Підсумовуючи зміст дисертації, можна зробити такі висновки: 1. Здійснений ретроспективний аналіз розвитку системи організації підготовки педагогічних кадрів в Україні показує, що процес цивілізаційного розвитку українського суспільства та рівень актуалізації проблем підготовки вчителя взаємообумовлені і взаємопов’язані. Прогрес держави, поступ суспільного виробництва неможливі без еволюції у системі підготовки фахівців різних галузей у т.ч., в галузі освіти. 2. Інтелектуальний рівень вчительських кадрів, що готуються у вищих педагогічних навчальних закладах, суттєво залежить від рівня освіченості вступників до цих закладів та конкурсів до них. Проведений аналіз показує, що між рівнем оплати вчительської праці, рівнем стипендіального забезпечення студентів та конкурсами при вступі до вищих педагогічних навчальних закладів існує прямопропорційна залежність. В різні історичні часи в цих процесах мали місце взаємообумовлені етапи спаду і піднесення. 3. В економічній та управлінсько-педагогічній теоріях були спроби наукового обгрунтування прогнозів та визначення потреб у педагогічних кадрах для системи освіти і розробки рекомендацій щодо формування замовлення їх підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах. Але ці рекомендації часто носили абстрактний характер, не враховували соціально-економічних реалій суспільного розвитку того чи іншого історичного періоду. У більшості випадків тільки реальна сьогоденна можливість бюджетного фінансування визначала планові показники прийомів, що після узгодження із фінансовими органами доводились Міністерством освіти вищим педагогічним навчальним закладам. Чіткої системи узгодження регіональних проблем у педагогічних кадрах різних спеціальностей до цього часу не існувало ні в теорії, ні у практиці. 4. У процесі планування та розрахунку кількісних потреб у фаховій підготовці вчителів тієї чи іншої педагогічної спеціальності не можна користуватись тільки узагальненими демографічними показниками народжуваності дітей в той чи інший хронологічний проміжок і показниками, що характеризують кількість шкіл. Ці показники не можуть бути основою для підрахунку потреби у вчителях конкретного фаху. Фінансування реально функціонуючої школи повинно здійснюватися виходячи із наявності в школі класів, груп продовженого дня. Лише після цього додатково враховується загальна структура школи і загальна кількість учнів у ній. Але зазначені явища носять досить відмінні регіональні особливості: місто і село, село у густонаселеній зоні, село у гірській чи лісовій зоні і т.п. Кількість окремо функціонуючих класів (при мінімальній можливій кількості учнів у них) залежить від позиції регіональних органів управління і можливостей регіональних бюджетів. Крім того, варто враховувати запропонований нами і підтверджений експериментальним шляхом коефіцієнт відновлюваності педагогічних кадрів, К = 1/20. 5. В Україні фаховий освітній рівень вчителів початкових класів значно нижчий від освітнього рівня вчителів-предметників 5-11 класів загальноосвітньої школи. Це негативно впливає на якість роботи фундаментальної ланки освіти - початкової школи. Причиною цього явища є те, що в освітньому просторі держави повільно впроваджуються вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. №507 та «Концепції педагогічної освіти». В Україні продовжує парктикуватися 7-річна або 9-річна підготовка фахівців початкової школи. Це є залишком організаційно-педагогічного та фінансово-економічного мислення радянських часів. На наш погляд, учителя початкової школи ефективніше, економічно вигідніше готувати за 6-річною ступеневою системою, даючи йому поглиблену однопрофільну фахову підготовку із додатковими спеціалізаціями в процесі навчання на І освітньо-кваліфікаційному рівні. Тут доцільно впровадити у практику досвід роботи Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. 6. Враховуючи сучасні соціально-економічні, суспільні реалії, прагнучи, насамперед, вирішити завдання якнайповнішого забезпечення того чи іншого регіону держави педагогічними кадрами слід використовувати апробовану нами систему оптимального поєднання бюджетного фінансування та фінансування підготовки фахівців за рахунок фізичних та юридичних осіб. Рівень популярності професії вчителя, сьогоднішній рівень оплати його праці, середньостатистичний рівень заробітної плати тих батьків, чиї діти бажають оволодіти саме цією професією, визначають, що найбільш оптимальним у цьому плані є співвідношення: 75% - бюджетні асигнування, 25% - фінансування за рахунок фізичних та юридичних осіб. 7. Нами розроблена та апробована система різнорівневої оплати праці викладацького складу, який здійснює фахову триступеневу професійну підготовку педагогічних кадрів початкової ланки освіти на базі одного вищого педагогічного навчального закладу. Ця система фінансово стимулює зростання ефективності праці викладачів, поєднує методи їх професійного зростання засобами атестації, що є характерними для вищих педагогічних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійного наукового росту викладацького складу вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. Вона дає значний економічний ефект в процесі свого застосування. 8. Проведені нами дослідження далеко не є вичерпними для цієї складної проблеми. Нами розроблено шляхи оптимізації планування та фінансування педагогів тільки одного фаху. Це є полем для багатьох досліджень, аналогічних нашому. Розробка системи ефективної організації цих процесів дасть досить вагомий економічний ефект. | 