У процесі дослідження теоретично обґрунтовано необхідність удосконалення управління персоналом підприємства на основі узгодження кадрової політики і стратегії розвитку та розроблено відповідний методичний інструментарій і практичні рекомендації. Це дозволило отримати такі науково-практичні результати. Формування соціально спрямованого управління в Україні передбачає всебічний розвиток людини – головного чинника розвитку суспільства. Через це актуальними на рівні підприємства залишаються питання, пов’язані з управлінням персоналом. Якість рівня управління персоналом формується під впливом багатьох чинників, таких як соціальні, економічні, організаційні, психологічні та інші, які визначають напрями кадрової політики. Результативність та дієвість кадрової політики залежить від реалізації основних управлінських функцій стосовно персоналу, в тому числі кар’єрного зростання. Все це зумовлює розробку та впровадження стратегії розвитку. У результаті узагальнення фундаментальних праць провідних вітчизняних і зарубіжних вчених удосконалено теоретичні основи визначення сутності понять “управління персоналом”, “кадрова політика” та “рівень управління персоналом”. Визначення тенденцій професійно-кваліфікайної структури трудових ресурсів на макрорівні та проведення аналізу стратегії розвитку персоналу на рівні підприємств дозволили виявити загальні проблеми у цій сфері, більшість з яких обумовлена неузгодженістю кадрової політики та стратегії розвитку. Як свідчать результати досліджень, на промислових підприємствах найбільшої уваги та удосконалення потребують системи професійного навчання, що обумовлено відсутністю єдиного структурованого підходу до планування розвитку персоналу, оцінки можливостей й рівня виконання ним своїх обов’язків, відповідності напрямів дії кадрової політики та стратегії розвитку, мотиваційної підтримки трудової поведінки.
4. Серед факторів, що впливають на рівень кадрового планування, визначені: фактори зовнішнього середовища; матеріальна зацікавленість колективів і окремих працівників; організаційно-управлінські фактори; економічні форми та методи управління процесами використання персоналу; професійно-кваліфікаційний рівень персоналу; соціально-психологічні фактори; нормативно-правові фактори. 5. Удосконалення управління персоналом шляхом узгодження кадрової політики та стратегії розвитку можливе на основі запропонованого нового методичного підходу, який базується на оцінці факторів, що забезпечують якість кадрової політики. При розробленні кадрової політики та узгодженні її із стратегією розвитку необхідно враховувати рівень управління персоналом, мотиваційну систему менеджменту, професійно-кваліфікаційний рівень персоналу та контроль за окремими елементами. 6. Розвиток персоналу – це системно організований процес безперервного професійного навчання, підготовки працівників до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного та кар’єрного просування, формування резерву кадрів та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розроблений алгоритм стратегії розвитку підприємства дозволяє узгодити кадрову політику з розвитком персоналу для успішного впровадження ефективного управління персоналом. 7. Організаційна культура є суттєвим інструментом підвищення рівня управління персоналом через її розвиток, який повинен використовуватися керівництвом. До основних складових організаційної культури належать цінності й принципи, групові норми, поведінкові стереотипи, морально-психологічний клімат тощо, взаємопов’язані зі складовими розвитку персоналу – базовим рівнем освіти, підвищенням кваліфікації, перепідготовкою. При здійсненні управління персоналом слід враховувати визначені складові організаційної культури, які мають місце при формуванні та реалізації кадрової політики відповідно до стратегії розвитку. 8. У сучасних ринкових умовах, коли стабільний економічний розвиток підприємства значною мірою залежить від зацікавленості працівників у кінцевих результатах, виникає потреба у розкритті їх трудового потенціалу, а через це – в стимулюванні особистості до саморозвитку й самостверджування у праці. Ключовим фактором успіху у вирішенні цієї проблеми є розробка програми комплексної мотивації персоналу, що розглядається в умовах узгодження кадрової політики та стратегії розвитку і поєднує соціальні, економічні, організаційні, психологічні аспекти. |
