Анотація до роботи:

Червоніс М.В. Удосконалення системи методів визначення якості зерна озимої м’якої пшениці в процесі селекції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.05 – селекція рослин. – Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН, Одеса, 2004.

Показано, що добір селекційних форм з високим генетично обумовленим рівнем якості зерна буде значно ефективнішимим при використанні розробленого автором показника седиментації С 120, який враховує протеолітичну активність борошна. Використання цього методу, в порівнянні з загальноприйнятими у світі методами Зелені, SDS, значно збільшує диференціацію між зразками з різним генетичним потенціалом. Отримане середнє значення кореляційної залежності седиментації після автолізу борошна (C 120) і величини W покладено в основу способу прогнозу “сили” борошна, надійність якого дуже висока (r = 0.90).

Показана можливість селекційного створення надсильних генотипів пшениці з високими фізичними властивостями алелів гліадинкодуючих локусів – Gld 1A 10, Gld 1B 15 та особливо алеля глютенінкодуючого локуса Glt 1B 5.

Запропоновано систему методів оцінки селекційного матеріалу, де на ранніх етапах селекційного процесу рекомендується використовувати поруч з електрофорезом клейковинних білків седиментацію з попереднім автолізом борошна, що значно полегшить добір високоякісних форм, у тому числі і надсильних генотипів озимої м’якої пшениці. На заключних етапах селекції та в первинному насінництві доцільно застосовувати комплексну оцінку технологічних якостей зерна.

1. Показники стандартної седиментації у 2 % розчині оцтової кислоти та міжнародні методи (тест Зелені, SDS седиментація в шроті і у борошні) в значній мірі залежать від вмісту білка в зерні. Кореляція між вмістом білка і показниками седиментації, визначеними за трьома вказаними методами, статистично достовірна на трьох рівнях значущості, натомість зв’язок з інтегральним показником якості “силою” борошна слабкий.

   У посушливі роки показник стандартної седиментації виявляється мало ефективним, так як об’єм осаду борошна у зразків з посередньою якістю більш високий, ніж у генотипів сильної чи надсильної пшениці (у останніх це викликається високим ступенем агрегації білків клейковини); у такі роки існує загроза втрати найкращих за якістю генотипів.

   Розроблено принципово новий метод седиментації в оцтовій кислоті з попереднім автолізом борошна. У зразків зерна надсильних і сильних генотипів з дуже високою якістю зерна величина осаду після автолізу не змінюється, а в окремих випадках збільшується, порівняно із вихідною седиментацією, а у випадках низької якості, обумовленої особливостями сорту, або при ушкодженні зерна шкідливою черепашкою вона різко зменшується.

   4. Залежність показника седиментації після 120 хвилин автолізу із вмістом білка в зерні відсутня, проте, різко підвищується кореляційний зв’язок з “силою” борошна (r=0.70-0.92). Це означає, що вирішальну роль у визначенні величини осаду С 120 відіграє не вміст білка, а протеолітична активність борошна, яка в здоровому зерні обумовлюється в першу чергу належністю генотипу до надсильної, сильної, цінної пшениці чи філера.

   5.Кореляційна і регресійна залежність між показником седиментації С 120 і величиною “сили” борошна (W) у різні за загальним рівнем якості зерна роки, має однаковий характер. Різниця між фактичними і розрахованими за рівнянням регресії значеннями “сили” борошна не достовірна.

   6. Крім найбільш поширених серед сортів озимої пшениці української селекції алелів гліадин- і глютенінкодуючих локусів досліджено нові малопоширені алелі: Gld 1A10, Gld 1B15, а також найбільш важливий алель високомолекулярних глютенінів – Gld 1B5, які доцільно використовувати при створенні сортів сильної та надсильної пшениці.

   7. В розробленій новій системі оцінок технологічних якостей зерна на різних етапах селекції пропонується визначати показники: специфіка електрофореграм гліадину і глютеніну, седиментація з автолізом борошна (етап вивчення вихідного матеріалу); перевірка гібридності за електрофореграмою (гібридні розсадники); фізичні властивості зерна, седиментація, електрофорез (селекційний розсадник); фізичні властивості зерна, вміст білка, твердозерність, седиментація з попереднім автолізом борошна (контрольний розсадник); фізичні властивості зерна, вміст білка, амілолітична активність борошна, седиментація з автолізом борошна, реологічні властивості тіста, об’єм та загальна оцінка хліба (усі види сортовипробувань); визначення генетичної чистоти сорту або його окремих складових біотипів (попереднє розмноження та первинне насінництво сортів).

Публікації автора:

1. Червоніс М.В. Порівняння седиментаційних методів набухання білків клейковини для визначення якості зерна озимої пшениці // Збірник матеріалів Міжнар. Конференції молодих вчених “Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений”. – Харків, 2001. – С. 281-282.

   Попереля Ф.О., Червоніс М.В. Про непрямий метод визначення “сили” товарної пшениці // Хранение и переработка зерна. – 2002. - № 5 (35). – С. 38 – 41.

   Особистий внесок дисертанта: показано основні недоліки і переваги методів седиментації без та з попереднім автолізом борошна; встановлено зв’язок даних методів з «силою» борошна (W), з вмістом білка та клейковини в зерні, з якістю клейковини; показано високу інформативність методу седиментації з автолізом борошна.

   3. Попереля Ф.О., Топораш І.Г., Хейфець А.М., Парфентьєв М.Г., Лифенко Л.С., Червоніс М.В., Небеленчук В.Ф. Переваги і недоліки різних методів відмивання клейковини // Хранение и переработка зерна. – 2002. - № 8 (38). – С. 40 – 43.

   Особистий внесок дисертанта: проведено статистичну обробку отриманих даних в результаті яких зроблено висновки про переваги і недоліки різних методів відмивання клейковини.

   4. Попереля Ф.О., Топораш І.Г., Червоніс М.В., Парфентьєв М.Г., ЛифенкоЛ.С., Небеленчук В.Ф. Температура води і якість відмитої клейковини // Хранение и переработка зерна. – 2002. - № 11 (41). – С. 31 – 34.

   Особистий внесок дисертанта: здійснено статистичну обробку даних, проведено кореляційний зв’язок між показниками якості клейковини різної температури відмивання з основними показниками якості зерна та борошна.

   5. Попереля Ф.О., Соколов В.М., Литвиненко М.А., Червоніс М.В., ТопорашІ.Г. Стратегія вирощування і визначення якості зерна пшениці в умовах України // Хранение и переработка зерна. – 2003. - № 5 (47). – С. 8 – 11.

   Особистий внесок дисертанта: приймав участь у обговоренні отриманих результатів та в інтерпретаціїї деяких основних положень публікації.

   6. Ф.О. Попереля, М.В.Червоніс, М.А. Литвиненко, В.М. Соколов, В.Волкодав, О.Гончар. Стратегія вирощування української пшениці у ринкових умовах // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету,. Випуск “Біологічні науки і проблеми рослинництва”. – Умань, 2003. С.

   Особистий внесок дисертанта: у досліджуваного матеріалу визначено величину об’єму осаду з урахуванням активності протеолітичних ферментів борошна та зроблено статистичну обробку отриманих результатів.

   7.Ф.О. Попереля, М.В.Червоніс. Седиментація з попереднім автолізом борошна як непрямий метод визначення “сили” пшениці // Хранение и переработка зерна. – 2003. - № 12 (54). – С. 38 – 42.

   Особистий внесок дисертанта: визначено регресійний і кореляційний зв’язок методів седиментації з величиною “сили” борошна.