У дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення й вирішене актуальне наукове завдання – уточнені деякі патогенетичні механізми розвитку прееклампсії та плацентарної недостатності при цукровому діабеті типу 1 і на цій основі розроблено комплекс заходів, спрямованих на поліпшення результатів профілактики й лікування акушерських ускладнень. 1. Частота зустрічальності ЦД типу 1 у вагітних Запорізького регіону за даними клініко-статистичного аналізу становить 0,32 %, перебіг вагітності у них супроводжується розвитком акушерських ускладнень: загрозою переривання вагітності (у 33,4 %), прееклампсією (у 50,2%), плацентарною недостатністю (у 74,3%), багатоводдям (у 53,7%), хронічною внутрішньоутробною гіпоксією плода (у 67,3 %), діабетичною фетопатією (у 99,1 %), що приводять до високої перинатальної смертності (330) й неонатальної захворюваності. 2. У жінок, які хворі на ЦД типу 1, вагітність із ранніх термінів перебігає на тлі дисфункції ендотелію, яка проявляється високим вмістом у плазмі крові вазоконстриктора ендотеліну-1, дефіцитом вазодилятатора – оксиду азоту та високою концентрацією ФВ. Показники вмісту ендотеліну-1 і фактора Віллєбрандта в сироватці крові повинні бути використані як предиктори розвитку прееклампсії у вагітних жінок, що страждають на цукровий діабет типу 1, починаючи з I триместру вагітності. Збільшення концентрації ендотеліну-1 у крові більше 11,6 ± 0,88 пг/мл в I триместрі вагітності й більше 16,7 ± 1,01 пг/мл в II триместрі, а також вмісту фактора Віллєбрандта більше 132,1 ± 3,54 % в II триместрі вагітності свідчать про високий ризик розвитку прееклампсії. 3. Під час вагітності у жінок, хворих на цукровий діабет типу 1, відзначається низький рівень С-пептиду, порівняно із здоровими вагітними, як стимулятора активності Na+K+АТФази та NO-синтетази і створює передумови для прогресування діабетичних ангіопатій під час вагітності й розвитку ускладнень вагітності, в основі яких лежать мікроциркуляторні порушення. 4. Високий рівень кортизолу в крові у вагітних із цукровим діабетом типу 1 (на 47,5 % більше, ніж у здорових вагітних в I триместрі (р < 0,05), на 49,0 % більше в II триместрі вагітності (р < 0,05)) стимулює синтез та секрецію ендотеліну-1, що призводить до прогресування дисфункції ендотелію. 5. Під час вагітності у жінок із цукровим діабетом типу 1 існує дефіцит мікроелементів: цинку (в 1,7 рази менше в порівнянні зі здоровими вагітними в I триместрі вагітності (р < 0,05), в 1,5 рази менше в II триместрі (р < 0,05) й в 1,3 рази менше в III триместрі (р < 0,05)), марганцю (відповідно менше в 1,6 рази в I триместрі (р < 0,05), в 3,8 рази – в II триместрі (р < 0,05) й в 1,8 рази – в III триместрі (р < 0,05)) і хрому (відповідно, в 1,7 рази менше, ніж у здорових вагітних в I триместрі (р < 0,05), в 1,8 рази – в II триместрі (р < 0,05) й в 2,2 рази – в III триместрі (р< 0,05)). Дефіцит цих мікроелементів сприяє посиленню проникності судин, погіршує прояви ендотеліальної дисфункції й створює умови для розвитку ускладнень вагітності. 6. Глікозильований гемоглобін є специфічним та достовірним показником глікемічного статусу у вагітних із цукровим діабетом при умові його визначення 1 раз на 45 діб. Зниження рівня глікозильованого гемоглобіну до 7,1 % під час вагітності у хворих на цукровий діабет типу 1 супроводжується достовірним зменшенням імовірності розвитку акушерських ускладнень, оскільки гіперглікемія, підвищуючи вміст ендотеліну-1 в крові, сприяє прогресуванню дисфункції ендотелію. 7. Доплерометричне дослідження стану кровообігу у вагітних із ЦД показало, що в терміні 24-25 тижнів у 91,3 % пацієнток вже існували гемодинамічні порушення: у 28,2 % мали місце ізольовані зміни кровообігу в маткових артеріях, у 31,5 % жінок був порушений тільки плодовий кровообіг, а у 32,3 % пацієнток відзначалися порушення й матково-плацентарного й плодового кровообігу, що свідчить про необхідність раннього початку патогенетичної терапії ПН у вагітних із ЦД типу 1 з 13-14 тижнів вагітності. 8. Застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів, розробленого з урахуванням виявлених механізмів розвитку ускладнень вагітності у жінок, хворих на ЦД типу 1, привело до вірогідного зниження частоти виникнення прееклампсії (з 50% до 26%), ПН (з 72,2% до 47,7%), хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода (з 66,7 до 33,3 %), дозволило пролонгувати вагітність до 37,2 ± 0,3 тижнів, зменшити відсоток кесаревих розтинів з 70,4% до 54,2%, і знизити перинатальну смертність при цій патології із 330 до 188,2 . |