Аналіз науково–методичної літератури дає підстави стверджувати, що фізична підготовленість спортсменів–багатоборців є одним з провідних чинників результативності їхньої змагальної діяльності. Разом з цим, проблема фізичної підготовки багатоборців військово–спортивного комплексу вивчена недостатньо. Лише окремі її аспекти досліджувалися у 1970–1980–х роках ХХ ст. Проте зміни у регламенті змагань і системі оцінок дисциплін багатоборства ВСК (1997–2003 рр.) призвели до невідповідності розроблених раніше методичних положень фізичної підготовки багатоборців структурі і змістові їхньої змагальної діяльності. Недослідженими у системі підготовки багатоборців військово–спортивного комплексу, як і в інших спортивних багатоборствах, залишаються питання диференційованої фізичної підготовки з урахуванням індивідуальних профілів їхньої фізичної підготовленості та моделей змагальної діяльності і фізичної підготовленості кваліфікованих багатоборців. Аналіз спортивної практики показав, що серед провідних тренерів України (n=79) відсутня узгоджена думка щодо основних чинників побудови підготовки багатоборців військово–спортивного комплексу (w<0,54). Провідне місце в структурі фізичної підготовленості багатоборця військово–спортивного комплексу до змагальної діяльності опитані фахівці надають швидкісно–силовим якостям (w=0,62), що вступає у протиріччя зі змістом змагальної діяльності, оскільки три з чотирьох дисциплін багатоборства ВСК пов’язані з різними формами прояву витривалості.
Проведене дослідження дозволило встановити модельні показники профілів фізичної і функціональної підготовленості та змісту змагальної діяльності багатоборців військово–спортивного комплексу різних кваліфікаційних груп (І спортивний розряд, кандидати у майстри спорту, майстри спорту). Найбільш виражені міжкваліфікаційні розбіжності (p<0,05–0,01) виявлено за показниками:
загальної фізичної підготовленості: сила кисті, сила згиначів рук, вибухова сила розгиначів ніг, гнучкість, спритність та загальна фізична працездатність (міжкваліфікаційні розбіжності вірогідні при p<0,05–0,01); спеціальної фізичної підготовленості: силова витривалість згиначів рук, швидкісна витривалість та максимальна швидкість бігу (міжкваліфікаційні розбіжності вірогідні при p<0,05–0,01); функціональної підготовленості: силовий індекс, ЧСС у стані спокою, ударний об’єм крові, хвилинний об’єм крові (міжкваліфікаційні розбіжності вірогідні при p<0,05–0,01); змісту змагальної діяльності: підтягування на перекладині та подолання смуги перешкод (міжкваліфікаційні розбіжності вірогідні при p<0,05–0,01). Встановлені кількісні величини модельних показників доцільно враховувати при розробці планів підготовки багатоборців відповідних кваліфікаційних груп (І спортивний розряд, кандидати у майстри спорту, майстри спорту). Спортивні результати кваліфікованих багатоборців ВСК (І спортивний розряд, кандидати у майстри спорту та майстри спорту) вірогідно корелюють з показниками:
загальної фізичної підготовленості: сила кисті, вибухова сила розгиначів ніг, гнучкість, спритність та загальна фізична працездатність (r=0,297–0,610 при p<0,05–0,01); спеціальної фізичної підготовленості: максимальна швидкість бігу, швидкісна, силова та спеціальна витривалість (r=0,455–0,950 при p<0,05–0,001); функціональної підготовленості: силовий індекс, МПК, індекс Робінсона, хвилинний об’єм крові, ЧСС під час виконання ортостатичної проби, якість відновних процесів після стандартного навантаження (r=0,317–0,909 при p<0,05–0,001). 5. Результати перехресного педагогічного експерименту свідчать, що тренування у підготовчому періоді макроциклу за експериментальними програмами диференційованої фізичної підготовки з акцентованим розвитком як провідних, так і відстаючих щодо модельних для кожного спортсмена показників фізичних якостей сприяє вірогідним (p<0,05–0,01) позитивним змінам показників загальної і спеціальної фізичної підготовленості та змагальної діяльності багатоборців військово–спортивного комплексу другого та першого спортивних розрядів. 6. Диференційована фізична підготовка з акцентом на розвиток провідних щодо модельних показників фізичних якостей багатоборців ВСК другого та першого спортивних розрядів викликає більш виражене зростання рівня їхньої загальної (на 16,0%) і спеціальної (на 17,97%) фізичної підготовленості та спортивних результатів (на 18,58%) у трьох дисциплінах багатоборства, ніж підготовка з акцентованим розвитком відстаючих щодо модельних для кожного спортсмена показників фізичних якостей. 7. Експериментально доведено ефективність методологічного підходу до розробки диференційованої програми фізичної підготовки багатоборців військово–спортивного комплексу, що полягає у поєднанні комплексного розвитку фізичних якостей (70–75% від загального обсягу на фізичну підготовку у підготовчому періоді макроциклу) з акцентованим розвитком провідних щодо модельних для кожного спортсмена показників фізичних якостей (25–30% від загального обсягу на фізичну підготовку у підготовчому періоді макроциклу). 8. Величини приросту спортивних результатів багатоборців ВСК другого та першого спортивних розрядів у різних дисциплінах багатоборства військово–спортивного комплексу мають взаємозв’язок з послідовністю застосування експериментальних програм на етапах підготовчого періоду макроциклу. Подальше вдосконалення системи фізичної підготовки багатоборців військово–спортивного комплексу можливе шляхом вивчення впливу послідовності застосування програм з акцентованим розвитком провідних та відстаючих щодо модельних показників фізичних якостей спортсменів різних кваліфікаційних груп. |
