Анотація до роботи:
Глущик С.В. Українська антропонімія у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2003. Дисертацію присвячено дослідженню словотвірної та морфологічної структури української антропонімії на матеріалі Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 років – унікальної писемної пам’ятки XVIII століття, яка ще не досліджувалася з погляду лінгвістики. На основі суцільної вибірки іменувань мешканців Київської сотні Київського полку (це єдиний полк, перепис якого у 1769 році було закінчено повністю) сформовано іменник, який містить близько 5000 іменувань. Антропоніми досліджуються за кількома ознаками. За кількістю одиниць, які входять до їхнього складу, та співвідношенням власних/загальних назв виділяються одно-, дво-, три- та чотиричленні іменування, а також описові конструкції. Досліджуються основні групи імен за походженням (слов’янські, грецькі, давньоєврейські, латинські), наводяться показники їх частотності і варіативності. Проаналізовано основні функціональні характеристики імен, прізвиськ, патронімів, визначено місце прикметникових іменувань з суфіксом –СК- у цій системі. Визначено основні способи та моделі творення імен, прізвиськ, патронімів, а також словотворчі форманти, які використовуються при цьому. З’ясовано головні риси системи іменувань другої половини XVIII століття: переважання двочленного іменування; активне використання однопоколінних іменувань; прямий порядок елементів іменування (розміщення імені на першому місці); словотворчі зміни при формуванні жіночого прізвиська або патроніма. Ознаками розвитку і динамічності системи іменувань можна вважати наявність варіантів фонетичного та словотворчого характеру, використання похідних утворень замість канонічних варіантів імен. |