Таким чином, у дисертаційній роботі вирішена важлива наукова і практична задача створення технічного засобу для контролю та захисту технічного стану електроенергооб’єкта шляхом удосконалення методики діагностики його заземлювального пристрою методом неруйнівного контролю без розкриття ґрунту та відключення обладнання. У ході проведених досліджень отримані наступні наукові і технічні результати. 1. Проведено аналіз впливу ряду факторів на величину похибки при вимірі глибини залягання горизонтальних заземлювачів індукційним методом. При цьому показано, що: – при глибині залягання заземлювальних провідників не менш 78 мм впливом скінченності розмірів провідників і котушки індукційного датчика можна зневажити (у межах 10 % похибки); – глибина залягання заземлювачів ЗП з похибкою не більш 10 % може бути прийнята рівній величині переміщення котушки датчика від поверхні ґрунту, при якому показання зменшуються в два рази у випадку, якщо це переміщення лежить у діапазоні 0,078...1 м і крок сітки заземлювача не менш 10 м, а невитримані цих умов визначена глибина повинна бути скоректована з використанням кривих рис. 2; – визначені умови для вибору величини відстані від проекції точки спостереження на вісь провідника до кінця сітки, виконання яких дозволяє робити вимір глибини залягання з похибкою не більш 10 %. 2. Проаналізовано процеси, що відбуваються в системі заземлення при протіканні в ній струму, і показана можливість визначення траси прокладки горизонтального заземлювача в складній електромагнітній обстановці при використанні створеного автором диференціального індукційного датчика замість індукційного датчика з однією котушкою. 3. На підставі проведених експериментальних досліджень по визначенню електричних і магнітних полів горизонтального заземлювача, не приєднаного з однієї сторони до ЗП, запропонований спосіб його визначення шляхом виміру його потенціалу, що при наближенні до обірваного кінця горизонтального заземлювача істотно підвищується. 4. Створено математичну модель нееквіпотенціального ЗП об'єктів електроенергетики з урахуванням розташування його в двошаровому ґрунті, лінійного розподілу струму по провіднику, а також нелінійної залежності магнітної проникності сталі від щільності протікаючого струму. 5. Виведені співвідношення для розрахунку потенціалу, наведеного довільно спрямованим провідником зі струмом з урахуванням лінійного закону розподілу щільності струму по електроду від його початкового вузла до кінцевого. 6. Розроблено програмний комплекс з графічним інтерфейсом для введення схеми ЗП, електричних параметрів ЗП і ґрунту, що дозволяє уникнути помилок при застосуванні індивідуального кодування провідників, а також введений автоматичний аналіз результатів розрахунку напруги дотику в різних режимах на всьому обладнанні підстанції, що істотно знижує трудоємність і час обробки одержуваних результатів. Запропонований програмний комплекс дозволяє розраховувати довільне число вузлів шляхом застосування динамічного розподілу оперативної пам'яті комп’ютера. 7. Проведено аналіз алгоритму розрахунку, і запропоновані способи по прискоренню розрахункових операцій у програмі, що дозволяють істотно знизити час розрахунку при великій кількості вузлів ЗП за рахунок створення стиснутих масивів, застосування ітераційного методу Зейделя для рішення системи рівнянь з розробленою блочно-строковою схемою розрахунку для об'єктів з великою кількістю вузлів (більш п'яти тисяч). 8. Створено і пройшов дослідну експлуатацію диференціальний індукційний датчик, що дозволяє визначити трасу прокладки заземлювача в складній електромагнітній обстановці, місце розташування вертикальних елементів і не приєднаних з однієї сторони горизонтальних заземлювачів. Описано конструкцію вимірювального комплексу КДЗ-1У с індукційним датчиком, за допомогою якого виробляється електромагнітна діагностика ЗП. 9. Розроблено методики: – роботи з диференціальним індукційним датчиком для виявлення заземлювачів, розташованих поблизу об'ємних металевих об'єктів, де за допомогою традиційного індукційного датчика важко одержати достовірну інформацію через вплив сильного завадостворюючого магнітного поля; – визначення місця розташування вертикальних заземлювачів з використанням традиційного індукційного датчика з однією котушкою і диференціальним індукційним датчиком; – визначення місця розташування заземлювача, не приєднаного з однієї сторони к ЗП; – перевірки адекватності розрахункової моделі реальним умовам. 10. Визначено види рекомендацій, що виробляються на підставі перших двох етапів – експериментального і розрахункового. Показано, що завдяки проведеним розрахункам при всіх аварійних режимах після вироблення рекомендацій, ЗП підстанції можна вважати відповідним вимогам на припустиму величину напруги дотику. Це дає можливість істотно знизити витрати на проведення ремонтних робіт. 11. Показано, що на 44 з 45 обстежених підстанцій, виконаних з дотриманням вимог до припустимого опору ЗП значення його не перевищує допуск, у той час як конструктивне виконання ЗП і значення напруги дотику не відповідали вимогам нормативних документів. | 