У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального наукового завдання в стоматології – підвищення якості й ефективності ортопедичного лікування хворих із кінцевими дефектами зубних рядів шляхом використання удосконаленого часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією на підставі клінічного обґрунтування його застосування в практиці ортопедичної стоматології. 1. Поширеність необмежених кінцевих дефектів зубних рядів серед хворих які зверталися за стоматологічною допомогою до комунального підприємства «Київська міська стоматологічна поліклініка» м. Києва «КМСП» м. Києва. дорівнювала 6,43±0,30 випадків на 100 осіб. Зі збільшенням віку хворих поширеність кінцевих дефектів закономірно зростала. Так, якщо у віці 20–39 років частота поширеності кінцевих дефектів дорівнювала 2,62±0,45, то в 70 років і більше – 11,05±0,85 випадків на 100 обстежених осіб. 2. Результатами клінічних досліджень установлено, що під час ортопедичного лікування кінцевих дефектів зубних рядів частковими знімними конструкціями найчастіше використовувалися пластинкові протези 37,94% та бюгельні протези 62,06%. Серед пацієнтів, у яких кінцеві дефекти зубних рядів було проліковано цими конструкціями, 55,73% осіб користувалися ними постійно, 39,52% – періодично (тільки на роботі, під час прийому їжі тощо). До отриманих протезів 53,75% пролікованих пацієнтів звикали протягом двох тижнів, 26,09% – одного, 14,23% – шести місяців. Через конструктивні особливості та неестетичний вигляд протезів 5,93% пацієнтів не звикли до них, а 4,75% зовсім не користувалися ними. Пацієнти найчастіше скаржилися на рухливість протезів, потрапляння під них залишків їжі, відчуття в порожнині рота стороннього предмету і неприємний запах. 3. Розроблено та доведено клінічну ефективність конструкції удосконаленого часткового знімного протезу із гвинтовою фіксацією, котрий належить до комбінованих ортопедичних конструкцій. Він може використовуватися для лікування необмежених кінцевих дефектів зубних рядів верхньої і нижньої щелепи у пацієнтів, які мають як клінічно здоровий пародонт, так і генералізований пародонтит I ступеня тяжкості. Протез більш зручний в експлуатації, значно менший за об’ємом і масою, має більш естетичний зовнішній вигляд. Адаптація до протеза проходить на протязі 2, 3 днів. Конструкція протеза дозволяє лікарю проводити необхідні профілактичні заходи, контролювати стан альвеолярного відросту, слизової оболонки протезного ложа, проводити професійну його чистку. 4. Жувальне навантаження протеза передається переважно на опорні зуби і залежить від щільності прилягання його базису до слизової оболонки альвеолярного відростка. Стійкість системи оцінюється по співвідношенню двох показників: максимально можливої величини (qкр) реакції тканин періодонту опорних зубів, які втримують біологічну систему від руйнування, та величини жувального навантаження (q) яке припадає на частину конструкції протезу, яка знімається. Конструкція протеза найбільш адекватна при кінцевих дефектах зубних рядів, обмежених як мінімум двома премолярами. Збільшення кількості опорних зубів знижує напруження в пародонту. 5. Результатами довготривалих клінічних спостережень установлено, що пацієнти з вдосконаленою конструкцією протезів у порівнянні з обстеженими які мали часткові знімні пластинкові та бюгельні протези : достовірно (р<0,001) менше скаржилися на отримані ортопедичні конструкції; показники атрофії альвеолярних відростків у них були меншими й статистично значимими (р<0,001). Для якісного довготривалого функціонування удосконаленого протеза рекомендоване диспансерне спостереження за пролікованими хворими, яке проводиться один раз у 6 місяців. |