Анотація до роботи:
Бойко Н.Т. Українська історична проза другої половини ХІХ ст. (історичні джерела та художній дискурс). Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. - Київ, 2002. У дисертаційному дослідженні через призму публіцистичної, художньої та епістолярної спадщини аналізуються історіософські погляди історичних романістів другої половини ХІХ ст., їхня самобутність і новаторство в ідейно-естетичній реалізації концепції історичного твору. Дисертантом осмислюються складові поетики історичної прози другої половини ХІХ ст., які ще не були об'єктом дослідження: точка зору автора та "літописця" та художні форми її вираження, інтерпретація, засоби та прийоми трансформації джерела, "чужа мова" оповідача. Найпоширенішим історичним джерелом у другій половині ХІХ ст., поряд із козацькими літописами, стають науково-публіцистичні історичні монографії М.Костомарова та інших істориків. На основі дослідження проблеми художніх особливостей історичної прози робиться висновок: в історичній романістиці другої половини ХІХ ст. закріплюється документалізм, про що свідчить ідентичність фабул творів різних авторів і спроби імітації джерела; насиченість документальною основою та її трансформація може бути різною і тісно пов'язана зі стильовою манерою автора; в аналізованих творах у різних співвідношеннях синтезується документальна основа та художній вимисел. У другій половині ХІХ ст. історична проза значною мірою виконує завдання художньої популяризації історичної науки, в ряді випадків її саму позначає дух наукового дослідження, при цьому вона приводить читача до сміливіших і радикальніших узагальнень, повертає забуті імена, воскрешає історичну пам'ять народу, впливаючи таким чином на формування національної ментальності. |
