У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, спрямованого на удосконалення діагностики і підвищення ефективності лікування трансверзальних аномалій зубних рядів і прикусу у дітей і дорослих шляхом застосування при діагностиці зубощелепних аномалій пристрою для антропометричних вимірювань і патогенетично обгрунтованого використання некогерентного низькоінтенсивного світла квазілазера для профілактики і лікування запальних захворювань пародонту під час ортодонтичного лікування. 1. Встановлена висока поширеність зубощелепних аномалій у дітей 7-12 років (53,1 %), у тому числі і трансверзальних аномалій (у дітей 7-14 років - 58,5 %). В структурі трансверзальних аномалій у дітей звуження верхньої щелепи складає 54,8 %, скупченість зубів – 44,7 % і різноманітні форми косого прикусу – 21,1 %. Із зростанням віку обстежених відмічається зменшення частоти випадків звуження верхньої щелепи на 9,0 % і збільшення, майже вдвічі, тісного положення зубів, що свідчить про перехід аномалії в більш важкі форми патології і відсутність тенденції до саморегуляції деформації. Із супутньої патології частіше діагностовано дистальний прикус (36,5 %), аномалії положення зубів (29,3 %) і глибокий прикус (13,4 %). Мезіальний і відкритий прикус виявлено в 6,7 % і 5,2 % випадків відповідно. 2. Розроблений пристрій для антропометричних вимірювань і запропонований спосіб його застосування дозволяє точніше встановити ступінь виразності патологічних змін при трансверзальних аномаліях за рахунок визначення величини виличного показника у точках Zy-Zy і ширини верхньої щелепи у точках Пона (16-24 і 14-24 зуби) з визначенням молярно-виличного індексу і премолярно-виличного індексу, що дозволяє вибрати найбільш ефективний метод лікування. 3. Показано, що значення молярно-виличного індексу у дорослих є величиною постійною. При ортогнатичному прикусі у дітей МВІ складає 36,4 ± 0,1, у дорослих - 34,5 ± 0,2. При трансверзальних аномаліях спостерігається зменшення величини цього показника у дітей до 34,9 ± 0,3, що обумовлено зменшенням ширини верхньої щелепи в області перших молярів. Ширина обличчя у точках Zy-Zy практично не змінюється. У дорослих величина МВІ складає 31,2 ± 0,2, ширина обличчя (Zy-Zy) – 126,8 ± 1,4 мм при значенні показника ширини верхньої щелепи (16-26 зуби) – 39,5 ± 0,3 мм. 4. Встановлено, що в результаті ортодонтичного лікування у дітей при зміні форми обличчя з вузького до середнього МВІ зменшувався, а у дітей, в яких форма обличчя змінювалась з широкого до середнього або вузького, МВІ збільшувався. ПВІ збільшувався при любих змінах форми обличчя і зменшувався, коли форма обличчя була стабільна. Зміни ДВІ були незначними. У дорослих ці зміни були слабо виражені, оскільки зміни розмірів відбуваються в основному в межах зубної дуги, тоді як розміри обличчя практично не змінились. 5.Встановлена висока поширеність захворювань пародонту у хворих з трансверзальними зубощелепними аномаліями. Частіше всього діагностовано хронічний катаральний гінгівіт – у 94,3 ± 5,4 % обстежених (легкий ступінь – у 38,2 ± 3,2 %, середній - у 46,1 ± 4,1 % і важкий – у 15,4 ± 2,9 %). Стан тканин пародонту характеризувався підвіщеною кровоточивістю ясен (р<0,001), позитивною і різко позитивною пробою Ш-П (р<0,05, 0,001), величина показника РМА коливалась в межах від 24,3 ± 1,03 % до 31,7 ± 2,11 %. Гігієнічний стан порожнини рота був незадовільним (р<0,001). 6. Застосування дихроматичної фототерапії квазілазером на тканини пародонту до і під час активного ортодонтичного лікування забезпечує у дітей терапевтичний ефект у 86,0 ± 2,9 % випадків при курсі 10-16 сеансів. У дорослих лікувальний ефект (курс 13-19 сеансів) досягнуто у 82,0 ± 2,8 % випадків. Про нормалізацію стану тканин пародонту свідчить ліквідація кровоточивості ясен, достовірне зниження величини індекса РМА (p<0,001), проби Ш-П (p<0,01), покращення гігієнічного стану порожнини рота. 7. Результати біохімічних досліджень ротової рідини свідчать, що у хворих із зубощелепними аномаліями спостерігається підвищення протеолітичної активності і зниження активності антиоксидантної системи. Застосування дихроматичної фототерапії квазілазером на тканини пародонту сприяє зниженню протеолітичної активності і відновленню АОС. Результатом такого зсуву стало послаблення інтенсивності перекисного окислення ліпідів і посилення білок-синтезуючої функції тканин пародонту, що безумовно сприяє репаративним процесам. |
