Анотація до роботи:

Порох А.М. Українсько-російське економічне співробітництво в контексті реалізації національних інтересів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню економічного співробітництва України і Російської Федерації через призму реалізації ними своїх національних економічних інтересів, а також розробці науково обґрунтованого механізму ефективної взаємодії двох країн за умов поглиблення інтеграційних процесів на субрегіональному та європейському рівнях. Значна увага приділена теоретико-методологічним основам дослідження національних інтересів, розкриттю їх сучасної природи, еволюції, структури та диспозиції в глобальній системі економічних інтересів. На основі дослідження характеру, структури та особливостей національних економічних інтересів України у сфері міжнародної економічної діяльності розкрито механізм їх реалізації у відносинах з Росією, а також визначено сутність та обґрунтовано основні принципи сучасної концепції економічного партнерства України і Росії за умов формування Єдиного економічного простору (ЄЕП).

У дисертації визначено національні економічні інтереси України і Росії у двосторонньому співробітництві, коло їх зімкнення, наявні та потенційні розбіжності в їх реалізації, а також запропоновано сучасні ефективні механізми міждержавної співпраці у зовнішньоторговельній, інвестиційно-виробничій, інноваційній та енергетичній сферах, а також у галузі спільного використання трудових ресурсів.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі щодо розробки науково обґрунтованого механізму ефективної взаємодії України і Російської Федерації через призму реалізації ними своїх національних економічних інтересів за умов поглиблення інтеграційних процесів на субрегіональному та європейському рівнях. На основі дослідження природи, об’єктивної обумовленості та еволюції національних економічних інтересів країн в процесі розвитку системи міжнародних економічних відносин, а також характеру, структури, особливостей та механізму реалізації національних економічних інтересів України у співробітництві з Росією автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо необхідності та конкретних механізмів трансформації діючої моделі українсько-російського економічного співробітництва у відповідності зі стратегічними інтересами двох країн та його диверсифікації в умовах формування Єдиного економічного простору (ЄЕП).

1. Концепція національних економічних інтересів є визначальною у формуванні та проведенні зовнішньоекономічної діяльності будь-якої держави. Найбільш цілісними та адекватними в поясненні сучасної природи національних інтересів є концепції, які досліджують національні інтереси в історичному, політологічному та економічному аспектах, а саме: реалістична, неореалістична, марксистська та модерністська. Виходячи з узагальнення цих концепцій національні інтереси можна трактувати як усвідомлені певною державно-оформленою нацією потреби у самозбереженні та розвитку, національній безпеці, зростанні її добробуту та багатства на основі економічної самодостатності та загальнолюдських цінностей (демократія, свобода, соціальна справедливість, духовність та моральні засади).

2. У своєму становленні та розвитку вітчизняна наукова школи з проблематики національних економічних інтересів України пройшла кілька етапів. На основі виділених критеріїв (сфера прояву національних економічних інтересів; масштаби, інтенсивність та рівні міжнародних економічних зв’язків; ступінь суверенності держави у реалізації національних економічних інтересів у міжнародній сфері) виокремлено три етапи у підходах до з’ясування характеру, чинників та умов реалізації цих інтересів у різні історичні періоди (І-й етап (XVII-XVIII ст.) – період гетьманщини; ІІ-й етап (XX ст.) – радянський період; ІІІ-й етап (1991р. – теперішній час) – пострадянський період).

3. Незважаючи на первинність економічних інтересів будь-якого суспільства порівняно з іншими інтересами (політичними, ідеологічними, морально-етичними, духовними та ін.), диспозиція окремих елементів у їх субординованій структурі не є статичною: якщо за умов центрально-керованого господарства і тоталітарної держави схема субординації економічних інтересів країни мала вигляд: «загальнонародні інтереси» – «колективні інтереси» – «особисті інтереси», то перехід до засад ринкової економіки і демократизації суспільства, поступовий рух до загальноцивілізаційних засад суспільного і економічного життя докорінно змінив всю систему економічних інтересів та модифікував їх структуру, закріпивши в їх основі особистий (приватний) інтерес, як головний чинник поведінки господарюючого суб’єкта.

