного або суспільно-політичного характеру, що характеризуються надзвичайністю, раптовістю, винятковістю, випадковістю та масштабністю прояву, є непередбачуваними й невідворотними для суб’єктів правовідносин, призводячи до заподіяння майнової та моральної шкоди, виникнення цивільних прав та обов’язків, перешкод або неможливості виконання договірних зобов’язань або звільнення від настання цивільної відповідальності.

5. Надзвичайну ситуацію та її наслідки, з огляду їх впливу на сферу цивільних правовідносин, слід розглядати в трьох аспектах: 1) надзвичайна ситуація як передумова настання негативних наслідків; 2) надзвичайна ситуація як підстава звільнення від цивільної відповідальності; 3) надзвичайна ситуація як підстава виникнення цивільних правовідносин.

6. На основі аналізу юрисдикційної форми захисту суб’єктивних цивільних прав громадян пропонується внести доповнення до ст. 4 декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. „Про державне мито” стосовно надання пільг громадянам щодо сплати державного мита при зверненні до суду з метою захисту прав та інтересів, порушених впливом обставин надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

7. З метою забезпечення єдності судової практики за позовами про визнання недійсними угод, укладених сторонами внаслідок збігу тяжких обставин, слід доповнити постанову Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 „Про судову практику по справах про визнання угод недійсними” визначенням ознак кабальної угоди.

8. Передбачені ч. 2 ст. 73 Закону України від 8 лютого 1995 р. „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” підстави звільнення експлуатуючої організації від відповідальності за заподіяння радіаційної шкоди, а саме „збройний конфлікт”, „воєнні дії”, „громадянська війна” та „повстання”, з огляду на відсутність їх законодавчого визначення, ускладнює практичну реалізацію захисту прав громадян, які постраждали внаслідок виникнення ядерного інциденту. Через існування такої прогалини у законодавстві, можуть виникати труднощі при встановлені дійсних причин ядерних інцидентів в умовах виникнення надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру.

Публікації автора:

1. Братель О.Г. Честь, гідність, ділова репутація – суб’єктивне право особи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 3. – С. 47-52.

2. Братель О.Г., Ліпкан В.А. Основні види порушень суб’єктивних цивільних прав громадян при вчиненні актів тероризму як одного з небезпечних видів соціально-політичних конфліктів // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 4. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – С. 193 - 206.

3. Братель О.Г. До змісту поняття надзвичайна ситуація // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 5. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – С. 245 - 250.

4. Братель О.Г. Сучасний стан законодавства про надзвичайні ситуації // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 12. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 432 -437.

5. Братель О.Г. Надзвичайні ситуації в історичному аспекті // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000 – № 10 – С. 72 - 78.

6. Братель О.Г. Вплив тероризму на суб’єктивні права громадян // Актуальні проблеми держави і права. – 2000. – № 8. – С. 193 - 198.

7. Братель О.Г. Право на інформацію – невід‘ємна складова екологічної безпеки особистості // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Спецвипуск до 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. – 2000. – С. 160 - 163.

8. Братель О.Г. Протидія тероризму — забезпечення безпеки громадян // Тероризм і боротьба з ним / Під. ред. А.І. Комарової, Ю.В. Землянського, Ю.П. Соловкова та ін. – 2000. – Т. 19. – С. 192 - 194.