Анотація до роботи:

Походяща О.Б. Український портретний живопис ХVІІ – XVIII ст.: історико-іконографічне дослідження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Інститут історії України НАН України. – Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню українського історичного портрета ХVІІ – ХVІІІ ст. переважно за матеріалами Національного музею України та Національного художнього музею України, включаючи портретні колекції інших українських, російських та європейських музеїв. Робота виконана із залученням значного за обсягом масиву джерел, що включає писемні, зображальні та речові матеріали з державних архівосховищ, бібліотечних зібрань і музейних колекцій України, РФ та Європи. Основою для дисертаційної роботи слугували живописні та графічні портретні зображення. Визначено основні етапи розвитку історичних портретів у ХVІІ – ХVІІІ ст. та розглянуто особливості їх розвитку відносно географічного розташування мистецьких шкіл України і вплив на їх розвиток суспільно-політичного та культурного процесів у країні. Здійснено наукову класифікацію історичного портрета ХVІІ – ХVІІІ ст., виділено два основних напрямки – культовий та світський портретний живопис. Показано функціональне призначення окремих типів портретів у суспільстві. Проаналізовано основні рушійні фактори і події, що визначили напрямки розвитку історичного портрета. Досліджено основні методологічні засади для атрибуції історичного портретного живопису ХVІІ – ХVІІІ ст. у контексті системи Спеціальних історичних дисциплін.

Ключеві слова: історичний портрет, іконографія, сарматський живопис, парсуна, історична інформація живописних творів, українське бароко, європейська культура, народні традиції, козацьке художнє середовище, соціально-історичні умови.

У «Висновках» подано найважливіші результати дослідження, окреслено перспективу подальшого розроблення теми та узагальнено у таких положеннях, що виносяться на захист:

1. У вітчизняній історіографії тема розвитку українського історичного портрета ХVІІ – ХVІІІ ст. до цього часу не ставилася як самостійна, цілісна та комплексна. Тому існують лише поодинокі праці, в яких розглядалися тільки окремі аспекти цього процесу чи окремі твори. Більшість джерел як іконографічного характеру, так і письмового залишалися поза увагою науковців і вперше введені до наукового обігу в представленій дисертаційній праці.

2. Вивчення історичного портрета як специфічного історичного джерела вимагає розроблення методики його вивчення, яка і була запропонована автором. Серед методів та процедур наукової атрибуції – історичне просопографічне дослідження, художній аналіз твору, метод наукового порівняння (залучення до порівняння усієї можливої іконографічної бази: аналогії портретів, гравюр, мініатюр, ікон-портретів з різних музеїв та приватних збірок України, Росії та Європи), супровідних архівних документів. Усі наведені методи становлять єдине ціле для наукової атрибуції історичного портрета як джерела інформації і можуть застосовуватися саме для українського живопису. Під час атрибуції портретів стають у нагоді методи дослідження таких наук, як архівознавство, історіографія, ономастика, уніформологія, зброєзнавсто. Іконографічне джерело, в даному випадку – портрет, потребує під час вивчення художньо-візуального та техніко-технологічного досліджень, врахування здобутків психології та релігієзнавства, що надасть можливість більш повної атрибуції полотен та виявлення додаткових пластів інформації.

3. Аналізу портретів, визначенню їх інформаційного потенціалу для історичної науки сприяє прикладна класифікація, розроблена автором. Запропоновано поділ портретів за утилітарним призначенням, за формою, за соціальною приналежністю, манерою передачі образу, художніми та іншими ознаками, що надалі дало можливість вивчати історичний портрет за мистецькими типами, застосовуючи спецдисципліни.

4. В історичній іконографії ХVІІ – ХVІІІ ст. автором виділено два основних напрямки розвитку портретного живопису – культовий та світський. Культовий живопис: донаторські (ктиторські) портрети, ікони-портрети, епітафії, портрети-тези та панегірики, вотивні та труменні портрети. Портрети культового призначення допомагають розкривати соціальну та родову належність зображених осіб. Світський живопис складається з родинних, придворних портретів, портретів кабінетного типу; “агітаційних”, лицарських; мініатюр. Створюючи портрети світського характеру, митці мали більше можливостей для розкриття психологічного стану та соціальної приналежності портретованого. На усіх теренах України створювалися галереї родинних портретів, що містили зображення друзів та відомих людей України (портретні збірки Рєпніних, Розумовських, Потоцьких, Вишневецьких, Полуботків, Бутовичів тощо). Особливого поширення набув тип картини-портрету «Козак Мамай».

5. Визначено позитивний вплив європейської культури на українське мистецтво, що позначилося на якісному рівні портретного живопису, кращі взірці якого є шедеврами світового значення. З кінця ХVІ ст. портретний живопис почав займати провідні позиції в українському мистецтві. У ХVІІ – ХVІІІ ст. він став найулюбленішим жанром живопису в Україні і на нього припадає значна кількість творів, що знайшла своє місце як у родинних маєтках, так і в храмах, що свідчить про їх надзвичайну популярність серед усіх верств населення.

6. Встановлено, що головними детермінантами, які викликали зміни і визначали напрям та стиль розвитку історичного портретного живопису, були західноєвропейські культурні взаємозв’язки, фінансова можливість населення та функціональне призначення творів. Визначну роль у розвитку портрета відігравала церква, навколо якої зосереджувалися мистецькі осередки. Однак при цьому, на загальному фоні змін портретний живопис зберігав самобутність.

