У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення кредитних відносин в сільському господарстві. Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки: 1. Для створення нормальних умов виробничо-фінансової діяльності сільського господарства необхідно сформувати ефективний економічний механізм, у складі якого особливе місце посідає система кредитних відносин. Нормальне функціонування кредитних відносин є однією з необхідних умов досягнення сталих темпів економічного зростання результативності сільськогосподарських товаровиробників. 2. На основі дослідження теоретичних засад поставленої проблеми уточнено розуміння суті кредитних відносин як системи економічних відносин між суб’єктами ринку щодо надання позики у грошовій або товарній формах на умовах, передбачених договором, який визначав би умови отримання та повернення кредиту, форму повернення, розмір відсоткової ставки, графік сплати, права та обов’язки. Кредитні відносини аграрного сектора характеризують якісно новий рівень розвитку економіки, коли виробничому процесу передує кредит, кредитна операція, яка дає змогу завчасно визначати обсяги виробництва та умови реалізації продукції на певному ринку. 3. Основну нішу у системі кредитних відносин повинні займати кооперативні банки, кредитні кооперативи та спілки, державні іпотечні банки, державні сільськогосподарські банки, лізингові компанії та фонд державної підтримки. Раціональні кредитні відносини разом з іншими економічними ланками і структурами активно сприяють підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва і зміцненню взаємовигідних договірних ринкових зв’язків між всіма виробничими і господарськими підрозділами АПК: аграрними товаровиробниками, сервісними та переробними підприємствами, іншими організаціями. 4. На основі узагальнення зарубіжного досвіду і передової вітчизняної практики запропоновано модель формування специфічної системи кредитного обслуговування сільського господарства, що базується на раціональному поєднанні діяльності конкурентних державних і приватних кредитних установ, які забезпечать ефективне кредитування підприємств аграрної сфери економіки. Доцільно використовувати державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, що пов’язано з особливістю функціонування сільського господарства. 5. З метою комплексного підходу до оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських товаровиробників обґрунтовано методичні засади та запропоновано особливу увагу у виборі позичальника звертати на аналіз особистості керівника підприємства, його ділову репутацію і компетентність. 6. Доцільно створити Державний фонд кредитної підтримки, який повинен формуватися за рахунок: коштів, одержаних від реалізації продукції всіх товаровиробників в розмірі одного відсотка, поверненої заборгованості по раніше одержаних позичках з державного бюджету, отриманих коштів в порядку різної допомоги, надходження від повернення наданих кредитів за рахунок фонду та плати за відсотками за ці кредити, інших джерел. Кошти фонду спрямовувати на кредитування сільськогосподарських товаровиробників, інвестування в сільське господарство нових прогресивних технологій, підвищення конкурентоспроможності, розвиток лізингової діяльності. 7. Обґрунтовано комплексні заходи щодо запровадження іпотечного кредитування на основі створення Державного селянського іпотечного банку України як засобу залучення під заставу земельної ділянки кредитних ресурсів для довгострокового користування, що сприяє активізації кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, запобіганню спекуляції і тіньового ринку землі, стимулюванню економічного і соціального розвитку села. Відсоткові ставки за іпотечними позичками повинні бути диференційованими в залежності від фінансового стану позичальника. 8. З метою удосконалення кредитних відносин за постійної нестачі кредитних ресурсів для підприємств сільського господарства одним з першочергових завдань спеціалізованих кредитних підприємств по обслуговуванню сільськогосподарських виробників є мобілізація внутрішніх фінансових ресурсів цього сектора економіки. Основним джерелом таких коштів повинні стати кошти підприємств та сільського населення, які знаходяться нині поза кредитною системою та в універсальних комерційних банках і використовуються ними значною мірою для кредитування різних комерційних структур. Залучення цих коштів у кругообіг підприємств запропоновано здійснювати кредитним спілкам та кооперативам, які стануть надійною підставою для створення кооперативних банків в Україні. 9. В практику кредитних відносин слід запровадити механізм формування кооперативної кредитної системи обслуговування сільського господарства на базі розвитку кредитних спілок та кооперативних банків. Запропоновано модель трирівневої кредитної кооперації, що функціонально поєднає місцеві, регіональні та центральну кооперативні кредитні установи. 10. Запропоновано вирішувати проблему оновлення матеріально-технічної бази господарств через лізинг. З метою удосконалення лізингових відносин пропонується на законодавчому рівні встановити мінімальний строк лізингової угоди не менше 60% вартості об’єкта лізингу, передбачити прямолінійний метод нарахування амортизації. | 