У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та розроблено адаптаційну модель державного управління післядипломною освітою, яка містить інтегративний механізм, адекватний внутрішній природі системи й умовам суспільної трансформації в Україні. Основні теоретичні та науково-практичні висновки й узагальнення, що отримані в ході проведеного дослідження, зводяться до таких: 1. Питання підготовки кадрів для нової економіки, їх фахового зростання та адаптації до умов, що постійно змінюються, стають актуальними в контексті подальшого суспільно-економічного розвитку України. Це зумовлює посилену увагу до державного управління післядипломною освітою, чинна система якого не в повній мірі відповідає реаліям сьогодення та змінам, що прогнозуються. Тому виникає потреба адекватного управлінського забезпечення функціонування післядипломної освіти на рівні держави. 2. Однією з найважливіших проблем, пов’язаних із створенням ефективної системи державного управління післядипломною освітою, є проблема його методологічної визначеності, наукової обґрунтованості, на основі чого стає можливою розробка відповідних заходів із удосконалення, зокрема адаптаційних моделей управління. Проведений з цього приводу теоретичний аналіз засвідчує, що на даний час найбільш продуктивною для вирішення зазначеної проблеми є концепція соціально-адекватного управління, послідовна реалізація основних положень якої щодо цілеспрямованого надання державному управлінню післядипломною освітою ознак соціальної адекватності виступає основою його об’єктивації та об’єктивізації. 3. Новий формат глобальних зрушень, докорінна перебудова соціального середовища, економічні трансформації зумовлюють необхідність запровадження ефективної державної політики у сфері післядипломної освіти, спрямованої на використання пріоритетних чинників постіндустріального прогресу, активізацію інноваційного розвитку освітньої системи, що ґрунтується на адекватному відтворенні суспільних потреб у даному виді освіти, зокрема у межах оновлених вимог відповідних галузей, реальному врахуванні суспільної місії системи, визнанні її у якості модернізаційного фактору суспільства, акумулюванні, мобілізації та спрямовуванні ресурсів системи на досягнення цілей, що відповідають суспільним пріоритетам. 4. Динаміка ринку праці, обумовлена сучасними трансформаційними процесами в соціально-економічній сфері, вплинула на специфіку вимог, що пред’являються до висококваліфікованих спеціалістів в Україні. Це спричинило значні зміни у структурі соціального замовлення системі післядипломної освіти, зокрема стосовно адаптації освітнього процесу, змісту навчання до потреб бізнесу, що зумовлює необхідність посилення конкурентоспроможності освітньої системи щодо надання послуг бізнес-освіти й, відповідно, потребує адекватного управлінського забезпечення. 5. Проведений структурно-функціональний аналіз системи післядипломної освіти та моделювання державного управління у вказаній сфері дали можливість: визначити та схарактеризувати особливості дії управлінського механізму на різних рівнях щодо створення умов для ефективного функціонування післядипломної освіти; виявити основні фактори впливу на функціонування освітньої системи; обґрунтувати пріоритетну спрямованість управління та конкретизувати її зміст на кожному рівні. 6. Пропонована адаптаційна модель державного управління післядипломною освітою відображає його цілісну систему, основними компонентами якої виступають об’єкт, суб’єкт, мета, що забезпечує цілеспрямованість управління; умови функціонування системи (зовнішні і внутрішні). Механізм управління пов’язує всі ці компоненти, узгоджує їх взаємодію на основі адекватного відображення станів зовнішнього і внутрішнього середовищ системи, забезпечує відповідне накопичення, переорієнтацію ресурсів та їх доцільне використання. 7. Сучасний інтегративний механізм державного управління післядипломною освітою, розроблений на теоретико-методологічних засадах концепції соціально-адекватного управління, дозволяє: поєднати потенціал управлінських механізмів різної природи, отримати відповідний синергетичний ефект, нову якість управління; задіяти фактори саморозвитку системи; сприяти врівноваженню тенденцій централізації і децентралізації управління; мінімізувати суперечності, що виникають у системі внаслідок суб’єкт-об’єктної взаємодії; демократизувати управління на основі посилення зв’язків освітньої системи з громадськістю, реалізації потенціалу соціального партнерства; створити передумови для інтеграції у європейський освітній простір, наближення якості освітніх послуг післядипломного рівня до стандартів, прийнятих у розвинутих країнах. 8. Впровадження адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою детермінується низкою чинників, основними з яких виступають формування філософії та місії освітньої системи, відповідних типів її організаційної структури, соціального замовлення на адресу системи, а також ефективного лідерства і стилю управління, готовності керівників вдосконалювати власну компетентність, зокрема в напрямку реалізації соціально-адекватного управління. |