7. Міжнародні політичні та культурні відносини безпосередньо впливали на розвиток української іконографії ХVІІ – ХVІІІ ст. та визначили побутування нових форм портретного живопису, розповсюджуючи зображення україно-польських та російських вельмож.

8. Історичний живопис ХVІІ – ХVІІІ ст. знаменує переломний етап в історії портретного живопису в Україні. Історичний портрет назавжди позбавився застиглих форм, запозичених із середньовіччя, та став самобутнім у відображенні дійсності. Особливу увагу портретист приділяв як зовнішності, так і одягу портретованого, який обов’язково відповідав становищу людини у суспільстві. Костюмованого портрета, як такого, ще не існувало і це повинні враховувати дослідники.

9. Доведено, що переважна частина іконографічних пам’яток цього періоду представляє полотна, замовлені знаними і заможними родами України для своїх домівок, із зображеннями видатних осіб епохи, а також членів родини. Саме для цього періоду характерною є поява родинних колекцій, в яких серед прижиттєво писаних портретів з’явилися і копії з інших родинних зібрань. Замовляли портрети народних улюбленців та героїв, культурних та церковних діячів. В історичній українській іконографії є випадки створення портретів і не надто заможних людей, прізвища яких невідомі, тому їх іменували по батькові або за ім’ям чоловіка (портрет Саранчихи).

10. Під час дослідження виявлено величезне значення методів різних спеціальних історичних дисциплін у процесі з’ясування широкого інформаційного потенціалу портрета. Вперше в українській історіографії здійснено аналіз історичного портрета в контексті системи СІД як історичного джерела. Специфіка історичної української іконографії ХVІІ – ХVІІІ ст. полягає у її взаємозв’язках з рядом інших історичних дисциплін відповідно до зображень на самому портреті – геральдикою, генеалогією, уніформологією, медальєрикою, зброєзнавством, просопографією, символікою, фалеристикою, емблематикою, які, у свою чергу, необхідні для атрибуції історичного портрета, з’ясування місця портретованого у суспільстві, його родової належності.

Публікації автора:

1. Історичні портрети кінця ХVІІ – ХVІІІ ст. у збірці Національного музею історії України: іконографічний огляд // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць / На пошану академіка НАН України В.А. Смолія – Число 5. У 2-х част. – К: НАН України. Ін-т історії України, 2000. – Част. 1 – С. 191-200.

2. Географія походження та придбання портретів Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. /До 65–літнього ювілею Інституту історії України НАН України 1936 – 2001 рр.: – Число 5 – К: НАН України. Ін-т історії України, 2001. – С. 246-264.

3. До питання іконографії чернігівського роду Полуботків // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. – Число 6 – К: НАН України. Ін-т історії України, 2003. – С. 252-268.

4. Методи дослідження історичних портретів ХVІІ – ХVІІІ ст.. як джерела інформації // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. праць / Пам’яті видатного вченого-історика, доктора історичних наук, професора М. Брайчевського з нагоди 80-річчя від дня народження. – Число 10: У 2-х част. – К.: НАН України. Ін-т історії України, 2003. – Част. 1 – С. 136-160.

5. Типологічна характеристика історичних портретів ХVІІ – ХVІІІ ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць / До 10-річчя заснування відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України. – Число 11. У 2-х част. – К.: НАН України. Ін-т історії України, 2004. – Част. 2. – С. 244-278.

6. Історичні постаті в українському іконописі та церковних портретах ХVІІ – ХVІІІ ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць / На пошану академіка НАН України, Героя України, доктора історичних наук, професора П.Т. Тронька з нагоди 90-річчя від дня народження. – Число 12. У 2-х част. – К.: НАН України. Ін-т історії України, 2005. – Част. 2 – С. 255-279.

7. Портрети гетьмана Івана Мазепи: ідентифікація образу та іконографічний аналіз // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НАН України. Ін-т історії України, 2007. – Число 14. – С. 242-284. (співавт. М.Ф. Дмитрієнко).

Публікації, що додатково відображають результати дисертації:

1. Родинні портрети Розумовських у зібранні Національного музею історії України // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. статей. - Випуск 12. - К.: Науково-дослідний центр «Часи козацькі», 2003. – С. 201-206.

2. Портрет Анастасії Полуботок із Національного музею історії України // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст.: Зб. наук. праць / За редакцією д-ра мистецтвознавства М.Р. Селивачова. Наук. зб. за матеріалами наук.-практ. конф. до 135-річчя від дня народження М. Біляшівського та 125- річчя від дня народження Д. Щербаківського – Вип. XLV. – К.: Златограф, 2004. – С. 187-189.

3. Атрибуція історичних портретів ХVІІ – ХVІІІ ст. // Відлуння віків. К.: Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. – 2004. – №1. – С. 31-38.

4. Родинні портрети Рєпніних з колекції Національного музею історії України // Ханенківські читання: матеріали наук.-практ. конф. К.: ВПЦ Київський університет, 2004. – Вип. 6. – С. 65-73.

5. Портрет графини В.П. Розумовськой // Аргуновы – крепостные художники Шереметьевых. Каталог выставки Государственной Третьяковской галереи. - М.: «Пинакотека», 2005. – С. 175.

6. Родинні портрети Лівобережної України з колекції Національного музею історії України // Дворянські садиби як осередки культурно-мистецького та духовного життя ХІХ – початку ХХ століття: матеріали міжнар. наук. конф. 6-7 вересня 2007 р. – Прилуки: ТОВ «АІР – Поліграф», 2008. – С. 102-109.