Історіографічний аналіз праць, присвячених історії українського суспільно-політичного життя Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., дає підстави для узагальнення основних здобутків історіографії, виявлення вузьких місць і прогалин, для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо подальшого дослідження теми: – проведений історіографічний аналіз засвідчив, що обрана тема не була об’єктом спеціального комплексного історіографічного осмислення; в історіографічному ракурсі досліджувалася здебільшого діяльність українських політичних партій, при цьому основна увага зверталася на висвітлення в історичній літературі проблем партієтворення 90-х рр. ХІХ ст.; менше уваги приділено соціальним та політичним страйкам та політичній стороні діяльності громадських організацій краю; – враховуючи масштаби та характер історичних джерел, різний ступінь їх репрезентативності, проведено класифікацію джерел, які умовно виділено у три групи: найбільш репрезентативними є узагальнюючі праці (“Політична історія України” за ред. І.Ф.Кураса), монографічні дослідження О.Коновця, М.Кугутяка, Ю.Левенця, І.Лісної, С.Макарчука, В.Масненка, М.Малькевича, О.Сухого, С.Телещуна та ін., спеціальні дослідження О.Жерноклеєва, А.Грицана, Ю.Михальського, А.Павка, Б.Савчука та ін., статті в журналах та наукових вісниках; дисертації та автореферати дисертацій; наявний комплекс джерел, взятий у сукупності, відбиває провідні тенденції та особливості історіографічного процесу, основні закономірності нагромадження знань з історії національно-демократичного руху з кінця 80-х рр. ХХ ст. до нині; – здійснено порівняльний аналіз методологічних засад дослідження історіографії українського суспільно-політичного руху (Л.Зашкільняк, І.Колесник, В.Масненко, Я.Дашкевич та ін.); – в дисертації стверджено, що в дослідженні проблеми чітко виділяються три складові цього процесу: а) формування і діяльність українських партій, а на їх основі становлення партійно-політичної системи краю; б) проблеми політичних і соціальних рухів, в рамках яких дисертант виокремив парламентську боротьбу і вибори в краї, боротьбу за український університет у Львові та страйки 1902 р., 1905 і 1906 рр.; в) узагальнюючі оцінки формування партійно-політичної системи в краї та українського суспільно-політичного руху; – аналіз літератури про створення та діяльність українських політичних партій дозволив обґрунтувати висновок про те, що наявний доробок дослідників з історії їх створення та діяльності вказує на потребу дослідження в цій царині: неповно висвітлено консервативний напрямок (КРНС та РНП); – важливе місце українська історіографія відводить створенню та діяльності РУРП та УНДП, які визначені як провідні сили українського суспільства в складі Австро-Угорщини; УНДП стала виразником інтересів переважної більшості населення краю; – в історіографії українського суспільно-політичного руху велика роль належить працям про історію формування багатопартійності на етапі утворення партійно-політичної системи Галичини (А.Павко, О.Жерноклеєв, Я.Грицак, В.Головченко та ін.), однак історичні аспекти створення та діяльності політичних партій та їх внесок у державотворення залишаються малодослідженими; певний вклад у розробку цих питань здійснили М.Кугутяк, О.Расевич, С.Макарчук, Ю.Михальський та ін.; – аналіз інформативного потенціалу, акумульованого в історіографічному комплексі, дозволив сформулювати ряд пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми. |