Історія українсько-китайських відносин 1949–1959 років розглядалася в контексті радянсько-китайських, як дослідження людських відносин, і враховувалося, що її справжній предмет – життя суспільства, взяте як у внутрішніх, так і в зовнішніх її аспектах. Саме на суспільстві, а не державі потрібно фокусувати свою увагу історику. В результаті дослідження виявлено джерела, в яких висвітлено події, що стосуються українсько-китайських відносин. Враховуючи сучасну ситуацію обмеженості доступу до багатьох необхідних джерел, дослідження українсько-китайських відносин було розпочате з матеріалів українських видань і архівів, що розташовані в Україні. Але надалі, щоб виконати завдання порівняльно-історичного дослідження, необхідно дослідити джерела, що знаходяться в Росії і в КНР. Українсько-китайські зв’язки у політичній та економічній сферах в період 1949–1959 років були досить жвавими і сприяли поширенню контактів українського і китайського суспільств на різних рівнях і безперечно мають значення для розвитку українсько-китайських відносин у 90-ті роки ХХ століття. Розкрито основні напрямки та зміст українсько-китайських зв’язків у сфері політики та економіки. Взаємодія України та КНР у політичній сфері була фактично започаткована ще у 50-ті роки XX століття. У цей період Українська РСР, як суб’єкт міжнародного права, активно підтримувала КНР у міжнародних організаціях. Співробітництво Української РСР з КНР у галузі промисловості здійснювалося головним чином за такими напрямками: поставки обладнання для підприємств, які будувалися за радянськими проектами; поставки обладнання та запасних частин, що були продані Міністерством зовнішньої торгівлі СРСР; вивчення китайськими фахівцями обладнання, технології та організації виробництва на українських підприємствах; візити профспілкових делегацій по обміну досвідом. У галузі сільського господарства співробітництво здійснювалося у формі передачі досвіду ведення господарства на селі за радянськими зразками. Визначені основні напрямки такого співробітництва: підвищення врожайності; впровадження радянської агротехніки; поліпшення сільськогосподарських знарядь праці; допомога в розвитку тваринництва; вивчення досвіду українського сільського господарства делегаціями з КНР Українсько-китайське співробітництво в науково-технічній сфері має особливе значення. Наведені факти свідчать, що науково-технічне співробітництво Української РСР та КНР у 50-ті роки заклало міцну базу для майбутнього відносин наших суспільств. Розгляд процесу розвитку співробітництва академічних установ України та Китаю дозволив визначити основні його форми та зміст. По-перше, це участь установ АН УРСР у спільному проведенні дослідницьких робіт у галузі науки й техніки та надання допомоги Китаю у вирішенні найважливіших науково-технічних проблем. По-друге, АН УРСР проводила обмін науковою та художньою літературою з АН КНР, Пекінською і Нанкінською бібліотеками. По-третє, визначено, що в Україні створювалися умови для дослідницької роботи китайських вчених, і важливу роль відігравали візити делегацій з КНР в Україну, де китайські вчені запозичували досвід радянської науки. Підтверджено фактами, що українські наукові установи та підприємства зробили значний внесок у створення технічної бази КНР. На українських підприємствах та в науково-дослідних інститутах розроблялася технічна документація для підприємств, що будувалися в КНР за допомогою СРСР. Розглянуто діяльність та перебування українських фахівців на підприємствах КНР і встановлено, що вони працювали в основному у вугільній, металургійній, машинобудівній та хімічній галузях. Фахівці з УРСР передавали китайцям свій досвід і методи роботи, знайомили з науковими і технічними досягненнями, з радянською системою в цілому. Досліджено процес підготовки фахівців для КНР на підприємствах України. Українські підприємства приймали сотні фахівців з КНР для практичного навчання. На українських підприємствах для китайських фахівців створювалися найбільш сприятливі умови. Відносини України і Китаю періоду 1949–1959 років у гуманітарній сфері мали позитивні наслідки для розвитку українсько-китайського співробітництва в 90-ті роки і, безперечно, мають велике значення для дружби і взаєморозуміння народів України та Китаю. Комплексний розгляд