Анотація до роботи:

Соловйов В.М. Удосконалення законності у державному управлінні України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006.

У дисертації розглядаються теоретико-методологічні засади законності, способи забезпечення та шляхи її удосконалення в державному управлінні України.

На основі порівняльного аналізу соціалістичної законності доведено, що законність у державному управлінні України перебуває в динаміці і залежить від форми державного режиму, рівня демократії, відповідності законів міжнародним загальноприйнятим нормам. На підставі ґрунтовного аналізу поняття, сутності, способів забезпечення та гарантій законності визначено основні шляхи удосконалення законності в державному управлінні України. Встановлено та запропоновано шляхи удосконалення президентського, парламентського, урядового, відомчого та судового контролю як спеціальних правових способів забезпечення законності. Досліджено проблемні питання здійснення прокурорського і адміністративного нагляду та державного примусу як способів забезпечення законності у державному управлінні України. Визначено гарантії законності та запропоновано шляхи її вдосконалення в державному управлінні України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад законності у держаному управлінні України, розробці шляхів удосконалення законності відповідно до вимог державного управління. Отримані результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дисертації, а реалізована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки.

1. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел встановлено, що в сучасній Україні до цього часу домінували дослідження законності у юриспруденції. У державному управлінні України практично відсутні розробки, присвячені теоретико-методологічним аспектам досліджуваної проблеми, не досить активно дискутуються питання про способи і гарантії забезпечення законності, що зумовило необхідність проведення комплексного дослідження з цієї теми.

2. Дослідження законності поділено на два періоди: радянський період, або період соціалістичної законності, та пострадянський період. Порівняльний аналіз радянського (“класичного”) і сучасного розуміння законності з точки зору державного управління дав змогу більш глибоко вивчити розвиток законності в державному управлінні України.

3. Здійснено порівняльний аналіз поняття “законність у державному управлінні України” з державною дисципліною, законом і принципом верховенства права та історичного методу дослідження. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади законності в державному управлінні України, уточнено поняття “законність у державному управлінні в широкому розумінні”, під яким у науковому обігу рекомендується розуміти наявність науково обґрунтованих, закріплених у нормативно-правових актах правових норм, що відображають волю народу, відповідають Конституції, перебувають між собою в суворій ієрархічній супідрядності, враховують реалії сьогодення та спрямовані на майбутнє та послідовне й неухильне виконання цих норм усіма державними органами, посадовими особами, громадянами й об’єднаннями. На основі цього визначення уточнено поняття “законність як принцип, режим і метод державного управління”, “способи забезпечення законності” та “гарантії законності”.

4. На основі аналізу лексичного складу слів “спосіб” і “засіб” та наукових джерел обґрунтовано погляди на способи забезпечення законності в державному управлінні України. Під способами (засобами) забезпечення законності в державному управлінні слід розуміти застосування компетентними державними органами правових та організаційних видів і методів діяльності, практичних прийомів, операцій, форм роботи з метою забезпечення точного і неухильного виконання вимог законності всіма суб’єктами державного управління, а також можливості громадян впливати на правомірність дій органів державного управління.

5. Зроблено висновок, що способи забезпечення законності поділяються на загальні та спеціальні правові. Загальні способи пов’язані і безпосередньо залежать від економічного, політичного, морально-ідеологічного, культурного розвитку суспільства. Спеціальні способи означають контроль, нагляд та примус, спрямовані на забезпечення законності. Аналіз спеціальних правових способів забезпечення законності в державному управлінні України дав змогу більш детально дослідити проблемні питання удосконалення законності в процесі здійснення президентського, парламентського, урядового, відомчого та судового контролю, прокурорського і адміністративного нагляду та державного примусу.

6. Серед основних шляхів удосконалення законності в державному управлінні України визначено підвищення якості законів та нормативно-правових актів; розробка і прийняття законів, що встановлюють підвищену відповідальність державних органів та посадових осіб за невиконання або неналежне виконання вимог чинного законодавства; існування та діяльність опозиції як важелю контролю за дотриманням принципу законності владою; довгострокове планування державної політики розвитку країни та контроль за дотриманням законності міжнародною спільнотою.

7. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного і світового досвіду дає підстави з метою удосконалення законності в державному управлінні України запропонувати такі практичні рекомендації:

оскільки у процесі дослідження президентського контролю як способу забезпечення законності в державному управлінні України доведено, що необхідною умовою розвитку демократії в Україні є відкритість влади, контроль за виконанням актів і розпоряджень Президента України необхідно зробити доступним для громадськості. Як варіант рекомендується розмістити на офіційному сервері Президента України інформацію про перебіг виконання указів та розпоряджень Президента України;

в умовах зміни форми правління необхідно підвищити ефективність контролю за законністю шляхом розробки та прийняття законів, які б нормативно закріпили контрольні повноваження Президента, парламенту, уряду та суду України;

підвищити ефективність урядового контролю за законністю шляхом переходу від контролю за строками виконання до контролю “за напрямками” (за секторами) та якістю виконання у встановлені строки;

використання державного примусу як способу забезпечення законності має бути останнім, найбільш важливим за своєю силою, способом і вступати в дію на “останньому етапі”, коли виявилися неефективними інші способи забезпечення законності.

Публікації автора:

1. Соловйов В.М. Теоретико-методологічні засади законності в державному управлінні України // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права: Наук. часоп. – 2004. – № 3(11). – С. 28-33.

2. Соловйов В.М. Способи забезпечення законності в державному управлінні України // Статистика України. – 2004. – № 4 (27). – С. 35-38.

3. Соловйов В.М. Парламентський контроль – спеціальний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України // Статистика України. – 2005. – № 1 (28). – С. 77-80.

4. Соловйов В.М. До питання про гарантії законності в державному управлінні України // Університ. наук. зап.: Часоп. Хмельниц. ун-ту упр. та права – 2005. - № 1-2 (13-14). – С. 263-267.

5. Соловйов В. Урядовий контроль – ефективний спосіб забезпечення законності у державному управлінні України // Державне управління: теорія та практика.: Електронне наук. фахове вид. – 2005. – №1 // www.academy.gov.ua

6. Соловйов В.М. Шляхи забезпечення законності в державному управлінні України // Командор: Вісн. держ. службовця України. – 2005. – № 1. – С. 52-55.

7. Соловйов В.М. До питання про законність в державному управлінні України // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права; Зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. – 2003. – Спецвип. № 2. – С. 226-228.

8. Соловйов В.М. Законність у державному управлінні // Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених: Зб. тез доп. Всеукр. наук. конф. молодих науковців “Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених”. – Хмельницький: Вид-во ХІУП, 2004. – С. 100-102.

9. Соловйов В.М. Удосконалення забезпечення законності в державному управлінні України // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 29 трав. 2003 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Т. 1. – С. 345-346.

10. Соловйов В.М. Удосконалення урядового контролю за законністю в державному управлінні України // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, 28 трав. 2004 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1 – С. 197-198.

11. Соловйов В.М. Прокурорський нагляд як спосіб забезпечення законності в державному управлінні України на сучасному етапі // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, 31 трав. 2005 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Т. 1 – С. 138-140.

12. Соловйов В.М. Президентський контроль як спосіб забезпечення законності в державному управлінні України // Президентський контроль: Всеукр. інформ.-аналіт., наук.-метод. бюл. Адміністрації Президента України. – 2004. – № 4. – С. 64-68.

13. Соловйов В.М. Законність у державному управлінні України – ефективна складова боротьби зі злочинністю // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В.Ківалов; Відп. за вип. Л.І.Кормич. – О.: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип. 26. – С. 383-387.