Проведені дослідження теоретичних і практичних питань розробки системи рекомендацій з удосконалення форм міжнародних розрахунків, що застосовуються суб'єктами підприємництва України в зовнішній торгівлі з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств, дозволяють сформулювати ряд висновків теоретично-методологічного та науково-практичного характеру, зокрема: 1. Аналіз сутності категорії "умови платежу" у зовнішньоекономічних договорах переконує в тому, що дану категорію необхідно розглядати як дворівневу систему параметрів: характеристики – елементи. Під характеристикою розуміється: а) форма розрахунків, б) інструмент платежу, в) засіб платежу, г) строк платежу. Під елементом необхідно розуміти структурні елементи кожної з характеристик умов платежу: для форми розрахунків – акредитив, інкасо, переказ, небанківські форми розрахунків; для інструмента платежу – банківські й небанківські платіжні інструменти; для засобу платежу – національна та іноземні валюти; для строку платежу – аванс, платіж проти постачання, комерційний кредит. 2. Багатомірна класифікація видів акредитивів повинна здійснюватися за такими класифікаційними ознаками: а) підстави виконання; б) спосіб виконання; в) можливість відкликання; г) наявність покриття; д) наявність підтвердження; е) можливість переказу; ж) можливість поновлення. 3. Класифікація векселів відповідно до їх статусу, функцій і сфери застосування у зовнішньоекономічній діяльності зумовлює необхідність їх поділу за такими класифікаційними ознаками, які детально розкривають сутність і функції одного з елементів організаційно-методичного механізму діяльності підприємств: юридична природа; підстави видачі; момент видачі; термін платежу; наявність поручительства; необхідність опротестування; наявність процентного застереження. 4. Залежно від характеру впливу на здійснення міжнародних торгових операцій умови виконання зовнішньоекономічного договору необхідно поділити на зовнішні (на які партнери зовнішньоекономічної операції не можуть впливати і які не можуть змінювати) і внутрішні (які під силу встановлювати і змінювати партнерам за зовнішньоекономічною операцією). До зовнішніх умов належать умови, що характеризують зовнішнє середовище господарювання підприємств: а) економічну і політичну ситуацію в країні імпортера; б) національну і міжнародну системи регулювання розрахунків у зовнішній торгівлі; в) забезпеченість платіжних зобов'язань. До внутрішніх умов – а) умови постачання; б) порядок і строки платежу; в) необхідність одержання додаткових гарантій при здійсненні розрахунків. 5. Вирішення питання забезпеченості платіжних зобов'язань при міжнародних розрахунках у процесі управління фінансовими результатами підприємств повинно ґрунтуватися на методиці, що передбачає оцінку ефективності фінансово-господарської діяльності перших і наступних зобов'язаних осіб при різних формах розрахунків. При цьому залежно від форми розрахунків суб'єктний склад таких осіб різний, як і значення показників ефективності їх фінансово-господарської діяльності. 6. Аналіз усього комплексу факторів управління фінансовими ресурсами підприємств свідчить про необхідність здійснення вибору вексельної форми розрахунків з урахуванням п'яти найважливіших аспектів: визначення векселеспроможності партнера за зовнішньоекономічним договором на стадії укладання договору; визначення легітимності форми вексельного зобов'язання; вибір валюти вексельного зобов'язання; встановлення строку вексельного зобов'язання; врахування статусу векселедержателя при здійсненні платежу за векселем. 7. З метою найбільш ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств та для забезпечення ефективності їх фінансово-господарської діяльності застосування вексельної та акредитивної форм розрахунків у зовнішній торгівлі повинно здійснюватися з урахуванням розроблених у дисертації методичних рекомендацій. |