4. Сучасний етап розвитку довгострокового українсько-російського економічного співробітництва в рамках Єдиного економічного простору за умов остаточного утвердження європейського вектора у міжнародній стратегії України вимагає зміни його парадигми та утвердження нової концепції на базі науково обґрунтованої системи національних економічних інтересів України у співробітництві з Росією та розробки ефективного механізму їх реалізації та захисту, виходячи з таких загально-цивілізаційних принципів, як: суверенна рівність сторін, взаємовигідний характер співпраці на основі еквівалентного обміну; прагматизм; відкритість та незалежність від політичних впливів; постадійність і наступність інтеграційних процесів; прозорість інтеграційних заходів; різношвидкісний характер інтеграційних процесів та ін.

5. Нинішнє українсько-російське економічне співробітництво у торговельній сфері не вичерпує потенціалу цієї форми міждержавної взаємодії країн. Основними напрямками його вдосконалення в контексті реалізації Україною національного експортного потенціалу є наступні: коригування структури українського експорту в напрямку збільшення питомої частки в ньому товарів з високою доданою вартістю (продукції машинобудування, приладів, електротехніки, наукоємної продукції та ін.); надання урядом України технічної допомоги своїм експортерам, які постачають свою продукцію на російський ринок з використанням фінансово-економічних, нормативно-правових та організаційних важелів; усунення тарифних і нетарифних, а також фіскальних бар’єрів, які перешкоджають збільшенню масштабів торговельного обміну між двома країнами; оптимізацію умов, пов’язаних із закупкою в Росії стратегічних енергоресурсів (нафта, газ, ядерне паливо та ін.).

6. Стратегічними напрямками диверсифікації українсько-російського міждержавного співробітництва в інвестиційно-виробничій сфері є: прозорість операцій, пов’язаних з участю російського капіталу в приватизації українських підприємств; спрямування їх в пріоритетні, з точки зору стратегічних інтересів України, галузі; посилення ролі міждержавних програм у передових галузях виробництва; надання переваг серед різних організаційних структур промислово-фінансовим групам та ін.

7. На сучасному етапі розвитку економічних відносин України і Російської Федерації їх співробітництво у сфері спільного використання трудових ресурсів набули вираженого деформованого характеру, що вимагає, в контексті розбудови стратегічного партнерства, розширення легітимного простору імміграції українських трудових ресурсів на ринок праці Російської Федерації з вдосконаленням діючої системи міграційного менеджменту.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Порох А. Формування передумов інтеграції України у світове господарство // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип. 26 / Відп. ред. В.Є. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 1999. – С. 154-163 (0,6 др. арк.).

2. Порох А. Проблеми методології і теорії дослідження національних економічних інтересів // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип. 29 / Відп. ред. В.Є. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2001. – С. 213-228 (1,1 др. арк.).

3. Порох А. Механізм реалізації національних економічних інтересів України в енергетичній сфері // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 5 (12) / Голов. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 109-122. (1,0 др. арк.).

4. Столярчук Я.М., Порох А.М. Основні домінанти розвитку та напрямки вдосконалення українсько-російського співробітництва у торговельній сфері // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 198: В 4 т. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 867-884 (0,8 др. арк.) (особисто автору належить 0,4 др. арк.: комплексний аналіз двостороннього економічного співробітництва України та Російської Федерації у торговельній сфері, розкриття його масштабів, рівня та нереалізованого потенціалу).

5. Столярчук Я.М., Порох А.М. Характер та шляхи вдосконалення українсько-російського міждержавного обміну трудовими ресурсами в аспекті формування спільного ринку праці // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип. 43 / Відп. ред. В.Є. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2004. – С. 215-233 (0,8 др. арк.) (особисто автору належить 0,4 др. арк.: розкрито характер взаємодії України та Російської Федерації у сфері спільного використання трудових ресурсів та дано комплексну оцінку двостороннього співробітництва країни у цій сфері з точки зору реалізації їхніх національних економічних інтересів).

В інших виданнях:

6. Порох А. Передумови інтеграції України в світове господарство // Міжнародна економіка: Сучасні проблеми та перспективи розвитку. Матеріали першої Національної міжвузівської науково-практичної конференції. (29 листопада 1999р., м. Київ). – Сімферополь, Таврида, 2000. – С. 260-262 (0,15 др. арк.).

7. Порох А. Національні економічні інтереси: необхідність і проблеми реалізації // Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах. Збірник матеріалів IV міжнародної науково-практичної конференції УАЗТ (25 травня 2001р., м. Київ). – Київ, 2001. – С. 76-81 (0,2 др. арк.).

8. Порох А. Інтеграційні фактори розвитку українсько-російського економічного співробітництва // Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку. Матеріали міжнародної наукової конференції. (25 лютого 2003р., м. Київ). – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. 30-32 (0,15 др. арк.).