Кірейцева Олена Василівна. Удосконалення організаційного механізму орендних земельних відносин у сільському господарстві : Дис... канд. наук: 08.00.03 - 2009.
Анотація до роботи:
Кірейцева О.В. Удосконалення організаційного механізму орендних земельних відносин у сільському господарстві. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2009.
Дисертаційна робота присвячена теоретико–методологічному обґрунтуванню організаційного механізму орендних земельних відносин у сільському господарстві в умовах здійснення аграрної реформи в Україні.
Висвітлено особливості орендних земельних відносин на сучасному етапі проведення аграрної реформи. Вивчено історичний розвиток оренди землі, а також зарубіжний досвід. Проаналізовано оптимальні умови орендних угод як для орендаря, так і для орендодавця.
Запропоновано удосконалення типового договору оренди землі та створення юридичних консультацій для інформування та надання допомоги суб’єктам орендних земельних відносин. Визначена процентна частка доходу від орендної плати в сукупному доході власника земельного паю за місяць. В дисертації розроблено прогноз зміни розміру орендної плати за землю до 2015 року на основі методу екстраполяції тренду. Розроблено напрями удосконалення відносин між орендарем та орендодавцем.
У результаті проведеного дослідження теоретично узагальнено й запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо удосконалення організаційного механізму орендних земельних відносин в умовах здійснення аграрної реформи в Україні, що дало змогу сформулювати наступні висновки:
Земельна реформа, як невід’ємна складова аграрної реформи, має важливе значення для забезпечення продовольчої безпеки та підвищення добробуту населення країни. Проте проведення реформи не вичерпало всіх питань щодо удосконалення земельних відносин та не зробило селян більш заможними. У період здійснення аграрної реформи оренда виступає основою формування земельних відносин, однією з форм реалізації права власності селян-власників паїв і вагомим елементом їх соціального захисту.
Дослідження історико-економічних аспектів орендних земельних відносин свідчить про їх тривалий розвиток та удосконалення, а також про можливість ефективного застосування оренди в умовах ринкової економіки. Через заборону в Радянському Союзі, оренда в Україні певний час не мала практичного розвитку на відміну від інших країн. Використання передового зарубіжного досвіду оренди земельних угідь зможе допомогти уникнути численних помилок при орендних земельних відносинах в Україні. Під час дії мораторію на капіталізацію земельних ресурсів оренда є ефективною формою землекористування в сучасних умовах розвитку сільського господарства України.
Орендні відносини стали для багатьох селян необхідністю, фактором економічної підтримки, особливо людей похилого віку та осіб, що не мають постійного місця роботи. Кількість укладених у 2007 році договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв) по Україні становила 4 458 140, з них зареєстрованих – 4 094 022 (площа земель, переданих в оренду – 17 358,2 тис. га). Переважна більшість договорів укладена із сільгосппідприємствами, які надали орендодавцям земельні паї, або їхніми правонаступниками, що дасть змогу уникнути парцеляції землі.
Середній розмір земельної частки (паю) в Кагарлицькому районі Київської області станом на 15.09.2007 року становив 3,31 га. Близько 17 358 тис. га земельних паїв орендується в селян, у тому числі згідно з державними актами – 13194 тис. га, відповідно в Київській області – 782,4 і 479,4 тис. га. З власниками укладено 4,8 млн. договорiв оренди земельних часток, у тому числi 2,6 млн. – із селянами–пенсiонерами. Це дає підставу стверджувати про динамічний та прогресивний розвиток орендних земельних відносин.
При оренді земельних угідь, особливо при короткому терміні договору оренди землі, мотивація до збереження, а тим більше до підвищення родючості ґрунту є мінімальною, що зменшує доходи як орендарів, так і власників земельної ділянки. Орендар повинен сам мотивувати зацікавленість власника у подовженні терміну договору оренди землі, перш за все як дбайливий господар, а також вирішенням ряду проблем соціальної сфери села, в якому живе власник орендованої ним земельної ділянки.
У процесі становлення орендних земельних відносин у сільському господарстві постає багато проблем, спричинених відсутністю належного правового й організаційного забезпечення оренди. Недосконалість нормативної і правової бази призводить до появи конфліктних ситуацій між орендодавцем та орендарем, що негативно впливає на ефективне функціонування орендного механізму. Щоб забезпечити ефективні, безконфліктні орендні відносини, при укладанні договору оренди землі слід ретельно опрацьовувати всі його положення, беручи за основу Типовий договір оренди землі.
Розроблений у дисертації прогноз плати за оренду землі відображає тенденцію до збільшення розміру орендної плати з кожним роком, що важливо для власників орендованих паїв, а також дає можливість планування доходів орендарями. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про можливість збільшення орендної плати в Кагарлицькому районі Київської області до 5% від нормативної грошової оцінки землі у 8 господарствах з 13–ти досліджуваних. В роботі запропоновано проводити диференційоване підвищення орендної плати залежно від прибутку орендаря.
Основою ефективності орендних відносин є механізм орендної плати. При сучасних орендних відносинах встановлений розмір орендної плати не впливає суттєво на формування доходів власників земельних паїв. У дисертаційному дослідженні запропонована можливість виплати орендної плати частиною від урожаю (здольно).
Зважаючи на низький рівень інформованості власників землі, які бажають здати свою земельну ділянку (пай) в оренду, їх недосвідченість в юридичних питаннях, а також на велику кількість несумлінних орендарів, які використовують необізнаність орендодавців у своїх цілях, у дисертації запропоновано: створити при сільських радах юридичні служби, які б надавали безкоштовну допомогу при укладенні договорів оренди та юридичні консультації. В цій службі доцільно сформувати базу даних орендарів та орендодавців. У дисертаційному дослідженні викладено пропозиції для учасників орендних відносин стосовно удосконалення типового договору оренди землі.
Публікації автора:
У наукових фахових виданнях
Кірейцева О. В. Розвиток земельно–орендних відносин в Україні / О. В. Кірейцева // Економіка АПК. – 2000. – № 2. – С. 66–70.
Кірейцева О. В. Ефективність використання орендних земельних ресурсів / О. В. Кірейцева // Вісник ХНАУ. – Х.: ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2007. – № 4 (серія „Економіка АПК і природокористування”). – С. 107–111.
Кірейцева О. В. Сучасна оренда землі / О. В. Кірейцева // Вісник Харк. нац. техн. ун–ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 54. – Харків: ХНТУСГ, 2007. – С. 85–91.
Кірейцева О. В. Вплив формування ринку землі на орендні відносини в сільському господарстві / О. В. Кірейцева // Наукові праці вчених Південного філіалу „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету. – Випуск 106. – Сімферополь, 2007. – С. 342–347.
Кірейцева О. В. Регіональні особливості орендних земельних відносин в Україні / О. В. Кірейцева // Регіональна бізнес-економіка та управління. – Вінниця, 2007. – № 4(16). – С. 69–74.
Тези науково-практичних конференції
Кірейцева О. В. Договір оренди, вирішення конфліктних питань / О. В. Кірейцева // Аграрний форум – 2007: матеріали міжнар. наук.–практ. конф. молодих вчених, присвяченої 30–й річниці заснування Сумського національного аграрного університету. 4–6 квітня 2007 р., Суми, Україна. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – Ч. 2. – С. 265–267.
Кірейцева О. В. Створення дорадчих служб для учасників орендних земельних відносин / О. В. Кірейцева // Актуальні питання та інноваційний розвиток ступеневої освіти та дорадництва в сільськогосподарському виробництві: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Київ: Видавничий центр НАУ, 2008. – С. 85
