У дисертації теоретично узагальнено і дано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні договірних відносин з надання міжнародної технічної допомоги і формулюванні на цій основі висновків та пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Головні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему можна виразити такими положеннями: - міжнародна технічна допомога – це обладнання, матеріали, права інтелектуальної власності, інформація, грошові кошти, роботи (послуги) та інше майно, що надається на підставі договору між донором та реципієнтом (виконавцем) на безоплатній, безповоротній основі з метою забезпечення виконання соціально-економічних проектів (програм); - договір про надання міжнародної технічної допомоги – правочин, за яким донор зобов’язується передати безоплатно певні ресурси, цінності з метою забезпечення підвищення соціального розвитку та науково-технічного рівня одержувача цієї допомоги (реципієнта), а реципієнт зобов’язується їх прийняти і використовувати відповідно до мети, визначеної сторонами; - істотними умовами договору про надання міжнародної технічної допомоги є: предмет (вид та обсяг допомоги); мета, для досягнення якої надаються ресурси та послуги; права та обов'язки донора та реципієнта; строк надання допомоги (наприклад одноразова передача або протягом певного терміну); порядок координації надання міжнародної технічної допомоги; календарний графік здійснення заходів щодо реалізації проекту міжнародної технічної допомоги; порядок використання переданого обладнання або порядок його придбання; порядок звітності перед донором; відповідальність реципієнта за нецільове використання допомоги; кошторис витрат на реалізацію проекту; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; - відповідно до грантового договору іноземна держава, міжнародна організація, фізична чи юридична особа – нерезидент (грантодавець) зобов’язуються передати на безповоротній основі фізичній чи юридичній особі – резиденту (грантоодержувачеві) фінансові ресурси для реалізації цілей, визначених програмою, проектом міжнародної технічної допомоги; - основною колізійною прив’язкою регулювання відносин з надання міжнародної технічної допомоги є законодавство країни, з якою найтісніше пов’язані правовідносини із здійснення міжнародної технічної допомоги; - аналіз низки договорів про надання міжнародної технічної допомоги засвідчив, що вони часто містять відсилання до нормативних актів країни донора. У такому разі витяги з цих нормативних актів повинні додаватися до тексту договору. На думку автора, таку ж вимогу слід застосовувати й до національних нормативних документів реципієнта; - необхідно передбачити в законодавстві цивільно-правову відповідальність учасників відносин за невиконання або неналежне виконання договорів з надання міжнародної технічної допомоги. - законодавство про міжнародну технічну допомогу необхідно доповнити положенням про відповідальність державних органів влади такого змісту: “У разі, коли органом державної влади (посадовою особою) в результаті неправомірних дій (бездіяльності) заподіяно збитки донору, шкода відшкодовується цим органом за рахунок власних коштів. При їх відсутності або недостатності відшкодування здійснюється з державного бюджету відповідного рівня”. Відтак у бюджетному законодавстві необхідно передбачити джерела відшкодування заподіяної шкоди. | 