Білоброва І.Ю. Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управляння підприємствами. – Донецький національний технічний університет, Донецьк, 2002.
Дисертація присвячена проблемі удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві.
Уточнено сутність понять "інноваційний процес" і "інновація" на основі комплексного аналізу підходів до визначення і класифікації ключових категорій теорії інновацій; запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ефективність інноваційної діяльності.
Вперше розроблена методика календарного планування інноваційної діяльності з використанням показників, які враховують вплив стохастичного характеру суміщення виконання пов'язаних робіт на тривалість проекту в цілому; запропонована відповідна модель календарного планування технічної підготовки виробництва продукції.
Запропоновано новий узагальнюючий показник ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств на основі дослідження існуючих методів оцінки ефективності здійснення інноваційної діяльності, аналізу показників ефективності і використання методу аналізу ієрархій.
На основі узагальнюючого показника ефективності розроблена нова методика формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств.
Загальним підсумком роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних заходів щодо підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному:
Інноваційний процес - це процес розвитку нововведення від ідеї до використання кінцевим споживачем, який пов’язаний зі змінами в тому речовинному середовищі, у якому він відбувається. Дослідження взаємозв'язку НТП і інноваційного процесу дозволило установити, що механізм реалізації НТП на макрорівні забезпечується реалізацією інноваційного процесу на мікрорівні. Тому їх можна розглядати, з одного боку, як категорії, що взаємно обумовлюють одна іншу, а з іншого, - як взаємно відокремлені категорії, що співвідносяться між собою як загальне і частка. Інноваційною діяльністю є цілеспрямована система заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень, а інноваційний менеджмент - комплекс організаційно-економічних методів і форм управління всіма видами інноваційної діяльності на стадіях інноваційного процесу.
Дослідження існуючих поглядів на класифікацію чинників, які впливають на ефективність інноваційної діяльності дозволило поділити їх на дві групи: що перешкоджають інноваційній діяльності і що сприяють інноваційній діяльності. В межах кожної групи чинників визначаються ті, якими на рівні підприємства можна управлять і ті, якими управляти не можливо.
Системний підхід в інноваційному менеджменті доцільно ґрунтувати на основі наступних положень: виступаючи функціональним різновидом загального менеджменту, інноваційний менеджмент є підсистемою системи вищого порядку; інноваційний менеджмент включає організаційно-управлінський аспект, об'єктом якого є процес управління нововведенням, і виробничо-технологічний аспект, об'єктом якого є нововведення; процес нововведення, виступаючи об'єктом інноваційного менеджменту є складною системою, яка характеризується просторово-часовою довжиною і функціональною відокремленістю її елементів.
В сучасних умовах основними чинниками підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств машинобудування є: удосконалення організації інноваційної діяльності через застосування адаптивних організаційних структур та використання прогресивних форм інноваційного співробітництва; удосконалення методів планування інноваційної діяльності; створення дієвого механізму мотивації інноваційної діяльності.
В умовах ринку, коли зростають вимоги гнучкості й адаптивності організації до змін зовнішнього середовища, виникає необхідність застосування органічного підходу до здійснення інноваційної діяльності підприємства. Цей підхід засновано на поміркованому використанні формальних процедур і правил, децентралізації управління й участі персоналу в процесі прийняття рішень, гнучкій структурі управління і невеликій кількості рівнів ієрархії.
Механізм мотивації росту ефективності інноваційної діяльності включає державне стимулювання і стимулювання на рівні підприємства. Державне стимулювання здійснюється за допомогою державних і суспільних стимулів, що базуються на законодавчих актах, державних інвестиціях, охороні авторських прав і інтелектуальної власності. Стимулювання на рівні підприємства реалізується шляхом підвищення особистої матеріальної і моральної зацікавленості учасників інноваційної діяльності в підвищенні її ефективності.
Для підвищення ефективності інноваційної діяльності в сучасних умовах важливу роль грає удосконалення календарного планування, яке повинно здійснюватись з урахуванням стохастичності процесів суміщення пов’язаних робіт. При цьому коефіцієнт несуміщення доцільно представляти у вигляді нечіткої множини.
Для підвищення гнучкості календарного планування з урахуванням стохастичного характеру суміщення пов’язаних робіт доцільно використовувати метод імітаційного моделювання. Алгоритм імітаційного моделювання дозволяє врахувати стохастичний характер часових характеристик, необхідних для управління технічною підготовкою виробництва.