українсько-китайських зв’язків у сфері літератури та мистецтва показав їх велике значення для дружби і взаєморозуміння народів України та Китаю. У 50-ті роки українське суспільство вперше у своїй історії в таких масштабах почало знайомитися з китайською цивілізацією. З іншого боку українська література і українське мистецтво стало доступним в Китаї. Відзначено вагомий внесок громадських організацій у розвиток українсько-китайських відносин. Важливе значення для зміцнення дружби і взаєморозуміння українського і китайського народів мала діяльність Українського Товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами і Українського відділення Товариства радянсько-китайської дружби. Дослідження участі навчальних закладів України в процесі українсько-китайського співробітництва здійснене на підставі статистичних матеріалів дозволило встановити перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, у яких навчалися китайські студенти. Перелік навчальних закладів показує географію розміщення китайських студентів під час навчання в Україні. Не випадково після 1991 року саме у вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецької області знову почали навчатися студенти з КНР. Розгляд висвітлення в засобах масової інформації українсько-китайських зв’язків на прикладі публікацій в журналі “Україна” дозволяє зробити висновок, що систематичне висвітлення подій, які відбувалися в КНР, наведення фактів співробітництва Радянської України та Китайської Народної Республіки, інформація про китайську історію, культуру сприяли створенню умов для позитивного розвитку українсько-китайських відносин. Аналіз українсько-китайських відносин 50-х років у співставленні зі станом українсько-китайських відносин 90-х років дає можливість визначити перспективи для їх подальшого розвитку. Особливе значення має українсько-китайське співробітництво у науково-технічній і гуманітарній сферах. Проблема українсько-китайських відносин у 50-ті роки і їх впливу на розвиток українсько-китайських відносин після 1991 року потребує подальшого ретельного вивчення. Процес розвитку багатосторонніх зв’язків між Україною та Китаєм вимагає більш глибокого дослідження позитивного досвіду в недалекому історичному минулому з метою передати новому поколінню естафету дружби й успішного співробітництва між двома народами. Відновлюючи в пам’яті сучасників позитивні творчі дії попередніх поколінь і аналізуючи характер українсько-китайських відносин у період 1949-1959 років з позиції сучасності, необхідно зосереджувати увагу на збігу корінних національних інтересів двох народів, на їхньому бажанні й історичній зумовленості жити у мирі й дружбі, бути рівноправними партнерами. ПРОВІДНІ МОМЕНТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ СВОЄ ВІДОБРАЖЕННЯ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: Cтатті 1. Wulusuofu. Wu-Zhong wenhua jiaolu (1949-1959) // Sulian wenhua jiaolu. Wuhan daxue waiwenxi Sulian Wukelan yanjiu shibian. – №10. – P. 44–48. (Урусов В.Б. Українсько-китайські культурні зв’язки (1949–1959) // Культура і освіта в СРСР. Центр з вивчення Радянської України факультету іноземних мов Уханьського університету. – 1991. №10. – С. 44–48). 2. Урусов В.Б. Науково-технічне співробітництво України та Китаю 1949–1959 рр. // Східний світ. – 2003. – №2. – С.114–118. 3. Урусов В.Б. Українсько-китайські економічні зв’язки у 50-ті роки ХХ ст.// Сходознавство. – 2004. – № 25–26. – С.150–166. 4. Урусов В.Б. Українська РСР та “китайське питання” в ООН // Сходознавство. – 2004. – № 27–28. – С. 115–128. Інші публікації Урусов В.Б. Українсько-китайське співробітництво у галузі культури та освіти // Украина-Китай. Информационно-аналитическое обозрение. – 2001.№1. – С. 54–56. Урусов В.Б. Китаєзнавство в КЕГІ // Всесвіт. – 2002. – №9–10. – С. 64–70. Матеріали конференцій Урусов В.Б. Науково-технічне співробітництво України та Китаю 1949–1959 рр. // VII Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної конференції. Київ, 4–5 червня 2003. – С. 184. Урусов В.Б. Українсько-китайські відносини у сфері культури (1949–1959 рр.) // Міжнародна конференція “Україна-Китай: стратегія співробітництва” (7–8 жовтня 2004 року, м. Краматорськ). Проблеми освіти. – Науково-методичний збірник. – 2004. – Випуск 38. – С.108–119. | 