У дисертаційній роботі на базі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення організації внутрішнього контролю в управлінні витратами машинобудівних підприємств. Основні висновки та результати, одержані в ході проведеного дослідження, зводяться до такого. 1. Дослідження теоретичних основ внутрішнього контролю дало підставу розглянути його як функціональну складову та інформаційну підтримку управління витратами підприємства. Уточнено сутність, цільову функцію, об’єкти та принципи організації внутрішнього контролю в управлінні витратами. Під організацією внутрішнього контролю розуміється структурна побудова для управління контрольними функціями, яка встановлює підпорядкованість та відповідальність за виконання визначених завдань. Відповідно до положень комплексного підходу система внутрішнього контролю полягає в комплексному дослідженні законності та доцільності господарських операцій й оцінки фактичного стану об’єкта контролю з метою реагування на відхиляння від нормативів для досягнення стратегічних і тактичних цілей управління витратами. 2. Принциповий підхід до вдосконалення організації внутрішнього контролю передбачає впорядкування всіх елементів системи контролю, визначення цільової функції, принципів, структури, об’єктів і методів контролю. Встановлено, що дієвість внутрішнього контролю забезпечується за умов гармонійної єдності функцій – управлінської, інформаційної, координаційної, прогностичної – та дотримання фундаментальних принципів контролю, які доповнено принципами цілеорієнтованості, збалансованості, інтегрованості, адаптивності. 3. На основі комплексного підходу розроблено модель організації внутрішнього контролю в управлінні витратами підприємства, яка інтегрує такі складові елементи: передумови організації внутрішнього контролю, інформаційне забезпечення, визначення пріоритетних завдань з удосконалення організації внутрішнього контролю, формування системи внутрішнього контролю в управлінні витратами підприємства. 4. Раціональний вибір напрямів і методів організації внутрішнього контролю машинобудівних підприємств визначається впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. У роботі виділено три групи внутрішніх чинників з урахуванням особливостей машинобудівних підприємств: технологічні, організаційні та методичні. Методи та засоби організації внутрішнього контролю узгоджено з цілями й завданнями управління витратами підприємства. 5. Упорядковано класифікацію витрат залежно від мети та напряму внутрішнього контролю за такими ознаками: цільові настанови, напрями формування витрат, рівні, способи контрольованості й узагальнення витрат, що створює підгрунтя для організації пооб’єктного контролю. 6. Обґрунтовано необхідність організації внутрішнього контролю матеріальних витрат за центрами їх виникнення й об’єктами контролю. Об’єкти контролю розмежовано за технологією та організацією виробництва, калькуляційними одиницями, способами технологічного контролю якості. Класифікацію матеріальних витрат здійснено за такими ознаками: носії витрат, рівень контрольованості витрат щодо обсягу виробництва, види робіт, місця виникнення. Упорядковано документальний супровід внутрішнього контролю за рухом та використанням деталей і напівфабрикатів на різних стадіях виробництва, який дає можливість своєчасно виявити непродуктивні втрати та відхиляння від нормативів. 7. Обґрунтовано необхідність організації внутрішнього контролю за видами діяльності підприємства на основі вдосконалення організаційного та методичного забезпечення контролю. Визначено складові організації внутрішнього контролю: ідентифікація ієрархічних рівнів контрольованості витрат, місця концентрації витрат, фактори витрат, процедури контролю, узагальнення результатів контролю для прийняття управлінських рішень. Доведено, що внутрішній контроль доцільно здійснювати за стадіями заготівлі, обробки та збірки у зв’язку з тим, що норми та нормативи залежать від організаційної структури й технології виробництва продукції машинобудівного підприємства. 8. Достовірність контрольно-оцінної інформації залежить від вибору бази розподілу непрямих витрат. Доведено, що базою розподілу непрямих витрат для машинобудівних підприємств є маржа покриття, яка має найтісніший зв'язок з постійними витратами (найвищий коефіцієнт кореляції). Тому в роботі запропоновано аналітичні процедури внутрішнього контролю непрямих витрат, які передбачають багатоступеневий розподіл непрямих витрат на основі маржі покриття витрат за ієрархічними рівнями. Такий підхід забезпечує якість контрольно-оцінної інформації за рахунок точної оцінки результативності та ризику окремих видів діяльності, дає можливість скорегувати виробничу програму й обґрунтувати вибір доцільних управлінських рішень. 9. Організація внутрішнього контролю не є жорстко регламентованою, а визначається внутрішнім стандартом у межах окремого підприємства. Визначено основні принципи та структуру системи внутрішнього контролю, яка об’єднує такі елементи: організаційне забезпечення – координація діяльності підрозділу внутрішнього контролю, організаційні регламенти підрозділу контролю та професійна компетенція; системи підтримки – методологічне, інформаційне та методичне забезпечення; використання результатів контролю. Запропоновано шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення внутрішнього контролю. Розроблені організаційні й аналітичні процедури внутрішнього контролю виконання бюджетів витрат передбачають: послідовність контролю, узагальнення його результатів, розрахунок точки беззбитковості в запропонованій інтерпретації й оцінку рівня підприємницького ризику, що дозволяє виявити неефективні види діяльності та скорегувати виробничу програму. В дисертації обґрунтовано принципи та вимоги щодо узагальнення контрольно-оцінної інформації для прийняття управлінських рішень. 10. Запропоновано використання результатів внутрішнього контролю для забезпечення гармонійної єдності функцій контролю та бюджетування. Координаційну та прогностичну функції внутрішнього контролю реалізовано на етапі розробки альтернативних варіантів прогнозних бюджетів витрат і вибору із них найкращого. Відповідно до цього узагальнено контрольно-оцінну інформацію, на основі якої здійснено вибір прогнозного бюджету витрат і контроль за його виконанням. Розроблено аналітичні процедури й обмеження щодо вибору прогнозного бюджету витрат. Використання результатів внутрішнього контролю забезпечує зворотний інформаційний зв'язок на всіх етапах управління витратами підприємства. Основні результати та рекомендації дисертації впроваджено на промислових підприємствах і в навчальному процесі. | 