Дослідження проблем участі спеціаліста в цивільному судочинстві призвело до таких висновків: 1. Спеціалістом у сучасному цивільному судочинстві є фізична особа – суб’єкт цивільного процесу, яка має спеціальні знання або технічні навички, не має юридичної зацікавленості у результаті розгляду справи, залучається до процесу шляхом постановлення ухвали за власної ініціативи суду або ініціативи осіб, які беруть участь у справі, для надання судові консультативно-довідкової або технічної допомоги. 2. Залежно від цілей залучення спеціаліста до процесу можемо виділити дві форми участі спеціаліста в цивільному судочинстві: спеціаліст-консультант і спеціаліст – технічний помічник суду. 3. Спеціаліст може бути залучений судом під час проведення таких процесуальних дій: дослідження доказів, призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін і осіб, які беруть участь у справі, підготовка судових доручень, забезпечення позову. 4. Основною процесуальною функцією спеціаліста є сприяння судові в дослідженні доказів. 5. Допомога спеціаліста під час проведення дослідження письмових і речових доказів можлива у двох формах: технічна допомога, тобто застосування техніко-криміналістичних засобів, покликаних сприяти покращенню чуттєвого сприйняття суддями інформації, яку містить доказ; надання консультативно-довідкової допомоги з метою сприяння більш повному і якісному сприйняттю даних, що містить досліджуваний доказ. 6. Спеціаліст може бути залучений державним виконавцем під час проведення таких виконавчих дій: опис і арешт майна боржника, примусове виселення боржника, відібрання дитини, примусове відкриття приміщень, а також при вирішенні питання про передання на зберігання описаного майна, для проведення відеозапису і фотофіксації виконавчих дій. 7. Звернення до спеціаліста за інформаційно-довідковою допомогою з правових питань є можливим, в обґрунтування чого виведено три чинники, які можуть викликати таку необхідність: 1) динамічність законодавства, велика кількість підзаконних нормативних актів, що видаються суб’єктами відомчої нормотворчості; 2) відомчі нормативні акти можуть містити спеціальні терміни і визначення, що вимагають спеціальної освіти для їх належного розуміння; 3) під час розгляду справ, ускладнених іноземним елементом, може виникнути необхідність встановити зміст норм іноземного права. Визначено умови, за яких можливе звернення до спеціаліста за допомогою, що стосується правових питань: 1) допомога спеціаліста повинна стосуватися суміжних питань між правом та іншими галузями знань (винятком із цього правила є допомога спеціаліста у встановленні змісту норм іноземного права); 2) допомога спеціаліста повинна надаватися як консультація, що має довідковий характер; 3) спеціаліст у жодному разі не повинен вирішувати питання, що належать до виключної компетенції суду, такі, як: визначати протиправність діяння, встановлювати склад цивільного правопорушення, оцінювати докази і тому подібне. Дослідження особливостей участі спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України і законодавством, що регулює виконавче провадження, дозволило запропонувати зміни до чинного законодавства, зокрема: – частину першу статті 54 ЦПК викласти в такій редакції: «Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями або навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань, а також допомогу технічного характеру, що потребує навичок застосування технічних засобів»; – перше речення частини другої статті 54 ЦПК після слів «(фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо)» доповнити словами «а також для надання консультації»; після слів «за ухвалою» доповнити словами «з власної ініціативи суду або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі»; – скасувати частину четверту статті 54 ЦПК; – частину першу статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи, або в інтересах якої заявлено таке клопотання за попереднім погодженням з нею»; – перше речення частини третьої статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи, або в інтересах якої заявлено таке клопотання за попереднім погодженням з нею»; – частину третю статті 86 ЦПК доповнити реченням такого змісту: «Розмір оплати послуг спеціаліста визначається судом з урахуванням думки спеціаліста за погодженням з особою, за клопотанням якої залучено спеціаліста»; – частину четверту статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, а у справах позовного і окремого провадження залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України»; – абзац перший пункту другого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» викласти в такій редакції: «Установити, що: коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, а також, коли залучення спеціалістів, перекладачів здійснюється з ініціативи суду, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком»; – частину другу статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції: «Злісне ухилення експерта, спеціаліста, перекладача від явки в суд тягне за собою накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; – у частині другій статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» термін «експертів» замінити на «спеціалістів»; – частину третю статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Експерт або спеціаліст зобов’язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності, а також відмовитися від участі у проведенні виконавчих дій через відсутність необхідної кваліфікації, певних знань і навичок. Спеціаліст зобов’язаний під час проведення виконавчих дій надавати технічну допомогу державному виконавцю на його вимогу»; – доповнити перше речення частини четвертої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» після слів «мають право» такими словами: «на роз’яснення їм прав та обов’язків, на відмову від участі у виконавчому провадженні у разі незгоди із запропонованим розміром винагороди за послуги, що мають бути ними надані», – доповнити друге речення частини четвертої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» після слова «визначається» словами: «за погодженням з ним»; – частину сьому статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, перекладача – у той же строк начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду»; – частину другу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Якщо оцінити окремі предмети складно, державний виконавець запрошує спеціаліста. Якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати на призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем»; – скасувати пункт 2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій у частині обмеження розміру винагороди спеціаліста. | 