Комліченко О.О. Удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування особистих господарств населення. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК – Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв – 2003.
У дисертації розкрито результати теоретичних і практичних досліджень організаційно-економічних особливостей функціонування особистих господарств населення; уточнено зміст понять “господарства населення”, “особисті підсобні господарства населення”, ”особисті селянські господарства” в ринкових умовах господарювання; поглиблено класифікацію особистих господарств населення за різними ознаками: за метою діяльності, за розмірами, за сферами сільськогосподарського виробництва.
Проведено багатоаспектне дослідження стану розвитку особистих господарств населення Херсонської області, визначені їх роль, значення і функції в ринковій економіці.
Визначена раціональна виробничо-галузева структура особистих господарств населення; удосконалено механізм створення багатофункціональних обслуговуючих кооперативів для особистих господарств населення. Запропоновано форми організації інформаційно-консультативного забезпечення особистих господарств населення та обґрунтовані напрями подальшого розвитку особистих господарств населення.
Дослідження теорії та практики організаційно-економічного механізму функціонування особистих господарств населення в умовах ринкових перетворень агропромислового комплексу дає підстави зробити такі основні висновки та наукові рекомендації:
Особисті господарства населення – це господарства, які мають сільськогосподарський виробничий профіль і використовують для цього землю як виробничий ресурс або просторову базу для розміщення виробництва, в яких робітник і підприємець поєднані в одній особі. В їх складі доцільно виділяти особисті підсобні та особисті селянські господарства.
Особисті підсобні господарства населення – це господарства споживчого характеру, метою діяльності яких є забезпечення продуктами харчування сільської родини та подолання наслідків безробіття шляхом самозайнятості. Саме з цієї точки зору вони були і залишаються підсобними, заснованими на ручній праці та орієнтованими на самовиживання, а не на одержання максимального прибутку. Особисті селянські господарства втрачають підсобний характер, бо мають можливість збільшувати валове виробництво сільськогосподарської продукції і підвищувати товарність за рахунок розширення земельних наділів. Від фермерських особисті селянські господарства відрізняються лише розмірами і тим, що не мають статусу юридичної особи.
В умовах значного спаду сільськогосподарського виробництва у суспільному секторі особисті господарства населення не тільки зберегли свій потенціал і обсяги виробництва, а й забезпечили економічне зростання виробництва деяких видів сільськогосподарської продукції. Нині роль особистих господарств населення у вирішенні продовольчої проблеми Херсонської області надзвичайно велика. Вони є основним виробником валової сільськогосподарської продукції. У 2002 році ними було вироблено картоплі – 98,5 %; овочів – 66,4 %; плодів та ягід – 65,4 %; м’яса – 87,1 %; молока – 83,9 %; яєць – 57,4 %.
Для вивчення економічної ефективності виробництва в особистих господарствах населення використані такі показники: вихід валової продукції (у натуральному і вартісному виразі) та витрати на її виробництво в розрахунку на 1 ц продукції, 1 га земельної площі та умовну голову худоби. Дані показники дозволили визначити рівень рентабельності виробленої продукції: картоплі та овочів (переважно ранніх сортів) – 72,4 % та 67,0 % відповідно; баштанних культур – 131,4 %; молока – 36,3 %; яєць – 54,5 %; нутрій – 76,8 %.
Велику питому вагу доходів від ведення особистого господарства в бюджеті сільської родини мають власники особистих господарств населення, які спрямовані на товарне виробництво (43,6 %).
У більшості особисті господарства населення – це різновид дрібного, переважно натурального виробництва, значні масштаби якого характеризують відсталість аграрного сектора. Тут відсутній суспільний поділ праці, переважає універсальна ручна праця, низька рентабельність виробництва, тому що все це потребує обробітку значних земельних площ та великих витрат часу на догляд за поголів’ям худоби. Нині назріла нагальна потреба у створенні в сільській місцевості кооперативів для забезпечення засобами виробництва особистих господарств населення; закупівлі, зберігання, переробки та реалізації вирощеної в них продукції. Удосконалена методика створення багатофункціональних обслуговуючих кооперативів власників особистих господарств населення дасть змогу спеціалізувати виробництво, підвищити його концентрацію, знизити витрати і в результаті забезпечити підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.
Нарощування обсягів виробництва, розвиток підприємницької ініціативи в особистих господарствах населення значною мірою залежить від доступності кредитних ресурсів. Питання кредитування аграрного сектора економіки може вирішуватися двома шляхами: по-перше, це створення системи кредитних спілок; по-друге – удосконалення механізму системи кредитування за рахунок створення інституту захисту прав власників об’єктів застави; зменшення співвідношення суми застави і кредиту; спрощення процедури отримання банківського кредиту.
Для підвищення ефективності функціонування особистих господарств населення, впровадження нових технологій сільськогосподарського виробництва, необхідно створювати і розвивати консультаційні служби, діяльність яких пропонуємо фінансувати частково за рахунок коштів місцевих бюджетів, а частково – на основі комерційного розрахунку.
На основі оптимізації виробничо-галузевої структури особистих господарств населення визначено оптимальну структуру посівних площ і поголів’я худоби, що дозволять підвищити фактичну рентабельність виробництва на 33,5 %.
Для подальшого розвитку особистих господарств населення слід вжити необхідних заходів: на законодавчому рівні визначити гарантії соціального та пенсійного забезпечення працюючих в особистих господарствах населення; розвивати кооперацію та інтеграцію даних господарств; вдосконалити механізм функціонування елементів ринкової інфраструктури (бірж, ярмарок, аукціонів тощо); вдосконалити технічне і технологічне забезпечення особистих господарств населення шляхом розробки і виробництва малогабаритної техніки з метою скорочення витрат ручної праці; розвивати консультаційне забезпечення з питань функціонування даних господарств (передових технологій, маркетингу, менеджменту).
Науково обґрунтовані перспективи розвитку особистих господарств населення: подальший поступальний розвиток особистих господарств населення (зумовлений можливістю розширеного використання земельних паїв, відсутністю потреби створення юридичної особи з фіскальними наслідками); трансформування особистих селянських господарств у малі підприємницькі структури або високотоварні фермерські господарства; поступове зменшення кількості, розмірів та ролі особистих підсобних господарств населення.
Публікації автора:
Комліченко О.О. Роль особистих господарств населення в економіці Херсонщини. – Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 752 – 755.
Комліченко О.О. Методика аналізу платоспроможності та фінансової стійкості особистих господарств населення. - Вісник Національного технічного університету: Зб. наук. праць. Вип. 24. – Харків, 2001. – С. 224 – 227.
Комліченко О.О. Економічна ефективність вирощування баштанних культур в особистих господарствах населення Скадовського району Херсонської області. – Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. Вип. 20. – Херсон, 2001. – С. 161-165.
Комліченко О.О. Селянські господарства Херсонщини в період проведення аграрної реформи П.А.Столипіна. – Вісник Полтавського державного СГІ. Вип. 5-6. – Полтава, 2001. - С. 125.
Комліченко О.О. Принципи діяльності та перспективи розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів власників особистих селянських господарств. – Ринкова трансформація економіки АПК: кол. монографія у чотирьох частинах. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч. 4 Стабілізація доходів сільських товаровиробників. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 203 – 205.
Комліченко О.О. Економічна ефективність вирощування нутрій в особистих господарствах населення Херсонської області. – Науковий вісник національного аграрного університету. Вип. 51. – К., 2002. – С. 157 – 160.