Основним недоліком існуючих показників і методів оцінки ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів є те, що вони не враховують кінцевих корисних з точки зору підприємства результатів їх роботи і не забезпечують об'єктивність оцінки. Оскільки на 70-80% потенційний прибуток підприємства формується конструкторсько-технологічними підрозділами, цей прибуток може об’єктивно характеризувати кінцеві корисні результати їх діяльності.
З урахуванням загальної методології оцінки ефективності, ефективність роботи конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства можна об’єктивно і однозначно оцінити на основі показника, що розраховується як відношення розміру прибутку підприємства, забезпеченого діяльністю кожного конструкторського чи технологічного підрозділу, і загальної суми витрат, пов'язаних з функціонуванням цього підрозділу. Доцільність використання цього показника полягає в тому, що в ньому в інтегрованому вигляді опосередковані всі результати роботи підрозділу, як з погляду підвищення технічного рівня виробів, що проектуються, так і з погляду зниження витрат на технічну підготовку виробництва цих виробів.
Для підвищення зацікавленості конструкторів і технологів у збільшенні кінцевого корисного результату роботи відділу фонд матеріального заохочення цих підрозділів повинний визначатися з урахуванням ефективності їх діяльності. З цією метою необхідно коригувати норматив відрахування в фонд матеріального заохочення в залежності від досягнутого рівня ефективності на основі використання узагальнюючого показника ефективності.
Публікації автора:
Белоброва И.Ю., Кривоберец Б.И. Инвестиции и сфера инновационной деятельности предприятия // Вестник Донецкого университета. Серия В Экономика и право. - Донецк; ДонГУ. - 1999. - №3. - С.59-64. Особисто автору належить обгрунтування взаємоз’язку інноваційної та інвестиційної діяльності, дослідження сутності інвестицій.
Белоброва И.Ю., Кривоберец Б.И. Стимулирование инновационной активности машиностроительного предприятия // Бизнес-Информ. – Харьков. - 1999. - №4.- С.32-34. Особисто автором проаналізована система стимулювання інноваційної діяльності на машинобудівному підприємстві; виведено формули для визначення відрахувань до фонду матеріального заохочення.
Білоброва І.Ю. Методологічні основи оцінки ефективності роботи конструкторських і технологічних підрозділів промислового підприємства // Маркетинг в Україні. - №4 (спецвипуск).- 2000.- С. 2-4.
Белоброва І.Ю., Еськов А.Л. Инновационная стратегия АО"НКМЗ" и её влияние на повышение продуктивности работы предприятия в условиях рыночной экономики // Економіка промисловості. Науково-практичний журнал. – Інститут економікі промисловості НАН України. - 2000.- № 2 (8).- С.105 – 108. Особисто автором досліджена організаційна структура системи управління інноваційною діяльністю; розглянуто процес формування річних планів технічного розвитку підприємства.
Белоброва И.Ю. Управление в инновационной сфере промышленного предприятия // Економіка промисловості. Науково-практичний журнал. – Інститут економіки промисловості НАН України. - 2000.- №3 (9). - С.66 - 71.
Белоброва И.Ю. Инновации: мифы и роль в повышении эффективности производства /Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия: Сб. науч. тр. // НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. АО"НКМЗ"; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2000. - С. 163-167.
Белоброва И.Ю. Особенности оценки и стимулирования творческого труда в машиностроении / Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в ІІІ тисячолітті. Зб. наукових праць. - Рівне; "Тетіс". – 2000. - С.614-621.
Белоброва И.Ю. Менеджмент в сфере инновационной деятельности промышленного предприятия // Теорія управління організацією. Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції 6-7 квітня 2000 р. - Київ - Трускавець: НТУУ "КПІ"; КНЕУ; ДДПУ.- 2000. - С.24.
Белоброва И.Ю. Сотрудничество в инновационной сфере металлургического машиностроения // Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур: Тез. Второй междунар. научн.-практ. конф., 4-6 мая 2000 г. - Ч.2. - Севастополь: Изд-во СевГТУ, 2000. - С.9-11.
І.Ю.Білоброва. Ефективність співробітництва у реалізації нововведень //Вісник Технологічного університету Поділля.- Хмельницький, Технологічний університет Поділля.- 2001.- №6 (37). - С. 186 - 190.
Белоброва И.Ю. Методические рекомендации по совершенствованию календарного планирования инновационных процессов промышленного предприятия. // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 47. – Донецьк, ДонНТУ.- 2002. – с. 60-67.
